Справа № 465/11817/13 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/783/513/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 32
30 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Львівській області, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди,-
встановила:
Позивач ОСОБА_2 в грудні 2013 року звернулась в суд з позовом до відповідачів ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_6, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування вимог позивач покликалась на те, що 02.12.2005 року водій ОСОБА_6, керуючи автобусом ЛАЗ-695 НГ номерний знак НОМЕР_1, належного ВАТ «Стрийське АТП-14609», який випущений на лінію механіком ОСОБА_8 в несправному стані, в районі с. Матків Турківського району Львівсько області не справився з керуванням, внаслідок чого автобус впав з мосту в річку Гуснянку. В результаті ДТП загинуло 9 пасажирів, серед яких чоловік позивачки ОСОБА_9, а сама позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок ушкоджень позивачку визнано інвалідом 2-ї групи, на її утриманні залишилося двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Матеріальні шкода складається із витрат, понесених позивачем на похорон чоловіка та коштів, витрачених позивачем на ліки внаслідок заподіяної позивачу шкоди здоров'ю дорожньо-транспортною пригодою, в загальній сумі становить 29 377 гривень.
Крім матеріальної шкоди, позивач просить стягнути моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула сама найдорожча позивачці людина - її чоловік ОСОБА_9, чуйний і люблячий чоловік, батько їх дітей. Чоловік повністю забезпечував матеріально її і дітей, їздив на заробітки в Російську Федерацію, її сім'я не знала при живому чоловікові що таке нестатки, що таке економія на їжі, на одежі та іншому. В даний час вона та двоє її дітей змушені жити на її скромну заробітну плату працівника бібліотеки. Смерть чоловіка спричинила їй і спричиняє по сьогоднішній день душевні страждання, глибину і ступінь яких не можливо виміряти, оцінити. Сама позивачка в результаті ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, в неї виник посттравматичний інфаркт міокарда, посттравматичний перикардит і вона була визнана інвалідом 2-ї трупи. Позивачка тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, переносила фізичний біль та страждання, частково втратила працездатність і змушена регулярно вживати лікарські препарати по сьогоднішній день. На її утримання залишилось двоє дітей, яких вона не може забезпечити належним чином матеріально, живе в селі, де матеріальне становище можна покращити за рахунок фізичної праці, однак за станом здоров'я вона не може повноцінно працювати, що також посилює глибину її страждань, і завдає їй моральної шкоди. Виходячи з принципів розумності і справедливості оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн.
Уточнивши позовні вимоги заявою від 15 січня 2015 року (т.2 а.с. 151-153), позивач просила прийняти рішення про відшкодування за рахунок дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК» Автомобільні дороги України» (ДП «Львівський облавтодор»), Служби автомобільних доріг у Львівській області матеріальну шкоду (витрати на ліки, похорон, спорудження надгробного пам'ятника) у розмірі 29377грн. 42 коп., моральну шкоду у розмірі 500000 грн., а всього 529377грн.75 коп.
Ухвалою судового засідання від 23 травня 2014 року залучено до участі у справі як співвідповідача Службу автомобільних доріг у Львівській області.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, ідентифікаційний код: 31978981) на користь ОСОБА_2 (прож. с. Гусине Турківського району, Львівської області, ІПН НОМЕР_2) 11046 гривень 60 копійок матеріальної шкоди та 300000 гривень моральної шкоди, разом 311046 гривень 60 коп., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) 3110, 47 гривень 47 коп. судового збору на користь держави.
Рішення суду оскаржив представник відповідача Дочірнє підприємство «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, задовольняючи позовні вимоги суд виходив із неналежного утримання автомобільної дороги Бориня-Мохнате, однак такий висновок прямо спростовується матеріалами справи.
В апеляційній скарзі покликається на те, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2007 року встановлено, що будь-яких порушень будівельних правил та норм при поточних ремонтах і експлуатаційних утриманнях допущено не було, тому постанови про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ознакою злочину, передбаченого статтею 288 КК України, були скасовані.
При цьому стверджує, що вироком Турківського районного суду від 02 серпня 2013 року встановлений безпосередній причиново-наслідковий зв'язок дій саме ОСОБА_6 та згідно постанови ОСОБА_8, до події ДТП, крім цього, зазначені обставини підтверджені низкою експертиз, однак такі залишені поза увагою суду, натомість вина працівників ДП «Львівський облавтодор» у події ДТП прямо спростовується постановами суду.
Також в матеріалах справи є Акт обстеження ділянки автодороги, за яким незадовільних дорожніх умов при ДТП не виявлено.
