01.02.2017 Справа № 920/1056/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області,
про стягнення 5 386 848 грн. 41 коп.
Головуючий суддя Джепа Ю.А.
Суддя Костенко Л.А.
Суддя Яковенко В.В.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 14-75 від 21.04.2016)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 05.01.2016)
ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 20.12.2016)
при секретарі судового засідання Осокіній А.М.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 386 848,41 грн., у тому числі 185 854,55 грн. заборгованості, що виникла в результаті неналежного виконання договору купівлі-продажу природного газу № 3229/15БО-29 від 19.12.2014, 3 254 668,59 грн. пені, 244 494,26 грн. - суму 3% річних, 1 701 831,02 грн. інфляційних втрат; а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву № 854 від 13.12.2016, проти вимог позивача заперечує та зазначає, що сума основного боргу була погашена ним ще до моменту звернення позивача до суду з даною позовною заявою, щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідач також заперечує, посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» такі нарахування підлягають списанню.
27.01.2017 відповідачем подані до суду доповнення до відзиву з додатковими запереченнями проти позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Представником позивача 01.02.2017 подані до суду заперечення № 14/4-528 на відзив відповідача, у яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а заперечення відповідача вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
19.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3229/15-БО-29, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача протягом 2015 року природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до умов пункту 1.2 розділу 1 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями).
Пунктом 2.1 укладеного договору встановлено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 3850,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.
Відповідно до пункту 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 3229/15-БО-29 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу).
За змістом пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 договору).
Строк дії договору купівлі-продажу природного газу відповідно до пункту 11.1 визначається з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін; і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом було встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 091 665,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за зазначений період (копії відповідних актів приймання-передачі додані до матеріалів справи).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконав. Факт несвоєчасної оплати вартості переданого відповідачеві природного газу підтверджується документами, наданими самим же відповідачем протягом розгляду справи. Так, відповідні банківські виписки за серпень 2016 року свідчать про те, що 10.08.2016 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 29 341,15 грн., 19.08.2016 - 88 256,27 грн., 23.08.2016 - 68 257,13 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором № 3229/15-БО-29 від 19.12.2014, тобто остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів із порушенням строків, встановлених у договорі.
Разом з тим, суд зауважує, що вищезазначені платежі у загальній сумі 185 854,55 грн. становлять суму основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у межах заявленого у даній судовій справі позову. При цьому, суд звертає увагу сторін, що дана заборгованість була сплачена позивачеві ще серпні 2016 року, у той час як даний позов поданий до господарського суду 26.10.2016.
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 185 854,55 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 3229/15-БО-29 від 19.12.2014, у зв'язку з чим відмовляє у позові в цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Порушення відповідачем передбачених договором купівлі-продажу строків розрахунку за поставлений природний газ стало підставою для нарахування НАК «Нафтогаз України» на суму заборгованості пені в сумі 3 254 668,59 грн., 3 % річних у сумі 244 494,26 грн., інфляційних втрат у сумі 1 701 831,02 грн.
Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
При цьому, у ході судового розгляду справи відповідач проти такого нарахування заперечував, посилаючись на те, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016 та частиною 3 статті 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 2 вищезазначеного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
За положеннями статті 1 Закону № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості включає у себе заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Аналіз норм статті 3 названого Закону дозволяє дійти висновку про особливий позасудовий порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості шляхом включення таких підприємств до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, подання необхідних документів згідно наведеного у вказаній статті переліку, прийняття відповідним органом державної влади рішення про включення (чи про відмову у включенні) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що відсутні правові підстави для вчинення судом дій щодо списання заборгованості відповідача зі сплати нарахованих позивачем сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим не приймає до уваги відповідні заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов. Але зауважує про право відповідача на відповідне списання нарахованих сум (в т.ч. стягнутих за судовим рішенням) з дня набрання законної сили Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016 у випадку дотримання встановленої даним законом процедури.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та суми 3% річних передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом здійснений перерахунок нарахованих сум допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, на підставі якого суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3254668 грн. 59 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1701831 грн. 02 коп. інфляційних збитків та 244494 грн. 26 коп. - 3% річних.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача в розмірі 78 014 грн. 93 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 90; код ЄДРПОУ 33219263) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3254668 грн. 59 коп. пені, 244494 грн. 26 коп. - суму 3 % річних, 1701831 грн. 02 коп. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 78014 грн. 93 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 03.02.2017.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Суддя Л.А. Костенко
Суддя В.В. Яковенко