Справа № 439/490/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/104/17 Доповідач: ОСОБА_2
31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року, відносно ОСОБА_7 ,
з участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, останній раз: 05 липня 2013 року Бродівським районним судом Львівської області за ч.1 ст. 162, ст. 71, КК України на три роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2015 року замінено ОСОБА_7 невідбуту частину покарання у виді трьох місяців більш м'яким покаранням у виді двохсот сорока годин громадських робіт.
засуджено за ч.1 ст. 382 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бродівського районного суду Львівської області від 05 липня 2013 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді восьми тисяч п'ятисот гривень штрафу та двісті шістнадцяти годин громадських робіт.
Відповідно до ст. 53 КК України розстрочено ОСОБА_7 призначений розмір штрафу у рівних частинах на один рік.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 з 17 травня 2015 року перебуває на обліку в Бродівському РП КВІ УДПтСУ у Львівській області та 23 червня 2015 року йому роз'яснено ст. 37 КВК України, згідно якої засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбуття покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, без дозволу інспекції не виїжджати за межі України. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
В подальшому, 24 червня 2015 року засудженого ОСОБА_7 направлено для відпрацювання кримінального покарання у виді 240 годин громадських робіт до Гаївської сільської ради Бродівського району. Однак ОСОБА_7 свідомо та умисно не виконав рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що виразилося в тому, що 30 вересня 2015 року останній перетнув кордон України та в період часу із 30 вересня 2015 року по 10 листопада 2015 року перебував на території Російської Федерації без повідомлення кримінально-виконавчої інспекції; 21 вересня 2015 року, 05 жовтня 2015 року, 19 жовтня 2015 року, 02 листопада 2015 року, 07 грудня 2015 року, 04 січня 2016 року, 18 січня 2016 року, 01 лютого 2016 року, 15 лютого 2016 року, 09 березня 2016 року ОСОБА_7 не з'явився для реєстрації в орган КВІ Бродівського УДПтСУ у Львівській області та не відбув 216 годин громадських робіт у Гаївській сільській раді Бродівського району.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області ОСОБА_6 покликається на те, що вирок є незаконним і підлягає скасування у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що з обставин, які визнано доведеними, вбачається, що діяння ОСОБА_7 невірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України. Зокрема, суб'єкт даного злочину - спеціальний, а саме особа, на яку законом і судовим актом безпосередньо покладено обов'язок з його виконання і вона має реальну можливість виконати таке. Невиконання судового акта іншими особами - тягне відповідальність за відповідними статтями КК України, якими передбачено спеціальні види невиконання судових рішень. З огляду на те, що ОСОБА_7 не є службовою особою, його дії не могли бути кваліфіковані за ч.1 ст. 382 КК України. Відтак вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а тому вирок суду першої інстанції слід скасувати через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону.
Окрім цього звертає увагу на те, що судом першої інстанції до призначеного покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст. 382 КК України за правилами ст. 71 КК України приєднано не покарання призначене за вироком Бродівського районного суду Львівської області від 05 липня 2013 року у виді позбавлення волі, а покарання, замінене ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2015 року у виді 216 годин громадських робіт, що не відповідає вимогам ст. 71 КК України і є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Наголошує, що обвинувачений ОСОБА_7 згідно з вироком суду визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, однак відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України. Проте, в ході дослідження судом письмових доказів обвинувачений надав пояснення щодо обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, заперечив свою вину у його вчиненні. Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим в ході судового розгляду.
Будучи допитаною в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 підтвердила пояснення обвинуваченого в частині того, що між ними справді була домовленість про виконання певного обсягу робіт по прибиранню території, а саме про обрізання дерев, рубання дров, косіння тощо, після чого йому зарахують відбуття громадських робіт. Вказана робота була ним виконана. Також остання пояснила, що в неї робочі дні лише в середу та суботу, а обвинувачений приходив виконувати роботу також і в інші дні, коли її не було. Зокрема, їй телефонувала фельдшер і повідомляла про те, що обвинувачений прийшов.
