ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31 січня 2017 р. Справа № 909/370/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,
секретар судового засідання Максимів Н.Б.,
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АТД-2013"
вул. Січових Стрільців, 70, м. Івано-Франківськ, 76018
поштова адреса: а/с 30, 76014
до відповідача: Biuro Handlu Zagranicznego "ROB-TAR" (ОСОБА_1)
28-362 Naglowice ul. Jana Pawla II, 21, Polska
про стягнення коштів в сумі 4949,54 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 125232,34 грн.
ТОВ "АТД-2013" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Biuro Handlu Zagranicznego "ROB-TAR" (ОСОБА_1) про стягнення коштів в сумі 4949,54 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент подання позовної заяви еквівалентно 125232,34 грн.
З тексту позовної заяви вбачається, що відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України, а саме: Biuro Handlu Zagranicznego "ROB-TAR". Місцезнаходженням названого господарства є: 28-362 Naglowice ul. Jana Pawla II, 21 (ОСОБА_1).
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
19 жовтня 2000 року держава Україна приєдналася до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року (далі - Конвенція) відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" .
Приписами статті 7 Конвенції встановлено, що типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.
Відповідно до п. 6.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень від 27.06.2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 липня 2008 р. за N 573/15264, у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі, то він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.
Пунктом 6.7. зазначеної вище Інструкції визначено, що суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Ухвалою суду від 29.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2016.
Згідно супровідного листа (вх.№7553/16 від 31.05.2016) на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2016 позивачем 31.05.2016 подано суду витребувані документи, перекладені на польську мову з нотаріальним засвідченням.
На виконання вимог Конвенції господарським судом Івано-Франківської області надіслано на адресу Центрального органу ОСОБА_1 для подальшого вручення документів відповідачу по справі.
11.08.2016 на адресу суду повернулися вказані документи з письмовим підтвердження про те, що дані документи відповідачу вручено не було.
27.10.2016 в судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неприбуття суду не повідомили.
Ухвалою суду від 27.10.2016, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 31.01.2017 .
Представник позивача в судове засідання 31.01.2017 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача також в засідання суду 31.01.2017 не з'явився, причини неприбуття суду не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В судові засідання представник позивача жодного разу не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.10.2016 не виконав.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причини відсутності позивача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.
Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Слід зазначити, що ухвалою від 29.04.2016 про порушення провадження у справі та ухвалою від 27.10.2016 про відкладення розгляду справи суд зобов'язав позивача забезпечити присутність уповноваженого представника.
Крім того, ухвалою суду від 27.10.2016 зобов'язано позивача з'явитися до господарського суду Івано-Франківської області до 04.11.2016 для отримання процесуальних документів для перекладу та подати суду до 09.11.2016 (три) примірники ухвали суду від 27.10.2016 про відкладення розгляду справи та долучених до неї документів з судовим дорученням із засвідченим перекладом офіційною мовою ОСОБА_1 для направлення відповідачу відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, витрати щодо оплати вартості перекладу документів покладено на позивача. Крім того, зобов'язано позивача надати суду письмові докази на підтвердження зарахування судового збору управлінням Державної казначейської служби України у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області до державного бюджету та оригінали документів, долучених до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.
Однак, позивач вимоги вказаної ухвали не виконав та до господарського суду Івано-Франківської області для отримання процесуальних документів для перекладу не з'явився.
Слід зазначити, що в зв'язку з неприбуттям позивача до суду для отримання процесуальних документів для перекладу, суд позбавлений можливості для виконання вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Крім того, всупереч вимог ухвали позивач не з'явився, витребуваних письмових доказів та оригіналів документів для огляду не подав, явки повноважного представника не забезпечив.
Таким чином, суд позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини у справі.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
З огляду на вищенаведене, суд вбачає в наявності підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 43, 81, 86, 123 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов залишити без розгляду.
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з цим позовом до господарського суду в загальному порядку.
Суддя Грица Ю.І.