При цьому, із схеми ДТП чітко встановлено, що на ділянці дороги, де трапилось ДТП було встановлено попереджувальний знак 1.6 «Крутий підйом», тобто дотримано вимоги утримання доріг у зимовий період та належним чином попереджено водія про наявність підйому, що водієм не враховано, зазначене також підтверджується протоколом огляду місця події від 02.12.2005 року.
Крім цього, висновком експертизи, на яку посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, власне встановлено, що дії водія ОСОБА_6 і технічний стан візка автобуса ЛАЗ-695 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху.
Водночас, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вибірково взяв до уваги висновки експертиз та не зазначив мотивів відхилень інших.
Не погоджується також з сумою матеріальної шкоди визначеної позивачем, оскільки така підтверджена лише накладною від 20.08.2007 року, товарним чеком від 16.08.2007 року та розрахунковою квитанцією від 02.12.2005 року, при цьому в накладній від 20.08.2007 року відсутній підпис у графі «прийняв».
Вважає, з матеріалів справи чітко вбачається відсутність вини у діях ДП «Львівський облавтодор» у заподіянні смерті ОСОБА_9 та її наявність у діях ОСОБА_6 та ОСОБА_8, тому вимоги по відшкодуванню моральної шкоди (за відсутності причинного зв'язку між шкодою і діяннями) до підприємства є безпідставними.
Стверджує, що ДП «Львівський облавтодор» не є та не може бути належним відповідачем у справі, при цьому Служба автомобільних доріг у Львівській області, яка є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, є органом управління Державного агентства автомобільних доріг України на місцях із передбаченими законодавством обов'язками та відповідальністю, відтак відповідає, як за стан автомобільних доріг загального користування, так і за якість робіт з їх ремонту та утримання.
Більше того, стаття 13 ЗУ «Про автомобільні дороги» передбачає відповідальність лише і виключно органу державного управління автомобільними дорогами, а не підрядників, зазначене також підтверджується листом Державної служби автомобільних доріг України та ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» № 4/7а-5-916 від 10.12.2002 року «Про повноваження і відповідальність служб автомобільних доріг та дочірніх підприємств ДАК за забезпечення безпеки дорожнього руху, збереження і належний рівень експлуатаційного утримання доріг», за яким власниками доріг є Служби автомобільних доріг з відповідними повноваженнями та відповідальністю.
В свою чергу, Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не є власником чи балансоутримувачем будь-яких доріг, здійснює роботи по ремонту та утриманню автодоріг виключно на договірній основі за замовленням Служби автомобільних доріг у Львівській області.
Разом з цим, жодних претензій з приводу неналежної якості або обсягів виконаних доріг від Служби автомобільних доріг в період коли трапилось ДТП, не надходило в матеріалах справи відсутні заяви про виявлені відступи від умов договору.
Таким чином, єдиним суб'єктом відповідальності за наслідками ДТП може бути виключно Служба автомобільних доріг у Львівській області.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати розподілити у порядку передбаченому чинним законодавством.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» матеріальної шкоди у сумі 11 046 гривень 60 копійок, що становить суму витрат на поховання чоловіка, яка підтверджена належними та допустимими доказами, підлягає частковому задоволенню, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості, з відповідача ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» стягнув моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
При цьому, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що матеріальна шкода в частині витрат, понесених на лікування позивачки, не підтверджена допустимими доказами, а вимоги щодо солідарного стягнення відшкодування із Служби автомобільних доріг у Львівській області, є безпідставними враховуючи норми законодавства, а також умови укладеного між ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та Службою автомобільний доріг Контракту № 1-МП від 31 грудня 2004р. на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в 1 кварталі 2005 року.
Крім цього, суд роз'яснив відповідачу, що позовна давність відповідно до вимог ст. 268 ЦК України, не застосовується до вимог, які були заявлені позивачем, а отже наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2005 року водій ОСОБА_6, керуючи автобусом ЛАЗ-695 НГ номерний знак НОМЕР_4, який належав ВАТ «Стрийське АТП-14609» і був випущений на лінію механіком ОСОБА_8 в несправному стані, в районі с. Матків Турківського району Львівсько області, не справився з керуванням, внаслідок чого автобус впав з мосту в річку Гуснянку. В результаті ДТП загинуло 9 пасажирів.
Серед загиблих був чоловік позивачки ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04 грудня 2005 року, виданого Верхньогусинеською сільською радою Туркіського району Львівської області (т.1 а.с. 37), а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується епікриз-випискою з історії хвороби №24661, внаслідок чого, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК №145463 від 27.07.2013р., позивачу встановлено третю групу інвалідності (т.1 а.с. 132).
Після ДТП на утриманні позивача залишилося двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 29-30).
Вироком Турківського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 року у кримінальній справі №1325/1371/2012 (провадження №1/458/4/2013), який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного судом покарання з призначенням іспитового строку 3 роки (т. 1 а.с. 9-11).
Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК України).
Вироком суду встановлено, що 02 грудня 2005 року ОСОБА_6 порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.3., 1.5.; Розділу 2 п.п. 2.3 а,б; Розділу 31 п. 31.1., 31.4, 31.4.5а, б Правил дорожнього руху України та вимоги Розділу 1 п.п.1.1., 1.2., 1.5., 1.5.1, 1.6.1, 1.6.3; Розділу 2 п. 2.1.3. посадової інструкції водія автобуса, затвердженої головою правління ВАТ «Стрийське АТП-14609», оскільки будучи учасником дорожнього руху, перед виїздом на маршрут не перевірив і не забезпечив технічно справний стан закріпленого за ним автобуса марки ЛАЗ-695 НГ, який мав відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації в частині того, що на задню вісь зазначеного транспортного засобу були встановлені шини різної конструкції різного розміру, обидві шини лівого борту мали порізи бокового брекера, протектор усіх шин заднього візка, крім шини лівого колеса лівого борту, був повністю зношений (висота малюнку протектора вказаних шин становила 0,00 мм замість встановлених не менше 2,00 мм. Це призвело до того, що 02 грудня 2005 року об 07 год. 20 хв. автобус під керуванням ОСОБА_6, рухаючись на автомобільній дорозі місцевого значення Т-14-20 Бориня-Мохнате, від села ОСОБА_15 до села Матків Турківського району Львівської області, на проїзді ділянки дороги в районі 25 км +100 метрів, яка була вкрита ожеледецею та снігом, через вищевказані технічні несправності коліс, при русі на підйом, почав пробуксовувати. При настанні пробуксовки коліс автобуса при русі зі спуску, не впевнився у безпеці руху та не обрав такі прийоми по керуванню автобусом, які б дозволили йому не виїжджати за межі проїзної частини, не застосував противідкатні упори, що призвело до втрати контролю над його керуванням, виїзду за межі дороги, пошкодження огородження моста та падіння в річку. Внаслідок ДТП 9 пасажирів загинуло, серед них чоловік позивача, а остання отримала тяжкі тілесні пошкодження.
Цивільні позови потерпілих у даній кримінальній справі про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду, враховуючи те, що згідно з витягом з ЄДР ВАТ «Стрийське АТП-14609» 10.03.2011 р. визнано банкрутом (а.с.1 а.с. 9-11).
В свою чергу, постановою Турківського районного суду Львівської області від 07.12.2012р. звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 287 КК України у зв»язку із закінченням строків давності, кримінальну справу відносно нього закрито.
Цією постановою встановлено, що ОСОБА_8, перебуваючи на посаді механіка контрольно-технічного пункту ВАТ «Стрийське АТП-14609», будучи відповідальною особою за випуск на лінію технічного справного транспортного засобу, порушивши вимоги Правил дорожнього руху та вимоги посадової інструкції, випустив на маршрут автобус ЛАЗ-695 НГ, д.р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6, який не відповідав вимогам стандартів безпеки дорожнього руху в частині того, що на задню вісь по бортах цього транспортного засобі були встановлені шини різної конструкції та різного розміру, які мали пошкодження, протектор усіх шин заднього візка, шини лівого колеса лівого борту був повністю зношений (висота малюнка протектора становила 0,00 мм замість встановлених не менше 2,00 мм). Зазначене призвело до ДТП, яка відбулася 02.12.2015р., внаслідок якої загинуло 9 чоловік, серед яких чоловік позивачки та заподіяно тілесні ушкодження пасажирам, в т.ч. позивачу ( т.1 а.с.12-13).
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.12.2005 року, а також вина ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у цій ДТП, визначені судовими рішеннями, тому в силу приписів ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Разом з тим, 21 січня 2015 року позивач подала заяву про відмову від позовних вимог до відповідачів ОСОБА_8 і ОСОБА_6 згідно зі ст. 174 ЦПК України. (т.2 а.с. 153) .
Ухвалою суду від 05 жовтня 2015 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позову, пред'явленого до відповідачів ОСОБА_8 і ОСОБА_6 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до останніх (т.3 а.с. 66).
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В межах розгляду різних справ, що стосувались обставин спірної ДПТ, яка сталась 05.12.2005 року, були проведені ряд судових експертиз, які досліджувались судом за правилами ст. 212 ЦПК України під час розгляду цієї справи.
