26 січня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/704/16
10 год. 10 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
при секретарі: Васильєвій В.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2
до управління Державної міграційної служби України в Херсонській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач, управління ДМС), в якому просить:
скасувати рішення відповідача про відмову у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні;
зобов'язати відповідача розглянути заяву про продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі оригіналів документів, в тому числі паспортного, для прийняття рішення щодо продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, обґрунтовують їх тим, що позивач є громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_6. Під час візитів до України ОСОБА_1 ОСОБА_2 познайомився з громадянкою України - ОСОБА_7, з якою уклав шлюб, зареєстрований 04 липня 2012 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Херсонській області. Після цього він залишив територію України.
19 грудня 2012 року позивач прибув в Україну та разом зі своєю дружиною звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на тимчасове проживання та отримання тимчасової посвідки на тимчасове проживання. При цьому позивачем були виконані всі законодавчі вимоги та надані усі необхідні документи в оригіналах, які перевірені посадовою особою управління ДМС. Після чого з них були зроблені копії, які були перевірені тією ж посадовою особою. На підставі зазначеної заяви та доданих до неї документів управлінням ДМС прийнято рішення про видачу позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні і він був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
В подальшому, з 2012 року, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, за результатами розгляду яких управлінням ДМС приймалися рішення про продовження строку її дії.
Останній раз термін дії посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні було продовжено 20.05.2015 року до 18.05.2016 року.
Позивач знову звернувся до управління ДМС із заявою про продовження терміну її дії, надавши усі необхідні документи, які зареєстровані управлінням ДМС 05.05.2016 р.
Строки розгляду заяви були порушені відповідачем, та позивач не переймався з цього приводу, оскільки був упевнений у прийнятті відповідачем законного рішення, та для нього було лише питанням часу, коли його викличуть для отримання документу.
Всупереч очікуванням, позивача було викликано до управління ДМС, де вручено повідомлення № 8390 від 18.05.2016 року про відмову у продовженні терміну дії посвідки у зв'язку із тим, що в ході додаткової перевірки матеріалів справи щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні в 2013 році не підтверджено факт в'їзду на територію України за наданим позивачем паспортним документом. У позивача було вилучено посвідку на тимчасове проживання в Україні, в якій зроблено відмітку "Анульовано" від 20.05.2016 р. та приписано йому залишити територію України у встановлений законом семиденний термін, до смт Каланчак направлено документи для зняття позивача з реєстрації.
Позивач звертає увагу, що надавав відповідачу оригінал свого паспорту з відповідними відмітками про перетин державного кордону та в'їзду у встановленому законом порядку, рішення про відмову у продовженні терміну дії посвідки вважає незаконним.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечення на позов мотивує тим, що посвідка на тимчасове проживання в Україні була надана позивачу в травні 2013 року, в час, коли позивач перебував на території України незаконно. Факт порушення було виявлено управлінням ДМС вже у 2016 році, коли позивач звернувся із заявою про продовження посвідки. При перевірці документів з'ясовано, що є підробка в копіях документів, на підставі яких видана посвідка у 2013 році. Тому у продовженні посвідки відмовлено, посвідку анульовано.
В задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 є громадянином ОСОБА_6, з 4 липня 2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України - ОСОБА_7.
19 грудня 2012 прибув в Україну за одноразовою візою форми № Y00001267 (тип Д) (далі - віза) з метою возз'єднання сім'ї. Згідно з візою дозволений строк перебування в України: 18.12.2012 р. - 31.01.2013 р.
28 січня 2013 р. Каланчацьким РС УДМС продовжено строк перебування в Україні до 1 травня 2013 р., про свідчить штам у паспорті ОСОБА_1 ОСОБА_2.
20 травня 2013 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 видано посвідку на тимчасове проживання терміном дії до 20 травня 2014 року.
В 2014 та 2015 роках позивач звертався із заявами до УДМС про продовження строку дії посвідки, які були вирішені позитивно, та строк продовжений.
