79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.02.2017р. Справа№ 914/3349/14
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія", м.Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Терновиця Яворівського району Львівської області,
про: стягнення 214 898,48 грн. заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року.
Представники сторін:
від позивача: Березіна О.С.- представник ( довіреність 01-5/13 від 10.01.17р.);
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (угода про надання правової допомоги від 26.12.16р.)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На новий розгляд господарського суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія", м. Львів, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Терновиця Яворівського району Львівської області, про стягнення 214 898,48 грн. заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року у справі № 914/3349/14 без змін.
Відповідачем подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року.
Постановою Вищого Господарського суду України від 01.11.2016 року у справі № 914/3349/14 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Внаслідок автоматизованого розподілу, справу №914/3349/14 при новому розгляді, розподілено судді Горецькій З.В.
Ухвалою від 18.11.2016 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 06.12.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримує, просить суд задоволити позов.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору оренди від 02.01.2014р. №04-01/14-42/14 на підставі акту приймання передачі від 02.01.2014р. відповідач отримав в строкове платне користування нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення площею 217,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю НАК "Надра України", а право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК "Надра України "Укрзахідгеологія". За умовами договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а саме перераховувати її на рахунок ДП НАК "Надра України "Укрзахідгеологія" не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди. Оскільки, взяті за договором зобов'язання (в частині своєчасного та повного внесення орендної плати) відповідач не виконав і як наслідок допустив заборгованість в розмірі 214 898,48 грн.
Представник відповідача в судове засідання з»явився, проти задоволення позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Свої заперечення мотивує тим, що він не користувався майном з січня 2014 року, оскільки договір оренди та всі його додатки були передані в м.Київ на погодження НАК "Надра України", і були погоджені лише 10.02.2014р. та фактично отримані відповідачем в березні 2014 року, про що свідчить відмітка на договорі. За таких умов у відповідача не було жодних правових підстав для фактичного вступу у користування майном в січні чи лютому 2014 року. Окрім того, після укладення договору оренди було виявлено, що договори на комунальні послуги (постачання газу, електроенергії, тощо.) були укладені відповідними службами з попереднім користувачем орендованих приміщень -ФОП ОСОБА_4
Згідно інформації наданої ПАТ "Львівобленерго" в період з 17.02.2014р. по 22.08.2014р. постачання електричної енергії до електроустановок ФОП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 було припинено. Таким чином використання орендованого майна за призначенням (розміщення магазину та кафе-бару) було неможливим в період з 17.02.2014р. по 22.08.2014р. На неодноразові звернення щодо вирішення даної проблеми позивач не реагував.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
02 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (повірений) та Фізичною особою - підприємцем Самбурською - ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14.
Відповідно до п. 1.1 договору, повірений зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 217,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю НАК "Надра України", право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК "Надра України "Укрзахідгеологія".
Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.
Факт передачі майна обумовленого договором в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2014р.
Однак, позивач стверджує, що взяті за договором зобов'язання (в частині своєчасного та повного внесення орендної плати) відповідач не виконав і як наслідок допустив заборгованість в розмірі 214 898,48 грн.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним.
На час укладення договору оренди позивачем стверджувалося, що нежитлові приміщення, які передані в оренду є придатними для використання з метою розміщення магазину та кафе-бару, підключено до всіх комунікацій (водопостачання, електроенергії та газопостачання) та укладені належним чином договори на надання послуг. Проте, після прийняття приміщення в оренду, відповідачем було виявлено, що договори на комунальні послуги щодо орендованого майна укладені не з позивачем, а з попереднім орендарем цих приміщень - ФОП ОСОБА_4 Також, в подальшому відповідачу стало відомо, що за попереднім орендарем рахується заборгованість по електроенергії, внаслідок чого ПАТ "Львівобленерго" припинило постачати електроенергію в орендовані приміщення. Електроенергія була відключена з 17.02.2014р. по 22.08.2014р. Після відключення енергії, в період з 17.02.2014р. по 22.08.2014р. відповідач не мав можливості використовувати нежитлові приміщення за їх призначенням, згідно п.1.2 Договору оренди. З моменту виникнення вказаної проблеми ФОП ОСОБА_5 неодноразово зверталася до позивача про вирішення цих питань і з проханням усунути перешкоди в користуванні орендованим нежитловим приміщенням, в тому числі врегулювати свої відносини з попереднім орендарем - ОСОБА_4 Водночас, позивач жодним чином не відреагував на вказані листи. Як зазначає представник відповідача, нарахування орендної плати за лютий-серпень 2014 року є безпідставним, оскільки, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, 02 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (повірений) та Фізичною особою - підприємцем Самбурською - ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14.
Договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року є договором на користь іншої особи - позивача у справі, який мав право та звернувся до суду з позовом у даній справі з метою захисту своїх прав, які в нього виникли за умовами договору оренди.
Відповідно до п. 1.1 договору, повірений зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 217,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю НАК "Надра України", право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК "Надра України "Укрзахідгеологія".
Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору оренди є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Частинами 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.
Факт передачі майна обумовленого договором в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2014р.
Відповідно до 3.1 - 3.3 договору, сторони погодили, що орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди становить 12 500,00 грн. Нарахування орендної плати починається з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.
Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем оренди.
Позивачем виставлялись відповідачу рахунки за період січень - грудень 2014р. на оплату орендної плати. А саме, рахунок №71 від 28.02.2014 року (оренда нежитлових приміщень за січень 2014 року та лютий 2014 року) на суму 30 300,95 грн. з ПДВ, рахунок №65 від 31.03.2014 року на суму 15 530,10 грн., рахунок №62 від 30.04.2014 року на суму 16 042,60 грн., рахунок №59 від 31.05.2014 року на суму 16 652,22 грн., рахунок №73 від 30.06.2014 року на суму 16 818,74 грн., рахунок №70 від 31.07.2016 року на суму 18 641,08 грн. (сума з ПДВ - 16 886,02 грн. та пеня - 1 755,06 грн.), рахунок №61 від 31.08.2014 року на суму 19 420,11 грн. (сума з ПДВ - 17 021,10 грн. та пеня - 2 399,01 грн.), рахунок №46 від 30.09.2014 року на суму 20 235,38 грн. (сума з ПДВ - 17 514,71 грн. та пеня - 2 720,67 грн.), рахунок №66 від 31.10.2014 року на суму 21 122,99 грн. (сума з ПДВ - 17 935,06 грн. та пеня - 3 187,93 грн.), рахунок №44 від 30.11.2014 року на суму 22 450,89 грн. (сума з ПДВ - 18 275,82 грн. та пеня - 4 175,07 грн.), рахунок №47 від 31.12.2014 року на суму 23 430,80 грн. (сума з ПДВ - 18 824,10 грн. та пеня - 23 430,80 грн.).
Щодо поданих рахунків варто зазначити наступне.
Як вбачається з долучених до справи розрахунків, до суми заборгованості позивачем включено пеню за липень 2014року в сумі 1 755,06 грн. та за період серпень-грудень 2014року в сумі 17 089,38 грн.
Відповідно до п. 10.3 договору сторони погодили, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань передбачених п.3.4 та п.3.6 цього договору, на вимогу повіреного зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.
Таким чином сторони в договорі передбачили, що орендар може нараховувати орендодавцю пеню виключно за невиконання ним зобов'язань передбачених п. 3.4 та 3.6 договору.
Як вбачається з п.3.4 договору, він передбачає, що розмір орендної плати підвищується на вимогу повіреного або орендодавця у випадку прийняття нових (або внесення змін до діючих) нормативно - правових актів, які регулюють відносини сторін цього договору, та впливають на розмір орендної плати за цим договором.
Пункту 3.6, договір оренди взагалі не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є невиконання відповідачем зобов'язань передбачених п. 3.3 договору, щодо орендаря перераховувати на рахунок повіреного орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість.
З наведеного виплаває, що умовами договору не передбачено нарахування пені за неналежне виконання орендарем зобов'язань, які виникли за п. 3.3 договору.
Оскільки п. 10.3 договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань передбачених п.3.4 договору, однак положення п. 3.4 договору визначають порядок підвищення розміру орендної плати, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань передбачених п.3.3 договору.
Окрім того, суд неодноразово зобов'язував позивача надати деталізований розрахунок пені із зазначенням періодів її нарахування.
Позивачем не було надано суду деталізованого розрахунку пені в сумі 1 755,06 грн., яка включена позивачем до рахунку по орендній платі за липень 2014р., а відтак суду невідомо на яку суму боргу нарахована дана пеня та за який період вона нараховувалась. Зазначена пеня включена до рахунку по орендній платі за липень 2014р., однак термін платежу по рахунку №70 від 31.07.2014р. настав лише 15.08.2014р.
Як вбачається з рахунків виставлених позивачем відповідачу за період з серпня по грудень 2014р., до них включена пеня на загальну суму 17 089,38 грн. Згідно долученого позивачем розрахунку пені за період з 01.08.2014р. по 31.12.2014р. сума пені становить 16 686,81 грн. Проте і такий розрахунок здійснено позивачем невірно. Так, до суми боргу на яку нараховувалась пеня (112 985,69 грн.) була включена пеня за липень 2014р. в сумі 1 755,06 грн. Періоди нарахування визначені невірно, оскільки не враховано, що обов'язок по оплаті виникає 15-го а не 1-го числа місяця наступного за місяцем оренди.
З огляду на викладене, включення позивачем до рахунків, які виставлялись відповідачу для оплати орендної плати, пені в сумі 18 844,44 грн. є безпідставним.
Отже, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів. Відповідачем було проведено часткову оплату в сумі 4 747,38 грн. (29.09.2014 року - 2 500,00 грн., 13.07.2015 року - 1 029,38 грн., 04.08.2015 року - 1 218,00 грн.)
Згідно позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за відповідачем числиться заборгованість по орендній платі в сумі 214 898,48 грн.
Однак, відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки він фактично не використовував вказане приміщення за цільовим призначенням, про що суд описував вище. Проте, вказані заперечення відповідача спростовуються наступним.
Щодо тверджень відповідача про неможливість використовувати майно за призначенням (розміщення магазину та кафе-бару) в період з 17.02.2014р. по 22.08.2014р. то дані обставини були предметом розгляду по справі №914/3193/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" про зобов'язання не нараховувати орендну плату за час коли використання приміщення було неможливим.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. в позові було відмовлено. Дана постанова оскаржувалась в касаційному порядку та була залишена без змін.
Зокрема, як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р., судом встановлено, що на момент підписання договору оренди та акту приймання-передачі від 02.01.2014 року, об'єкт оренди передавався в належному стані і забезпечений електроенергією, газо- та водопостачанням.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про існування перешкод для перевірки відповідачем стану майна, яке передавалося йому в оренду.
За угодою про переведення боргу від 02.01.2014р. відповідач зобов'язався перед позивачами погасити всю заборгованість попереднього орендаря ФОП ОСОБА_4, а сааме, грошові зобов'язання зі сплати орендних платежів, штрафних санкцій та судових витрат в сумі 99552,21 грн., підтверджену рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012 року у справі №5015/1931/12.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2016 року зазначено, що суди попередніх інстанцій вірно встановили, що майно, яке є предметом договору оренди, в період з 17 лютого по 22 серпня 2014 року перебувало в користуванні відповідача, чим спростовуються посилання відповідача в касаційній скарзі на невикористання орендованого майна в зазначений період.
Однак, поза увагою судів залишили обставини користування відповідачем орендованим майном в період з 23 серпня по грудень 2014 року.
В матеріалах справи наявний лист позивача до відповідача № 01-3090/13 від 11 серпня 2014 року про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року (т. 1, а.с. 90-92), відповідно до якого позивач, з посиланням на п. 11.4. договору оренди повідомив відповідача про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пп. "а" п. 11.4., п. 11.5., пп. "в" п.11.6. договору оренди повірений (або орендодавець) має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від цього договору за наявності такої підстави, як несплата орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Договір є розірваним з моменту одержання орендарем від повіреного (або орендодавця) повідомлення про відмову від даного договору з підстав, передбачених п. 11.4. договору.
Договір припиняється у випадку односторонньої відмови повіреного (або орендодавця) від договору відповідно до п. 11.4. та п. 11.5. договору.
Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, судом встановлено, що згідно п.п. «а» п.11.4 договору, повірений (або орендодавець) має право достроко в односторонньому порядку відмовитися від цього договору за наявності однієї або декількох з наступних підстав, зокрема, несплата орендарем орендної плати протягом трьох місяців.
Відповідно до п.11.5 договору, договір є розірваним з моменту одержання орендарем від повіреного (або орендодавця) повідомлення про відмову від данного договору з підстав, передбачених п.11.4 договору.
Згідно п.п. «в» п.11.6 договору, договір припиняється у випадку односторонньої відмови повіреного (або орендодавця) від договору відповідно до п.11.4 та п.11.5 Договору.
Так, в матеріалах справи наявний лист позивача до відповідача № 01-3090/13 від 11 серпня 2014 року про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року, відповідно до якого позивач, з посиланням на п. 11.4. договору оренди повідомив відповідача про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців, який направлений на поштову адресу відповідача (вул.Садова,2А м.Львів) - 13.08.2014 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 13.08.2014 року ПН 215600426655 та копією опису вкладення цінного листа, долученими до матеріалів справи. Відповідач заперечує, що отримував вказане повідомлення (лист), проте докази в матеріалах справи свідчать, що позивач, дотримуючись норм чинного законодавства, належним чином повідомив відповідача про припиненння договору.
