30.01.2017 Справа №607/13882/16-а
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Дзюбича В.Л.
за участю секретаря Матвійчук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку призначеної йому пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року та зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з розрахунку 86% від місячного заробітку на посаді першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №653/О-11 від 01.12.2016 року про заробітну плату. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 14.04.1999 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 86% від суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування. 02.12.2016 року він звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про перерахунок пенсії з підстав зростання з 01.12.2015 року заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям. Однак, листом від 05.12.2016 року №643/0-11 відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися у відповідності до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року. З 01.05.2016 року набрав чинність Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, нормами якого не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Відповідно до ст. 90 вказаного закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому вказана постанова втратила чинність повністю згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки наведені законодавчі норми стосуються виключно призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій. Дане положення поширюється на тих осіб, яким пенсії призначається (в теперішньому часі) спеціальними законами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі), оскільки на момент набуття ним права на пенсію державного службовця діяли норми, які передбачали проведення перерахунку призначених пенсій у зв»язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України. За таких обставин позивач вважає дії відповідача протиправними та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відносно позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 14.04.1999 року отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року у розмірі 86% від суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
02.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії з підстав зростання з 01.12.2015 року заробітної плати та розміру посадового окладу працюючих державних службовців, згідно довідки про заробітну плату Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №653/О-11 від 01.12.2016 року.
Листом №643/О-11 від 05.12.2016 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року з 01.06.2015року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися у відповідності до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року. З 01.05.2016 року набрав чинність Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, нормами якого не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Відповідно до ст. 90 вказаного закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому вказана постанова втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10,12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ передбачено право державних службовців лише на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ.
Закон України «Про державну службу» встановлює чіткі критерії, за яких державний службовець має право на пенсійне забезпечення. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (в редакції на час призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим держслужбовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 було передбачено, що перерахунок пенсії проводився виходячи із заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено пенсію.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям проведено з 01 грудня 2015 року. Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865, а саме: пункт 4 виключити; абзац перший пункту 5 викласти в такій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики». Вказані зміни застосовуються з 01 грудня 2015 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» втратила чинність.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 зазначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як Законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 і виключено пункт 4, яким було передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених державним службовцям у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Згідно із статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Станом на грудень 2016 року, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії, вказана стаття Закону № 3723-ХІІ втратила чинність.
З 01.05.2016 року набрав чинність Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ.
Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення працюючих осіб.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, яке діяло до 01.01.2015 року, а саме статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у відповідній редакції, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і станом на грудень 2016 року воно не регламентує ані права особи на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 484/1671/16-а.
Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу призначена у 1999 році на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, а її перерахунок позивач просить здійснити у грудні 2016 року за ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ, яка до 01.01.2015 року дійсно передбачала можливість перерахунку пенсії державного службовця в разі підвищення розміру заробітної плати особи, працюючої на аналогічній посаді, і пунктом 4 Постанови № 865 визначались умови такого перерахунку.
Разом з тим, на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, та на момент його звернення до відповідача із заявою від 02.12.2016 року щодо перерахунку пенсії з цих підстав, законодавство змінилось, стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ та Постанова Кабінету Міністрів України № 865, яку спершу було викладено в іншій редакції, втратили чинність і жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено ані право особи, яка отримує пенсію державного службовця, на здійснення її перерахунку, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати та умов його здійснення.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене суд приходить до переконання, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №653/О-11 від 01.12.2016 року про заробітну плату, у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення зазначеного перерахунку пенсії, оскільки правові норми, які передбачали можливість проведення перерахунку раніше призначених пенсій у зв»язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців втратили чинність, а тому приймаючи рішення про відмову у проведенні перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії Тернопільське об»єднань управління Пенсійного фонду України діяло на підставі та у межах наданих повноважень, у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ч.2 ст.11, ст.ст. 17,50, 72, 86, 99, 100, 158, 160, 162, 163, 186, 244-2 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 19 Конституції України, ч.1 ст.37, ст.37-1 Закону України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» №865 від 31.05.2000 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року та зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86 відсотків від суми заробітку, виходячи з розміру заробітної плати, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №653/О-11 від 01.12.2016 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич