про залишення позову без розгляду
"02" лютого 2017 р.Справа № 916/3221/16
За позовом: Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідачів: 1) Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційно-інноваційна група”
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути до комунальної власності земельну ділянку
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
від прокурора: Галактіонова О.А., згідно посвідчення №032131 від 11.02.2015р.
від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №281/исх-гс від 26.12.2016р.; ОСОБА_2, згідно довіреності №7/исх-гс від 05.01.2017р.
від відповідача - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя: ОСОБА_3, згідно довіреності №Д-1 від 07.12.2016р.
від відповідача - ТОВ „Промислова інвестиційно-інноваційна група”: ОСОБА_4, згідно довіреності від 28.04.2016р.
У судовому засіданні 02.02.2017р. приймали участь:
від прокурора: Галактіонова О.А., згідно посвідчення №032131 від 11.02.2015р.
від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №7/исх-гс від 05.01.2017р.
від відповідача - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя: ОСОБА_3, згідно довіреності №Д-1 від 07.12.2016р.
від відповідача - ТОВ „Промислова інвестиційно-інноваційна група”: ОСОБА_4, згідно довіреності від 28.04.2016р.
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду, загальною площею 2000кв.м., яка розташована між траверсами №9 та №10другої черги ПОС, укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Промислова інвестиційно-інноваційна група” шляхом підписання сторонами удаваного правочину договору оренди від 03.06.2016р. №324-к берегозахисної споруди у вигляді ділянки піщаного пляжу загальною площею 2000кв.м., розташованої між траверсами №9 та №10 другої черги ПОС, у місті Одесі на узбережжі Чорного моря, район пляжу „Курортний”;
про зобов'язання ТОВ „Промислова інвестиційно-інноваційна група” повернути до комунальної власності Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 2000кв.м., вартістю 2700260грн., розташовану між траверсами №9 та №10 другої черги ПОС, район пляжу „Курортний”, яка використовується згідно договору оренди берегозахисної споруди, укладеного 03.06.2016р. за №324-к між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Промислова інвестиційно-інноваційна група”.
Ухвалою суду від 28.11.2016р. порушено провадження у справі №916/3221/16 за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційно-інноваційна група”, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути до комунальної власності земельну ділянку.
Клопотання сторін про долучення документів до матеріалів справи від 28.12.2016р. за вх.№31554/16, про продовження строку розгляду справи від 19.01.2017р. за вх.№2-331/17, про відкладення розгляду справи від 19.01.2017р. за вх.№1363/17 були судом задоволені.
У клопотанні від 19.01.2107р. позивач висловив позицію стосовно відмови від позову, яка не була підтримана прокурором, про що викладено останнім у поясненнях від 30.01.2017р. за вх.№2198/17.
Відповідач у відзиві на позов від 02.02.2017р. за вх.№2541/17 проти позову заперечує.
Так, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення даного господарського спору, ухвалами від 28.11.2016р., від 20.12.2016р., від 29.12.2016р., від 19.01.2017р. суд зобов'язав прокурора та позивача надати: оригінали доданих до позову документів; оригінали та належним чином засвідчені копії звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди.
Згідно ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми передбачено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі поданих доказів.
Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст.34 ГПК України, згідно ч.2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, суд змушений констатувати, що прокурор та позивач не виконали вимоги ухвал суду від 28.11.2016р., від 20.12.2016р., від 29.12.2016р., від 19.01.2017р. та не надали оригінали доданих до позову документів; оригінали та належним чином засвідчені копії звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, що позбавляє суд дійти висновку про правомірність тверджень прокурора про фактичні положення договору, про недійсність якого заявлено позов.
За таких умов, суд взагалі позбавлений можливості розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України. Звідси, дані обставини свідчать про незацікавленість сторін у всебічному та повному розгляді господарського спору із дослідженням всіх доказів, що відповідно перешкоджає розгляду даної справи, з врахуванням чого суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
При цьому, суд враховує те, що положення ГПК України не надають суду право самостійно збирати докази на підтвердження позиції тієї чи іншої сторони спору, що порушуватиме принцип об'єктивності судового розгляду господарської справи. Одночасно, прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав невірного обрання способу їх захисту чи недоведеності, позбавить позивача можливості в подальшому захистити свої права та інтереси в спірних правовідносинах, а залишення позову без розгляду, як процесуальна можливість виправити недоліки позову та звернутись до суду із даним позовом повторно, забезпечуватиме збалансованість прав та інтересів усіх сторін спору, а також відповідатиме п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Так, п.п.4.8, 4.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку ст.38 ГПК України, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.41 ГПК України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними доказами.
З огляду на вищевикладене, в процесі розгляду даного спору мали місце умови, зазначені в п.п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, так як документи, витребувані ухвалами суду від 28.11.2016р., від 20.12.2016р., від 29.12.2016р., від 19.01.2017р. були необхідні для вирішення спору по суті, існування поважних причин, які спричинили не подання прокурором та позивачем витребуваних документів, суду не доведено, у зв'язку з чим суд залишає заявлений Заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради позов без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.
Сплачений прокурором судовий збір у відповідності до п.4 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір”, за умови явки представників прокуратури та позивача у судові засідання, підлягає поверненню платнику з державного бюджету.
Керуючись п.5 ст. 81, ст.86 ГПК України, суд -
1. Залишити без розгляду позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційно-інноваційна група” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути до комунальної власності земельну ділянку.
2. Повернути Прокуратурі Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код 03528552) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) сплачений згідно платіжного доручення №1817 від 21.11.2016р. судовий збір в сумі 41882 (сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) грн.
Суддя І.А. Малярчук