03 лютого 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/1041/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8515,02 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг з доходів фізичних осіб в сумі 8515,02 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.
12.01.2017 р. представник Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання призначене на 12.01.2017 р. не з'явився, явку представників не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КАС України у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поверненням рекомендованого поштового повідомлення.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно вимог частини 4 статті 128 КАС України вбачається, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 6 статті 128 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 122, 128 КАС України, суд вважає, що подання особами, які беруть участь у справі клопотання про розгляду справи без їхньої участі не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1. (а.с. 8-9).
За наслідками несплати відповідачем податкового зобов'язання позивачем надіслано на його адресу податкову вимогу форми "Ф" від 19.11.2016 року № 11411-00 на суму податкового боргу 8515,02 грн. Вказану вимогу відповідач отримав 20.11.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 7).
Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом № 1389/10/17-05-20-2/1-007 від 22.11.2016 року, актом перевірки № 2311-24 від 21.12.2016 року, та іншими письмовими доказами що містяться у матеріалах справи.
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку вказаної заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.
Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (ст. 46, ст. 49 ПК України).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Судом встановлено, що 22.07.2015 р. відповідачем до Кельменецького відділення Хотинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій самостійно розраховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від провадження господарської діяльності. (а.с. 43-46).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
21.12.2016 року посадовою особою позивача проведено звірення розрахунків платника за період з 01.01.2016 р. до 21.12.2016 р. за результатами якої складено акт № 2311-24 (а.с. 32).
Також 19.11.2015 р. позивачем було винесено податкову вимогу форми "Ф" №11411-00, на суму 8515,02 грн., яку відповідачем було отримано 20.11.2015 року (а.с. 7).
Сторони не надали до суду доказів оскарження вищевказаної вимоги, відтак визначене позивачем грошове зобов'язання, на думку суду, є узгодженим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 8515,02 грн.
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З матеріалів наданих позивачем видно, що відповідач, ні в судовому та в адміністративному порядку не оскаржував податкову вимогу Форми "Ф" від 10.11.2015 року № 11411-00. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 8515,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 94, 122, 128,158, 160, 162-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, податковий борг у сумі 8515,02 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 02 коп.) до місцевого бюджету.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя П.Д. Дембіцький