Зокрема, згідно висновку додаткової судово-автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг та дорожніх умов № 3425/3392/1093 від 02.08.2012 р., складеного Харківським НДІСЕ ім.. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, на підставі проведених розрахунків, експерт прийшов висновку, що при стані дорожнього покриття, вкритого льодом та тонким шаром свіжовипавшого снігу та необробленого протиожеледним матеріалом на ділянці дороги, де сталася ДТП, незалежно від стану коліс автобуса може наступити його сповзання. Тому, з технічної точки зору, наявний коефіцієнт зчеплення при дорожньому покритті, яке вкрите льодом і тонким шаром свіжовипавшого снігу та необроблене протиожеледним матеріалом, знаходиться в прямому причинного-наслідковому зв'язку із настанням ДТП (т. 1 а.с. 21-23).
Відповідно до висновку комісійної експертизи стану доріг та дорожніх умов №11228 від 03 червня 2006 р., складеного Харківським НДІСЕ ім.. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, можливість забезпечення безпечних умов на ділянці дороги, де сталася ДТП, визначалися своєчасним проведенням робіт по усуненню зимової слизькості та посипкою проїзної частини протиожеледним матеріалом у відповідній кількості, встановленням на мосту перильного огородження, встановленням огородження парапетного типу на мосту висотою не менше 0,75 м., встановленням на підходах до мосту будь-якого огородження першої групи (бар'єрного чи парапетного типів) зі з'єднанням його з мостовим бічним стаціонарним огородженням на мосту для створення єдиної стримувальної системи, яка б не дозволяла транспортним засобам виїжджати за межі проїжджої частини. Для забезпечення вказаних умов руху на даній ділянці дороги у дорожньої організації, що її експлуатувала, не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили виконати дії по забезпеченню відповідних нормативам безпечних умов руху. Стан дорожнього покриття, стан облаштування ділянки доріг Бориня-Мохнате (відсутність заповнення каркасу огородження, що призначено для руху пішоходів, занижена висота парапетного огородження на мосту, відсутність будь-якого огородження на підходах до мосту, відсутність узгодження схеми організації дорожнього руху з органами ДАІ) не забезпечували безпеку дорожнього руху та не відповідали вимогам ДСТУ - 2735-94, ДСТУ - 2734-94, ДСТУ Б.В.2.3-10-2003, ДСТУ Б.В.2.3-11-2004. Дії відповідальних осіб дорожньої організації, які здійснювали роботи по проектуванню, проведенню та прийманню робіт по капітальному ремонту, що проводився в червні-серпні 2005 р. на дорозі Бориня-Мохнате та подальшому поточному утриманню даної дороги, не відповідали вимогам ВБН В.3.2-218-182-2003 та ДБН В.2.3-4-2000 (т. 1 а.с. 24-27).
Додатковою комісійною судовою експертизою стану доріг та дорожніх умов проведеною Харківським НДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, (висновок №5459/1728 від 22.08.2012 р.), встановлено, що при зимовому утриманні проїзної частини дорожня організація, що обслуговує дану ділянку дороги, повинна була забезпечити безпечні умови проїзду шляхом своєчасного оброблення проїжджої частини протиожеледним матеріалом, відповідно до вимог п.п. 3.1.17, 3.1.18, 3.1.19 ДСТУ 3587, для чого у відповідальних осіб не було перешкод технічного характеру, які б не дозволяли їм своєчасно провести обробку покриття протиожеледним матеріалом та забезпечити безпечні умови руху (т.1 а.с. 28-29).
Згідно висновку додаткової дорожньо-технічної експертизи № 3365 від 29.04.2010 р., складеного Харківським НДІСЕ ім.. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, при встановленні на мосту через р. Гуснянка та на підходах до нього відповідного дорожнього огородження бар'єрного або парапетного типу, яке являло б собою стримувальну систему та перешкоджало з'їзду транспортних засобів за межі дороги, з технічної точки зору була б забезпечена безпека дорожнього руху. Із технічної точки зору наявність відповідного огородження на мосту через р. Гуснянку та підходах до нього, утримало б автобус на проїжджій частині та не дозволило б автобусу впасти з моста. З технічної точки зору, ділянка дороги Бориня-Мохнате до облаштування моста через р.Гуснянку відповідним дорожнім огородженням бар'єрного чи парапетного типу, яке б являло собою стримувальну систему та перешкоджало з'їзду транспортних засобів за межі дороги, не повинна була бути введена в експлуатацію та не відповідала вимогам ДСТУ 3587, ДСТУ-2735, ДСТУ- 2734, ДСТУ Б.В.2.3.-10 (т. 1 а.с. 30-31).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи правління на місцях.