Останній раз позивач звернувся із такою заявою у травні 2016 року, однак у продовженні строку було відмовлено. Листом від 18.05.2016 № 1/4-8390 управління ДМС повідомило ОСОБА_1 ОСОБА_2, що за результатами розгляду його заяви від 03.05.2016 прийнято рішення про відмову у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі пп. 4 п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 № 251, у зв'язку з тим, що в ході додаткової перевірки матеріалів справи щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні в 2013 році не підтверджено факт в'їзду на територію України за наданим ним паспортним документом.
В цей же день, 18 травня 2016 року, управління ДМС листом № 1/4-8357 повідомило ГУ НП України в Херсонській області, що під час розгляду документів та проведення звірки копій документів, наданих для оформлення у 2013 році ОСОБА_2 посвідки на тимчасове проживання, та його національного паспорта № 007902645 було з'ясовано, що відомості візи № Y00001267 (тип Д) Посольства України в ОСОБА_5 ОСОБА_6 у паспорті гр. ОСОБА_2 відрізняються від відомостей, зазначених у завірених копіях документів (візі № Y00001267). Окрім того, дата в'їзду в Україну у паспорті гр. ОСОБА_2 згідно з дата-штампом Держприкордонслужби України не співпадає з датою в'їзду, що проставлена у документах, наданих для оформлення посвідки на тимчасове проживання.
20.05.2016 року Дніпровським відділенням поліції Херсонського відділення поліції ГУ НП України в Херсонській області відкрите кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання завідомо підробленого документу.
Постановою слідчого від 23 вересня 2016 року зазначене кримінальне провадження закрите в силу відсутності в діях громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (злочину).
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про відмову відповідача в продовженні дії посвідки суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до ч. 13 ст. 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Перелік документів, які разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання, визначений пунктом 3.2 розділу ІІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим наказом МВС від 15.07.2013 № 681 (далі - Порядок).
Так, зокрема, пп. 1 пункту 3.2 Порядку передбачено подання паспортного документу іноземця або документу, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою (у разі наявності).
За приписами пункту 3.5 Порядку працівник територіального органу ДМС при надходженні заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.
Таким чином, обов'язок щодо перевірки наявності підстав для видачі посвідки, дійсності документів, звірки відомостей, указаних в паспортних документах заявника, з даними у заявах покладено на працівників ДМС. Вчинити ці дії працівник ДМС повинен при надходженні заяви, а саме по відношенню до ОСОБА_1 ОСОБА_2 - в 2013 році.
Однак, відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу в продовженні строку дії посвідки в 2016 році, посилається на розбіжності в заяві про отримання посвідки, документах та їх копіях, поданих в 2013 року, незважаючи на те, що вже після зазначеної дати позивачу неодноразово продовжувався термін перебування.
Зміст порушень згідно з поясненнями відповідача та наявними у справі документами полягає в тому, що:
1) строк візи у національному паспорті гр. ОСОБА_1 ОСОБА_2 не відповідає строку візи у його копії, а саме: у паспорті: з 18.12.2012 р. по 31.01.2013 р.; в копії: з 29.04.2013 по 13.06.2013 р.;
2) дата в'їзду в Україну згідно з дата-штампом у паспорті - 19 грудня 2012 року, в заяві про отримання посвідки - 30 квітня 2016 року.
Суд в судовому засіданні дослідив оригінал паспорту та встановив, що віза ОСОБА_1 ОСОБА_2 на перебування в України видана на строк з 18.12.2012 року по 31.01.2013 р., в Україну він прибув 19 грудня 2012 року, що також підтверджується листом Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 23.06.2016 № 0.64-13017/0/15-16.
Позивач стверджує, що з метою отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні він звернувся ще в січні 2013 року до Каланчацького районного сектору, йому було продовжено строк перебування в Україні до 1 травня 2013 року. Протягом встановленого строку Каланчацький районний сектор не встиг підготувати та передати до УДМС у Херсонській області матеріали для оформлення посвідки.
