31 січня 2017 р.Р і в н е 817/1381/16
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2 акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів"
до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 01.09.2016 №0000441451 та форми "В4" від 01.09.2016 №0000451451.
В обґрунтування позову зазначає, що висновки фіскального органу про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка на думку контролюючого органу, свідчить про нікчемність укладеного договору. Зазначає, що в межах проведеної перевірки, а також при здійсненні податкового контролю контрагентів відповідачем не досліджено можливість залучення трудових, технічних, транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг. Вказує, що фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.
Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.133-135). Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2016 пояснила, що висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено факту здійснення поставок по ланцюгу постачання позивача з контрагентами, а саме: ТОВ "ГЛАСС-АЛЬЯНС", ТОВ НВП "Стандарт-1". Висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ґрунтується на даних інформаційних баз податкового органу. Зазначила, що фактичне місце переміщення товару не відповідає його задекларованому придбанню, що надані підприємством на підтвердження господарських операцій первинні документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, однак не відображають реальний рух активів та фактичних учасників операцій. На підставі викладеного спірні рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просила відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.01.2017 не забезпечив, причини не прибуття представника суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Судом не визнавалась обов'язкова участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Представник позивача ОСОБА_3 прибув у судове засідання призначене на 20.01.2017. Судом поставлено на обговорення питання щодо розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник позивача не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
За таких обставин, враховуючи, що представник відповідача не прибув до суду, заслухавши думку представника позивача, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд перейшов до розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" зареєстроване як юридична особа 21.08.2000, взяте на податковий облік 23.08.2000, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100284717 від 28.05.2010, про зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечується (аркуш акта 2, а.с.11); види діяльності за КВЕД: виробництво порожнистого скла, неспеціалізована оптова торгівля (а.с.148).
З матеріалів справи встановлено, що в період з 04.08.2016 по 10.08.2016, на підставі направлення від 04.08.2016 №253/14-138, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 пункту 78.4 ст. 78, абз. 1 пункт 82.2 статті 82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, уповноваженою особою ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Захід-Скло", ТОВ "Глас-Альянс" за лютий 2015 року, ТОВ НВП "Стандарт 1" та ТОВ "Агропромгаз" за квітень 2015 року, ТОВ "Станіславська торгова компанія" та ТОВ НВП "Стандарт 1" за травень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт №38/14-141/30923971 від 17.08.2016 (а.с.10-43), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на суму 222637,00грн. в тому числі: лютий 2015 року - 25003грн., квітень 2015 року - 18812,00грн., травень 2015 року - 178822грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 25003грн., завищення рядка 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за квітень 2015 року на суму 18812,00грн., що погашається станом на 01.01.2016 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податного кредиту за травень 2015 року на суму 178822,00грн., що погашається станом на 01.01.2016 року.
01.09.2016 ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки №38/14-141/30923971 від 17.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000441451, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 37504,50грн., в тому числі за основним платежем на 25003,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12501,50грн. (а.с.49,50);
№0000451451, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень, травень 2015 року на 197634грн. (за квітень 2015 року на 18812грн. та за травень 2015 року на 178822грн.) та застосовано штрафні санкції (штраф) загальною сумою 69171,90грн. (за квітень 2015 року в сумі 6584,20грн. та за травень 2015 року на 62587,70грн.) (а.с.51,52).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В акті перевірки вказано, що операції позивача з ТОВ "Гласс-Альянс" за лютий 2015 року та ТОВ НВП "Стандарт 1" за квітень-травень 2015 року мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які здійснювали незаконну діяльність, проводили неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг) з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Такі висновки відповідача, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу доходів і зборів.
З матеріалів справи встановлено, що 30.01.2013 між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" (Покупець) та ТОВ "Гласс-Альянс" (Продавець) укладено договір купівлі продажу №ГА 30/01 (а.с.73-75), відповідно якого Продавець зобов'язується доставити та передати у власність Товар. Найменування, кількість, асортимент, комплектність та ціна Товару наводяться у видаткових накладних і рахунках.
Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними:
від 13.02.2015 №ГА-0000049 відповідно до якої поставлено мастило для форм Клинмдол-170 на загальну суму 72558,60грн. в т.ч. ПДВ 12093,10грн. (а.с.77);
від 27.02.2015 №ГА-0000067 відповідно до якої поставлено селен технічний на загальну суму 77460,00грн. в т.ч. ПДВ 12910,00 грн. (а.с.76).
На вказані операції з поставки товарів ТОВ "Гласс-Альянс" виписано для ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" податкові накладні: №22 від 12.02.2015 та №40 від 27.02.2015, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (аркуш акта 8, а.с.17).
Сума ПДВ по вказаних накладних віднесена до складу податкового кредиту за лютий 2015 року.
Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.97-100).
Придбаний у контрагента товар доставлено за рахунок продавця грузоперевізником ТОВ "Нова Пошта".