Таким чином, Служба автомобільних доріг у Львівській області є балансоутримувачем автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода.
Метою діяльності Служби автомобільних доріг у Львівській області є організація утримання автомобільних доріг загального користування шляхом проведення процедур закупівель робіт, послуг, зокрема з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг та укладення відповідних договорів відповідно до «Положення про службу автомобільнтих доріг у Львівській області».
В свою чергу, частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно з ст. 9 цього ж Закону до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питання експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні,
У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.
Вказані правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).
Враховуючи положення Закону України «Про дорожній рух» (стаття 9 в редакції чинній на момент ДПТ) за якою до компетенції власників автомобільних доріг належить зокрема передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам, Служба автомобільних доріг у Львівській області, як Замовник, уклала з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги» як Підрядником, Контракт № 1-МП від 31 грудня 2004р. на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в 1 кварталі 2005 року., в тому числі ділянки дороги, де трапилося ДТП. (т.3 а.с. 49-56).
Статтею 3 контракту визначено строки виконання робіт з початком у січні 2005 року та закінченням 31 березня 2005 року.
При цьому, у зв'язку зі зміною бюджетних асигнувань та строків виконання робіт між сторонами укладено додаткову угоду № 3 від 15.06.2005 року до Контракту № 1-МП від 31 грудня 2004р. на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.
Закінчення виконання робіт - 31 грудня 2005 року.
Невід»ємною частиною угоди є договірна ціна робіт, що підлягають виконанню та графік виконання робіт.
Відповідно до п. 9.1. Контракту підрядник несе відповідальність за забезпечення згідно вимог Закону «Про дорожній рух» безперешкодних та безпечних умов руху транспорту на мережі доріг, закріплених за ним для виконання доріг, в т.ч. за нанесення збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов"язаних із незадовільними дорожніми умовами, що вирішуються в судовому порядку при наявності вини.
Відтак, на період дії договору (діяв на день ДТП) виключно підрядник ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідав за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху, тому несе повну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування шкоди та компенсації витрат власника транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання доріг.
Тобто, дорожньо експлуатаційною організацією, яка зобов»язана виконувати ремонт і забезпечувати належне експлуатаційне утримання ділянки дороги, у тому числі де сталася ДТП, є - ДП «Львівський облавтодор», яка як встановлено, вказані вище обов'язки по ремонту та експлуатації автомобільної дороги не виконала належним чином, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу шкода у результаті ДТП, яка сталася 05.12.2005 року в районі с. Матків Турківського району Львівської області, підлягає стягненню, в тому числі із Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, ідентифікаційний код: 31978981), що спростовує доводи апеляційної скарги та свідчить про безпідставність покладення відповідальності за заподіяну шкоду на Службу автомобільних доріг у Львівській області.
Судова колегія погоджується із критичною оцінкою місцевим судом акту обстеження ділянки автодороги місцевого значення Т-14-20 Бориня-Мохнате 25 км 100 м від 02 грудня 2005 р. за участю працівника міліції та працівника дорожньої служби, де у п.3.2. «стан дорожнього покриття» зазначено: посипано пісково-солевою суммішшю, у п.4 «висновок про наявність незадовільних дорожніх умов» зазначено: незадовільних дорожніх умов при ДТП не виявлено, оскільки у даному акті не вказано годину та хвилини його складення та такий спростовується висновками експертиз (т.1 а.с. 181-182).
Таким чином, між бездіяльністю Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» щодо належного експлуатаційного утримання в безпечному для дорожнього руху стані дороги, в районі с. Матків Турківського району Львівської області та наслідками ДТП, що сталася 05.12.2005 року існує прямий причинний зв'язок, тому шкода, що була завдана позивачу ОСОБА_2 в результаті ДТП підлягає стягненню в її користь з ДП «Львівський облавтодор», однак колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткову підставність позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в користь позивача у сумі 11046 грн. 60 копійок, така сума складається із витрат на поховання чоловіка, яка підтверджена належними та допустимими доказами, при цьому матеріальна шкода в частині витрат, понесених на лікування позивача не підтверджена доказами, крім цього остання рішення суду не оскаржує.
В свою чергу, згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та висновки суду першої інстанції з цього приводу про стягнення такої в розмірі 300000 грн., колегія суддів вважає обґрунтованими, такими, що відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням конкретних обставин по справі, моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Ю.Р. Мікуш
Т.І. Приколота