Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
02 лютого 2017 р. Справа № 820/3234/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нуруллаєва І.С., розглянувши у в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти платника податків, -
Позивач, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд накласти арешт коштів на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в ході здійснення повноважень, покладених на органи державної фіскальної служби, посадовими особами контролюючого органу 01.06.2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області "Про проведення фактичної перевірки" від 26.05.2016 року №1270 та направлень на перевірку від 27.05.2016 року №3065, 3066, здійснено вихід на місце здійснення діяльності відповідача з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у магазині з питань дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Фахівцям позивача було відмовлено в отриманні копії наказу на проведення перевірки та ознайомленні з направленнями чим позбавлено можливості проведення перевірки. В.о. начальника Лозівської ОДПІ на підставі п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування умовного арешту майна відповідача. Оскільки відповідач має відкриті розрахункові рахунки, зазначені умови є підставою для накладення арешту на кошти відповідача.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суд надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи, правом подання до суду заперечень не скористався.
Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року клопотання представника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про зупинення провадження було задоволено та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №820/3235/16 за поданням Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення в.о. начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року №4274/10/20-27-14-18, що перебувають на розгляді у Харківському окружному адміністративному суді.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року поновлено провадження у справі.
Під час розгляду справи судом встановлено відповідач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, пройшла передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1, код НОМЕР_1, зареєстрована 18.11.2010 року, місце проживання: 64602, АДРЕСА_1 (а.с. 7-11).
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 26.05.2016 року №1370 "Про проведення фактичної перевірки", направлень на перевірку №3066, 3065 від 27.05.2016 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_2 та головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 здійснено вихід з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у магазині за юридичною адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Жовтнева, 61, з питань дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (а.с. 18; 16-17).
Фахівцями контролюючого органу складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 01.06.2016 року №292/20/27/РРО/НОМЕР_1 (а.с. 15), з огляду якого судом встановлено, що суб'єкту господарювання в особі продавця ОСОБА_4 пред'явлено направлення та наказ на проведення фактичної перевірки, проте ОСОБА_4 о 15:42 год. відмовилася від ознайомлення із направленням на проведення перевірку, із отриманням копії наказу на проведення перевірки та від надання документів.
Судом встановлено, що на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків за підписом начальника відділу аудиту від 10.06.2016 року №688/20-27-14-19 (а.с. 13) в.о. начальника Лозівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області прийнято о 15 год. 20 хв. рішення №4274/10/20-27-14-18 від 10.06.2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 14).
Супровідним листом від 10.06.2016 року за вих. №4276/10/20-27-14-18 вказане рішення направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача (а.с. 19-20).
За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 року по справі №820/3235/16 у задоволенні адміністративного позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 року апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 р. по справі № 820/3235/16 залишено без змін.
Суд зазначає, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Від так приписами ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
У відповідності до п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Суд зазначає, що у відповідності до норм діючого законодавства перевірка обґрунтованості накладення арешту майна здійснюється судом шляхом встановлення наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 94.6.2 ст. 94 Податковим кодексом України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Проте підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Отже, слід дійти висновку, що вказані види арешту, за загальним правилом, застосовуються за однакових підстав, проте розрізняються процедурою застосування.
Також положення Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 568, визначають особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
Таким чином, оскільки судовим рішенням у справі №820/3235/16 не було підтверджено обґрунтованості умовного адміністративного арешту фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, застосованого на підставі рішення в.о. начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2016 року №4274/10/20-27-14-18, то накладення арешту коштів на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) не може бути застосовано у зв'язку з не підтвердженням правової підстави арешту.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти платника податків не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти платника податків - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Нуруллаєв І.С.