Згідно з промислового регламенту ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" до складу компонентів шихти входить селен технічний. Забруднення сировинних матеріалів оксидами заліза викликає появу в склі жовтуватого і зеленуватого відтінку. Для знебарвлювання скла використовують: селен і оксид кобальту. Суть знебарвлювання полягає в наданні склу "слабкого" знебарвлення будь-яким барвником так, щоб знебарвлення від оксидів заліза і від внесеного барвника в результаті дало безбарвне скло.
Використання мастил для форм марки Клинмолд-170 передбачається також промисловим регламентом ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" (а.с.149-157).
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано лист ТОВ "Гласс-Альянс" від 01.12.2016 з копіями підтверджуючих документів в тому числі і докази походження товару (а.с.158-183).
Крім того, використання у господарській діяльності придбаного товару підтверджується звітами по витратах (а.с.116-119, 122-124).
З матеріалів справи встановлено, що 30.04.2015 між ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" (Покупець) та ТОВ НВП "Стандарт 1" (Постачальник) укладено договір купівлі №30/04-2015 (а.с.44-46), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вторинну сировину - склобій безбарвний на умовах договору.
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними:
№295 від 30.04.2015 на суму 112869,60грн. в т.ч. ПДВ 18811,60грн.;
№330 від 14.05.2015 на суму 109 870,54грн. в т.ч. ПДВ 18311,76грн.;
№385 від 29.05.215 на суму 113382,013грн. в т.ч. ПДВ 18897,02грн.;
№340 від 15.05.2015 на суму 105962,40грн. в т.ч. ПДВ 17660,40грн.;
№331 від 14.05.2015 на суму 111853,54грн. в т.ч. ПДВ 18642,26грн.;
№345 від 19.05.2015 на суму 94994,78грн. в т.ч. ПДВ 15832,46грн.;
№344 від 19.05.2015 на суму 107527,75грн. в т.ч. ПДВ 17921,29грн.;
№346 від 21.05.2015 на суму 11899,74грн. в т.ч. ПДВ 18649,96грн.;
№354 від 22.05.2015 на суму 110018,40грн. в т.ч. ПДВ 18336,40грн.;
№368 від 25.05.2015 на суму 117339,32грн. в т.ч. ПДВ 19556,55грн.;
№389 від 28.05.2015 на суму 90084,00 грн. в т.ч. ПДВ 15014,00грн.
Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом, що підтверджується відповідними накладними (а.с.47,48,53-72).
На вказані операції з поставки товарів ТОВ НВП "Стандарт 1" виписано для ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" податкові накладні, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (аркуш акта 14, а.с.23).
Сума ПДВ по вказаних накладних віднесена до складу податкового кредиту за травень 2015 року.
Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.101-114).
Здійснення господарських операцій між контрагентами також підтверджується документами: договорами про надання послуг, договорами підряду, договорами поставки та купівлі-продажу, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконання робіт (наданих послуг), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдових відомостей тощо (а.с.195-219).
Вищевказані документи надавалися позивачем до перевірки, однак не були взяті до уваги контролюючим органом.
Всі проаналізовані вище документи бухгалтерського обліку ПрАТ "Костопільський завод скловиробів", якими оформлено спірні господарські операції, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що придбання позивачем товарів за досліджуваними господарськими операціями відповідає реєстраційним видам господарської діяльності ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" та спрямоване на одержання прибутку в результаті реалізації виробленої продукції кінцевому споживачу; а їх реальність підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
В силу приписів ст.ст.44,83 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. Однак, в дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.
Оцінюючи покликання відповідача на бази даних ІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Гласс-Альянс" та на інформацію ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропертровська по ТОВ "НВП "Стандарт 1", відповідно до яких встановлено відсутність реальності здійснення вказаними підприємствами господарських операцій, суд враховує наступне. З акта перевірки встановлено, що контрагенти позивача в момент здійснення господарських операцій були зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку; зареєстровані платниками податку на додану вартість. Актом перевірки стверджується, що контрагенти позивача подавали до податкових органів податкову звітність.
Таким чином, зібраними у справі доказами стверджено, що контрагенти-постачальники позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстрованими як юридичні особи, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ними податкових накладних податковим органом не заперечується. Належно підтверджені відомості щодо неможливості виконання постачальниками договірних зобов'язань відповідачем не надані, а судом не встановлені.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За встановлених обставин суд вважає, що відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними та допустимими доказами нереальність спірних господарських операцій.
Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до приписів статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім цього, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що в ході судового розгляду адміністративної справи позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Гласс-Альянс" у лютому 2015 року та з ТОВ "НВП "Стандарт-1" у квітні-травні 2015 року позивач діяв у відповідності до приписів податкового законодавства, дані податкового обліку відповідають даним бухгалтерського обліку та ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів.
Враховуючи, що в ході судового розгляду адміністративної справи встановлено правомірність формування ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" податкового кредиту з ПДВ у лютому та квітні-травні 2015 року, відтак суд вважає безпідставним збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення контролюючим органом розміру від'ємного значення суми ПДВ, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0000451451 та №0000441451 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.
Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Рівненській області від 01.09.2016 №0000451451 та №0000441451.
Присудити на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 4564,66грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гломб Ю.О.