Акцентує, що показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 щодо обставин справи судом першої інстанції залишено поза увагою та у вироку не наведено, оцінки їм не дано, не підтверджено та не спростовано будь-якими іншими докази.
Просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Виходячи з диспозиції ч.1 ст. 382 КК України кримінальна відповідальність за вказаною статтею настає лише у випадках невиконання чи перешкоджання виконанню особою законного і правосудного рішення. Суб'єкт вчинення даного злочину є загальний, оскільки ч.2 даної статті передбачено відповідальність за вчинення тих самих дій службовою особою, тобто спеціальним суб'єктом, а тому покликання прокурора в своїй апеляційній скарзі з цього приводу є безпідставними.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, оскільки винний, якому необхідно виконувати судове рішення, усвідомлює характер своїх обов'язків, але не виконує цього рішення за наявності можливості виконати його або перешкоджає такому виконанню.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи про ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2015 року, та маючи реальну можливість виконати таку, вчинив умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили. Зокрема, ОСОБА_7 перетнув кордон України та в період часу із 30.09.2015 р. по 10.11.2015 р. перебував на території Російської Федерації без повідомлення кримінально-виконавчої інспекції; не з'являвся для реєстрації в орган КВІ Бродівського УДПтСУ у Львівській області та не відбув 216 год. громадських робіт у Гаївській сільській раді Бродівського району.
Колегія суддів вважає, що висновок суду І інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об'єктивна оцінка, а саме: показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка повинна була здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_7 дорученої роботи про те, що останній не повністю відбув громадські роботи, а приходив працювати лише декілька днів, посилаючись на поважні причини неявки для відпрацювання таких; копією листка-реєстрації, відповідно до якого ОСОБА_7 не прибув для реєстрації у Бродівський РП КВІ УДПтСУ у Львівській області - 21.09.15р., 05.10.15р., 02.11.15р., 07.12.15р., 04.01.16р., 18.01.16р., 01.02.16р., 15.02.16р, 09.03.16 р., 21.03.16р., 04.04.16р.; табелем виходу на роботу в червні 2015р. за № 202 від 30.06.15р., згідно якого ОСОБА_7 за червень місяць 2015р. відпрацював 24.06.16р., 25.06.16р., 26.06.16р., 30.06.16 р. по 4 години; табелем виходу на роботу в липні 2015 р. за № 233 від 03.08.15р., згідно якого ОСОБА_7 за липень місяць 2015р. відпрацював 21.07.2016 р. та 22.07.2016 р. по 4 години громадських робіт; табелем виходу на роботу в серпні 2015 р. за № 279 від 03.09.15р., згідно якого ОСОБА_7 за серпень місяць 2015р. не відбув жодної години; табелем виходу на роботу в вересні 2015р. за № 310 від 30.09.15р., згідно якого ОСОБА_7 за вересень місяць 2015р. не відбув жодної години; повідомленням Гаївської сільської ради Бродівського району Львівської області № 304 від 23.09.15р. інспектору Бродівського РП КВІ УДПтСУ у Львівській області та довідкою №403 від 08.04.16 р. з яких вбачається що ОСОБА_7 , з призначених 240 год. громадських робіт відпрацював всього 24 год.; вимогою Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 10/КВІ/40 від 30.01.2016р. про вжиття законних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, котрі без належного дозволу кримінально-виконавчої інспекції перетнули державний кордон України, зокрема ОСОБА_11 , який 30.09.2015р. виїхав із території України через пропускний пункт Сеньківка, а 10.11.2015р. в'їхав на територію України через пропускний пункт Бачівськ.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання - його щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, призначив таке, на думку колегії суддів, у відповідності до вимог ст.ст. 65, 71 та 53 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, з врахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку суду першої інстанції.
Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бродівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4