Справа № 444/2752/16-ц
Провадження № 2/444/218/2017
/заочне/
31 січня 2017 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :
головуючого судді Мікула В. Є.,
при секретарі Витвицька В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської місцевої прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Червоноградської місцевої прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.12.2016 року з Червоноградської місцевої прокуратури простим листом отримав листа від 02.12.2016 року за вих. № 05 32-45 16 в якому було вказано : «Червоноградською місцевою прокуратурою розглянуто Ваше звернення від 31.10.2016 , яке надійшло 03.11.2016, щодо результатів додаткового розгляду матеріалів перевірки про відмову у порушені щодо Вас кримінальної справи та з інших питань. Повідомляю, що за результатами вивчення Червоноградською місцевою прокуратурою журналів обліку кореспонденції прокуратури Сокальського району за 2014 рік встановлено, що відомості про надходження вказаних у Вашому звернені матеріалів в прокуратуру та їх подальшого руху відсутні. Разом з тим, копії Вашого звернення скеровано для розгляду по суті в межах компетенції щодо руху та результатів перевірки матеріалів про відмову у порушені проти Вас кримінальної справи в Сокальський районний суд та Сокальське ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, про результати розгляду яких Вас буде інформовано адресатами додатково. У випадку незгоди з наданою відповіддю Ви маєте право оскаржити її вищестоящому прокурору або в суді.»
Крім цього зазначає, що на даний час з правоохоронних органів не отримав нормативний документ прийнятий правоохоронними органами за результатами додаткового розгляду заяви гр. ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 жителів с. Поториця Сокальського району про звинувачення позивача, ОСОБА_1, та ОСОБА_5 в скоєнні протиправних дій на ставкові в с. Поториця Сокальського району в результаті чого грубо порушуються права позивача гарантовані ст. 40 Конституції України.
Вказує, що грубе порушення норми ст. 40 Конституції України та норми КПК України з боку Червоноградської місцевої прокуратури це свідоме глузування органів державної влади України тому, що в короткі терміни позивач не зміг захистити свої права в результаті чого йому було спричинено моральні страждання, які полягали у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з порушенням прав, було порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активної діяльності, порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми так як всі родичі та знайомі глузують з позивача повторюючи, як стверджуючи, що живу та дію в межах закону не може доказати свою правоту в прокуратурі, адже кожне рішення прокуратури, яке відмовляє в задоволенні його вимог говорить, що вимоги незаконні.
Крім цього вказує, що для відновлення попереднього стану вимагає для відшкодування моральної шкоди суму в 1 000 000 грн., тому, що на підставі вимог ст. 56 Конституції України дане право на відшкодування моральної шкоди гарантовано і на підставі вимог ст. 22,64 Конституції України дане право не може бути обмежене адже основний принцип органів державної влади це виконання вимог законів і в даному випадку посадові особи Червоноградської місцевої прокуратури не виконали своїх обов'язків і грубо порушили права гарантовані ст.40,55 Конституції України , КПК України і у зв'язку з тим, що ніякі Закони України не обмежують суми відшкодування за моральну шкоду вважає що вказана мною сума являється адекватною враховуючи порушенням норм Конституції України і КПК України посадовими особами Червоноградської місцевої прокуратури до повноважень якої входить фактичне гарантування виконання норм чинного законодавства.
У зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить такий задоволити.
Позивач в судове засідання не з»явився, однак подав до суду клопотання в якому просить розглядати дану справу у його відсутності. Додатково повідомив, що всі вимоги та доводи висвітлені в позовній заяві підтримує.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки не повідомили і від них не надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до ст. 224 ч. 1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
А тому суд постановив провести по справі заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що Червоноградською місцевою прокуратурою позивачу ОСОБА_1 скеровано лист про розгляд його звернення щодо результатів додаткового розгляду матеріалів перевірки про відмову у порушені щодо позивача кримінальної справи та з інших питань.
Згідно ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ст.ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтерессу.
Як вбачається із вищезгаданого листа, за результатами вивчення Червоноградською місцевою прокуратурою журналів обліку кореспонденції прокуратури Сокальського району за 2014 рік встановлено, що відомості про надходження вказаних у звернені позивача матеріалів в прокуратуру та їх подальшого руху відсутні. Окрім цього копії звернення поданого позивачем скеровано для розгляду по суті в межах компетенції щодо руху та результатів перевірки матеріалів про відмову у порушені проти нього кримінальної справи в Сокальський районний суд та Сокальське ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Нормаст. 22 ЦК України зазначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1 та 4 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України, передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).
Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначенихКонституцієюі законодавством України.
При цьому, із долучених до справи матеріалів та здобутих в ході судового розгляду справи доказів суд не може встановити не правомірності дій відповідача ОСОБА_6 місцевої прокуратури. А відтак, неможливо встановити підставність позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивачу за рахунок Держави в особі Державної казначейської служби України.
Також відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок, та є вина зазначеної особи.
Відтак, обов»язковими умовами відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди є наявність вини у діях особи, яка заподіяла таку шкоду та причинний зв»язок між протиправним діянням та шкодою.
Позивачем в силу наведеного не надано суду жодних доказів, які б беззаперечно вказували на те, що матеріальної шкоди завдано саме з вини відповідачів, не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідачів та наслідками.
У відповідності до частини 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім цього, при вирішенні даної справи суд також враховує, що у ході розгляду даної справи позивач не надав суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме : в чому полягає спричинені йому збитки, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача вони спричинені і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, в чому полягає вина відповідача в спричиненні йому даного виду шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим він обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди та з чого він при цьому виходив.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на недоведеність наявності підстав для задоволення позову, тому суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.
За таких обставин суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Червоноградської місцевої прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою. Заяву про перегляд заочного рішення має бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Мікула В. Є.
Повний текст рішення виготовлено 03.02.2017 року.