02 лютого 2017 р.Р і в н еСправа №817/1347/15
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне РУ",
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 29.08.2014 №0002401742.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, щодо наявності порушення абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з боку позивача, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" не є тотожним отриманому додатковому благу, котре згідно з ПК України має бути оподатковано, оскільки позивачем було повернуто банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, відтак, оспорюване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач, ДПІ у м.Рівному, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, які обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою встановлено отримання позивачем доходу, який згідно з положеннями ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенню платником податків в податковій декларації про майновий стан і доходи. В ході перевірки встановлено, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» включило суми анульованого боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сплаченого з них доходу (форма №1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано. Сума анульованого боргу підлягає оподаткуванню, адже вона прощена кредитором, а тому вважається доходом отриманим платником податку як додаткове благо. Однак, всупереч вищенаведеному позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, податкова декларація не подана, а відтак, висновки акта перевірки та оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
В ході розгляду даної справи, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне РУ».
Третьою особою письмових пояснень суду не надано.
В ході судового розгляду, судом, за згодою сторін, було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у період з 14.07.2014 по 17.07.2014, на підставі наказу від 11.07.2014 №550, головним державним ревізором-інспектором ДПІ у м.Рівному ОСОБА_2, відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт від 17.07.2014 №116/2170404015/17-16-17-01-19 (а.а.с.7-11).
Згідно з висновками вказаного акта перевірки, податковим органом встановлено порушення пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 та п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.1 ст.179 ПК України, у зв'язку з чим визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 31239,05грн.
На підставі акта перевірки від 17.07.2014 №116/2170404015/17-16-17-01-19 ДПІ у м.Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 29.08.2014 №0002401742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 39048,81грн. (31239,05грн. - за основним платежем, 7809,76грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.6).
Вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України (п.36.1 ст.36).
Згідно з пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Неподання в установлений законом строк податкової декларації є підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки (пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України).
Разом з тим, підставою для проведення такої перевірки є, зокрема, отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України).
Так, 17.05.2016 ДПІ у м.Рівному, на підставі відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ Міндоходів про отримання ОСОБА_1 у 2012 році доходу за ознакою “126” (дохід, отриманий платником податків як додаткове благо) від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 185021,45грн., надіслано на адресу позивача лист від 27.09.2013 №5096/10/17-16-17-02-08, яким зобов'язано його подати до податкового органу відповідну декларацію, пояснення та документальне підтвердження про отримання такого доходу (а.а.с.33, 36).
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено кредитний договір №Ф1-06/40686-116 на суму 40000,00 доларів США (а.а.с.12-14).
14.09.2012 між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду №2 до вказаного кредитного договору (а.с.37), згідно з якою у разі належного виконання позичальником умов, які викладені у цій додатковій угоді, залишкова заборгованість позичальника перед банком за договором кредиту підлягає анулюванню (прощенню).
Разом з тим, 14.09.2012 позивачем отримано повідомлення №1266 про прощення боргу за кредитним договором від 01.12.2006 №Ф1-06/40686-116, про що свідчить його підпис (а.с.34).
Дохід фізичної особи підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, який належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється на всій території України та закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування (ст.9, 14 ПК України, ст.64 Бюджетного кодексу України).
Платником такого податку є, зокрема, фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, а об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід такої особи з джерела його походження в Україні, та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (ст.ст.162-163 ПК України).
Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Абзацом «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, податкове законодавство передбачає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, та фактично визначає один з видів такого додаткового блага.
Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Аналізуючи положення податкового законодавства, суд приходить до висновку, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.
Відтак, враховуючи вище викладене, податковий орган прийшов до помилкового висновку про те, що протягом перевіряємого періоду ОСОБА_1 отримував доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню ним в податковій декларації про майновий стан та доходи.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті реалізації договірних правовідносин між третьою особою та позивачем, останнім було повернуто банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, що підтверджується довідкою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 26.09.2013 №1893 (а.с.15).
Так, згідно з вказаною довідкою, ОСОБА_1 отримав від банку кредит в сумі 40000,00 доларів США, а повернув 42811,86 долари США по кредиту й процентах та 11100,00грн. комісії, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає помилковими посилання відповідача на положення абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України і не може їм суперечити.
Крім того, відповідно до пп.165.1.29 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIIІ, який набрав чинності 07.05.2015, внесено зміни до ПК України, зокрема, пп.165.1.55 п.65.1 ст.165 ПК України, згідно з абз.2 якого, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності
Перебіг такого строку розпочинається за правилами цивільного законодавства після спливу строку на виконання зобов'язання.
Такі зміни до податкового законодавства пом'якшують становище платника податків, а тому, в силу вимог ст.58 Конституції України, розповсюджуються на дані правовідносини та можуть бути застосовані відносно позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами додаткової угоди від 14.09.2012 №2, граничний термін погашення позивачем кредиту встановлено до 15.09.2012, а тому фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулося дострокове припинення кредитного договору шляхом дострокового часткового погашення позичальником кредитної заборгованості з одночасним анулюванням банком оговореної частини цієї заборгованості.
Оскільки позивачем було фактично повернуто на рахунок банку кошти, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, та сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на певних умовах, то суд приходить до висновку, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.165 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0002401742 є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 25.09.2014 у справі К/800/40206/14, а також з позицією Житомирського апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15.09.2015 у справі №817/41/16.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене та враховуючи зауваження Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 05.10.2016, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" від 29.08.2014 №0002401742.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гломб Ю.О.