01.02.2017 Справа №607/538/17
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Братасюк В.М. розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В проваджені Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Одночасно, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» подано до суду заяву, у якій з метою забезпечення позову, просить накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, в межах суми позову 6576,73 доларів США, що еквівалентно 178788,52грн.
Заявлені вимоги вмотивовано тим, що відповідач може вчинити дії, що будуть ускладнювати чи зроблять неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, накладення арешту на невизначене майно зумовлене неможливістю встановити з отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №780145553 станом на 12.07.2017року, визначене нерухоме майно, що належить саме відповідачу, так як відсутні ідентифікуючі дані особи.
Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, яка вирішується на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За положеннями Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, застосувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з також заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.3 ст.152 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов'язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.
Проте, жодних належних і допустимих доказів, в розумінні ст. 57 ЦПК України, на підтвердження викладеного в заяві про забезпечення позову, стороною позивача суду не надано.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки відсутні дані про наявність рухомого та нерухомого майна у відповідача, в заяві не зазначено вартості майна станом на момент звернення з відповідною заявою, крім того не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Керуючись ч.1 ст. 151, п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України ,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовної заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
CуддяОСОБА_2