Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" січня 2017 р.Справа № 922/4052/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (м. Київ)
до Національного університету цивільного захисту України (м. Харків)
про стягнення 5972,24 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - начальника юр. сектора ОСОБА_1 (довіреність №01-04/12 від 14.07.2016 р.),
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму майнової шкоди в розмірі 5972,24 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до відповідача.
11.01.2017 р. розгляд справи був відкладений на 23.01.2017 р. о 11:30 год.
Позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому просить розглянути зазначену справу без присутності представника позивача на підставі поданих документів.
Розглянувши це клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Відповідач надав заяву про долучення до матеріалів справи відзиву на позов, копії листа-повідомлення від 10.01.2014 р., копії технічного талону транспортного засобу.
Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.
У наданому разом із вищевказаною заявою відзиві на позовну заяву по справі №922/4052/16 відповідач не заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Представник відповідача надав заяву про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДР та копії технічного талону.
Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
08.11.2013 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №980/13-Тз/Х/01, згідно якого був застрахований автомобіль LEXUS RX350 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема, на випадок ДТП, на страхову суму 592393,00 грн.
Вигодонабувачем за цим договором є ПАТ "Укрсоцбанк".
Відповідно до п. 12 договору, франшиза (безумовна, в % від страхової суми):
12.1. викрадення та повна загибель: 29619,65 грн. (що складає 5% від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору);
12.2. збитки внаслідок ДТП: 0,00 грн. (що складає 0,00% від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору) з урахуванням наступного:
12.2.1. у випадку, коли винним в скоєнні ДТП є водій застрахованого ТЗ зі стажем керування менше двох років, безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДТП" складає 2,0% від страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи, вказаної в п. 12.2 договору;
12.2.2. у випадку, коли пробіг ТЗ з моменту набуття чинності договором до настання ДТП перевищує показник 5000 км за один місяць, безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДТП" складає 5% від страхової суми по відповідному ТЗ. Пробіг на момент укладання договору зазначається в заяві на страхування. Умови, вказані в даному пункті, застосовуються виключно за договорами, укладеними з фізичними особами (у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності), при страхуванні виключно легкових автомобілів, страхова сума по яких не перевищує 100000 грн.
12.3. Збитки внаслідок інших подій: 0,00 грн. (що складає 0,00% від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору).
Застрахований автомобіль належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САЕ 494499 від 08.11.2013 р.
10.01.2014 р. о 08:35 год. на перехресті вул. Петровського та вул. Пушкінській у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої транспортний засіб LEXUS RX350, номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу інспекції ХМУ ГУМВС України в Харківській області про ДТП.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2014 р. по справі №640/1270/14-п 10.01.2014 р. ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ 210700-20" державний номер 1801 Ч3 по вул. Петровського у м. Харкові, на перехресті з вул. Пушкінською, не виконав вимоги дорожнього знаку "Надати дорогу", у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21113", держ.№АХ7695ВІ під керуванням ОСОБА_4, після чого зіткнувся з автомобілем "Лексус", держ.№АХ0032ЕС під керуванням ОСОБА_2, чим порушив п. 8.4 б ПДР України.
Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2014 р. по справі №640/1270/14-п ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як убачається із відомостей №9332791 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованих АІПС ДТП станом на 16.01.2014 р., 10.01.2014 р. о 08:35 год. по вул. Петровського та вул. Пушкінській у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) - зіткнення транспортних засобів за участю трьох автомобілів:
1) "ВАЗ 210700-20", номерний знак 1801ЧЗ, під керуванням ОСОБА_3;
2) "ВАЗ 21113", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4;
3) "LEXUS 350", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.
Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до зазначених вище відомостей, ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 правил проїзду перехресть, п. 8.4 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол АА2№532852 за ст. 124 КУпАП України.
З цих же відомостей вбачається, що транспортний засіб "ВАЗ 210700-20", номерний знак 1801ЧЗ, під керуванням ОСОБА_3, належить Національному університету цивільного захисту України. Наявний поліс ОСЦПВВНТЗ або іноземний сертифікат "зелена картка" серії АС6700580 з терміном дії до 13.11.2014 р., виданий ПрАТ "СК "Лемма ОСОБА_5".
10.01.2014 р. власник транспортного засобу LEXUS RX350, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 склав акт огляду автотранспортного засобу (дефектна відомість).
10.01.2014 р. ОСОБА_2 (страхувальник) надав страховику (позивачу) заяву про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №980/13-Тз/Х/01 від 08.11.2013 р., що підтверджується копією заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 10.01.2014 р.
ТОВ "АРТ-ЛЕКС" надав страхувальнику рахунок-фактуру №1-00000025 від 14.01.2014 р. на оплату послуг з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "LEXUS" на суму 5972,24 грн.
20.01.2014 р. страховиком був складений страховий акт №980/13-Тз/Х/01-1 за договором страхування №980/13-Тз/Х/01 від 08.11.2013 р., яким визначено розмір страхового відшкодування в сумі 5972,24 грн.
Позивач, у поясненні щодо надання згоди вигодонабувача на виплату страхового відшкодування, викладеному у клопотанні про розгляд справи без участі представника позивача, зазначив, що відповідно до п. 27.14 договору страхування він здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО без згоди вигодонабувача, ПАТ "Укрсоцбанк", так як сума відновлювального ремонту не перевищувала 20% від страхової суми, та за умов договору запит щодо напрямку виплати страхового відшкодування до вигодонабувача страховиком не здійснюється.
Платіжним дорученням №1148 від 21.01.2014 р. позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля згідно рахунку-фактури №1-00000025 від 14.01.2014 р. в сумі 5972,24 грн.
Як зазначає позивач у додаткових поясненнях по справі, він не звертався до фахівця для проведення оцінки вартості заподіяної шкоди, оскільки страхове відшкодування було розраховано та виплачено відповідно до рахунку-фактури №1-00000025 від 14.01.2014 р., виставленого спеціалізованою СТО, яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що є достатніми доказами фактично здійснених ним витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Позивач надіслав ПрАТ "Страхова компанія "ЛЕММА ОСОБА_5" претензію №050314-6430/к від 05.03.2014 р. про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5972,24 грн. протягом десяти робочих днів та копії необхідних для її розгляду документів, оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ", держ. номер 1801ЧЗ, була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "ЛЕММА ОСОБА_5" згідно полісу серії АС №6700580, та на підставі ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач має право зворотної вимоги (регресу), але ПрАТ "Страхова компанія "ЛЕММА ОСОБА_5" відповіді не дало і страхове відшкодування не сплатило.
Згідно полісу №АС/6700580 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ "СК "ЛЕММА ОСОБА_5" на період з 14.11.2013 р. до 13.11.2014 р.
Відповідно до витягу з Центральної бази МТСБУ зазначено, що страховик (ПрАТ "СК "ЛЕММА ОСОБА_5") позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 23.01.2014 р.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно пункту 9 статті 7 Закону України "Про страхування".
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.10.2016 р. по справі №6-954цс16.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач вважає позовні вимоги обґрунтованими та повністю визнає їх.
Згідно з частиною 5 статті 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Встановивши, що дії відповідача по визнанню позовних вимог не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 14, 509, 511, 636, 999, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про страхування", ст.ст. 3, 5, 6, 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Національного університету цивільного захисту України (61023, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 94. Код ЄДРПОУ 08571363) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154. Код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування в сумі 5972,24 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_6