Отже, враховуючи те, що судами інших інстанцій встановлено про фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням по 22.08.2014 року та враховуючи повідомлення від 11.08.2014 року позивача про припинення орендних відносин, суд дійшов до висновку, що у ФОП ОСОБА_1 з 23.08.2014 року не було правових підстав на користування даним приміщенням і тому нарахування орендної плати позивачем за період з 23.08.2014 року по 02 січня 2015 року є безпідставним. Крім того, суд зазначає, оскільки акт прийому-передачі даного приміщення було підписано сторонами 02 січня 2015 року, то у позивача виникло право нарахування неустойки в порядку ч.2 статті 785 ЦК України за період з 23.08.2014 року до 02 січня 2015 року. Адже, згідно п.2.4 договору, в разі припинення договору майно повертається наймодавцю протягом 5 календарних днів за актом. Також суд наголошує, що згідно норм чинного законодавства України та умов договору, Акт прийому-передачі майна є моментом повернення майна, а не моментом припинення договору, як зазначив в судовому засіданні відповідач.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Водночас суд зазначає, що орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Таким чином, з огляду на норму ч.1 ст.785 ЦК України, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вищевказані пункти договору, відповідач був зобов'язаний приступити до передачі об'єкта оренди негайно після припинення договору у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Однак, відповідач жодних дій, спрямованих на виконання вищезазначених вимог нормативних актів не вчинив, на адресу позивача з приводу прийняття-передачі нежитлових приміщень не звертався.
Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Однак, відповідач продовжував користуватися орендованим майном після припинення дії договору всупереч ст.785 ЦК України. Даний факт підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.
За актом приймання-передачі від 02.01.2015 року орендоване приміщення було повернуто орендодавцю.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача орендна плата за договором за період з січня 2014 року по 22 серпня 2014 року. Розмір заборгованості по орендній платі за вказаний період становить: 30 300,95 грн. + 15 530,10 грн. + 16 042,60 грн. + 16 652,22 грн. + 16 818,74 грн. + 16 886,02 грн. + 12 078,00 грн. = 124 308,63 грн. (Орендна плата за 22 дні місяця серпня 2014 року становить: 17 021,10 грн. (орендна плата за серпень 2014 року) / на 31 день = 549 грн. за 1 день. Тоді, 549 грн. * 22 дні = 12 078,00 грн.). Крім того, відповідачем було проведено часткову оплату в сумі 4 747,38 грн. (29.09.2014 року - 2 500,00 грн., 13.07.2015 року - 1 029,38 грн., 04.08.2015 року - 1 218,00 грн.), що не заперечується позивачем. Тому, до стягнення підлягає сума заборгованості в розмірі 119 561,25 грн. (124 308,63 грн. - 4 747,38 грн. = 119 561,25 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 214 898,48 грн. заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення суми боргу в розмірі 119 561,25 грн.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року, п. 4.4. роз»яснино, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Згідно платіжного доручення №220 від 18.09.2014 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 259,71 грн. за подання даного позову до господарського суду Львівської області.
Згідно платіжного доручення №1112 від 12.04.2016 року на суму 963,77 позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог на суму 101 912,79 грн.
Отже, загальна сума судового збору, сплачена позивачем становить - 3 223,48 грн.
Згідно платіжного доручення №82 від 24.05.2016 року на суму 3 801,83 грн. відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
Згідно платіжного доручення №85 від 15.07.2016 року на суму 4 147,46 грн. відповідачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.
Отже, загальна сума судового збору, сплаченого відповідачем становить - 7 949,29 грн.
Сума судового збору, що надійшла до Державного бюджету, становить - 11 172,77 грн., що відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 214 898,48 грн., а задоволено до стягнення 119 561,25 грн., то до стягнення з позивача підлягає судовий збір в розмірі 6 212,06 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з загальної суми сплаченого судового збору. А сплачено позивачем - 3 223,48 грн. Тому, суд дійшов до висновку про повернення частини судового збору в розмірі 2 988,58 грн. з позивача на користь відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м.Львів, пл.Міцкевича,8; код ЄДРПОУ 01432606) - 119 561,25 грн. боргу.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м.Львів, пл.Міцкевича,8 код ЄДРПОУ 01432606) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 2 988,58 грн. повернення витрат по сплаті судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2017 р.
Суддя Горецька З. В.