З метою приховування факту халатності посадовою підроблено копію паспортного документу позивача, а саме виправлено строк перебування в Україні з "18.12.2012 до 31.01.2013" на "29.04.2013 до 13.06.2013" та в заяву про отримання посвідки внесене недостовірну інформацію щодо дати в'їзду в Україну (зазначено "30.04.2013" замість "19.12.2012") та дати подачі самої заяви (зазначено "20.05.2013"). Подання заяви 20 травня 2013 року позивач категорично заперечує.
Тобто, посадова особа Каланчацького районного сектору УДМС "змінюючи" у такий (незаконний) спосіб дозволений строк перебування позивача в Україні з "18.12.2012 до 31.01.2013" на "29.04.2013 до 13.06.2013", дату в'їзду в Україну та дату подання заяви намагалась уникнути конфлікту із заявником, та, як наслідок, - відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків щодо дотримання строків оформлення документів для надання посвідки.
Суд вважає, що такі пояснення позивача відповідають дійсності, оскільки вони не спростовані відповідачем. На думку суду, належним спростуванням та доказом пропущення строку подачі заяви має бути зафіксований у спосіб, передбачений законом, факт несвоєчасного подання позивачем заяви до міграційної служби. Таким доказом має бути складений протокол про правопорушення чи інший документ, яким фіксується факт порушення строку звернення.
Як вбачається з постанови слідчого СВ Дніпровського ВП ХВП ГУ НП в Херсонській області від 23 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження, в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 ОСОБА_1 не знав та не міг знати про підробку будь-якого документу, в силу наявності тієї обставини, що двічі (в 2014 та 2015 роках) ним надавалися одні й ті ж документи до органів УДМС в Херсонській області для прийняття рішення про продовження строку дії посвідки па тимчасове проживання та за результатами їх розгляду двічі відносно нього приймалися виключно позитивні рішення про продовження строку дії вказаної посвідки. В діях ОСОБА_2 ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
За змістом п. 3.11 розділу ІІІ Порядку у видачі посвідки на тимчасове проживання відмовляється у випадках, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, а саме в разі:
1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6) інших випадках, передбачених законами.
Адміністративним судом у справі, що розглядається, таких випадків не встановлено та загалом не встановлено будь-яких порушень позивачем вимог законодавства, що регулюють відносини, пов'язані з перебуванням іноземців на території України, а отже і підстав для відмови у продовженні йому строку дії посвідки.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення, а саме наявності підстав для відмови ОСОБА_1 ОСОБА_2 у продовженні строку дії посвідки на проживання в України.
Фактично, як встановлено судом, підставою для відмови стала не відповідність копій документів їх оригіналам. Однак, відповідач не з'ясував, причини такої невідповідності, не встановив особу, яка вчинила підробку документів, та не врахував, як вже зазналось вище, що саме на працівників ДМС покладено обов'язок перевірки наявності підстав для видачі посвідки, дійсності документів, звірки відомостей, указаних в паспортних документах заявника, з даними у заявах.
Представник відповідача у судовому засіданні не наполягав на тому, що підробку копій документів здійснив ОСОБА_1 ОСОБА_2 та використовував завідомо підроблені документи.
Представник відповідача також не заперечував проти пояснень позивача, що документи підробив працівник ДМС, з цього приводу лише пояснив суду, що посадова особа Каланчацького РС УДМС, яка здійснювала оформлення посвідки, вже звільнена.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що до прийняття оскаржуваного рішення відповідач підійшов формально, не перевірив та не врахував всіх обставин справи, в тому числі не взяв до уваги оригінали документів, наслідком чого стало прийняття протиправного рішення, яке підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд не може встановлювати для відповідача порядок розгляду заяви про продовження строку дії посвідки, оскільки такий порядок вже встановлений чинним законодавством України. За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги частково, скасовує оскаржуване рішення та зобов'язує відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 про продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати рішення управління державної міграційної служби України в Херсонській області від 18 травня 2016 року про відмову у продовженні терміну дії посвідки ОСОБА_1 ОСОБА_2 на тимчасове проживання в Україні.
Зобов'язати управління державної міграційної служби України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 про продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2017 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 3.1.3