Справа № 815/6836/16
02 лютого 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення (висновку), наказу, поновлення на посаді,-
07.12.2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.12.2016 року просила про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії від 25.02.2016 року, наказу № 1303 о/с від 15.11.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції, негайне поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала в органах поліції з 07.11.2015 року. 29.12.2015 року вона була призначена на посаду старшого слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області. Позивач зазначає, що вона повністю відповідає займаній посаді і підстав для проведення її атестування не було, оскільки вона відпрацювала на посаді менше року, а оцінка її здібностям та відповідності посаді була надана в атестаційному листі 15.02.2016 року, що, на думку позивача, свідчить про протиправність висновку про її невідповідність. Крім того, позивач зазначає, що після її атестації 25.02.2016 року, за результатами якої вона підлягає звільненню через службову невідповідність, 14.04.2016 року нею була прийнята присяга на вірність народу України. Також позивач стверджує, що проведення її атестування суперечить ст.11 Закону України «Про професійний розвиток працівників», оскільки ніякого колективного договору, яким би передбачалося періодичність проведення її атестування, не укладалося. Як зазначає позивач, в ході проведення атестації було вчинено ряд порушень, а саме: до початку співбесіди не було повідомлено персональний склад атестаційної комісії; відсутні протоколи, в яких викладені рішення атестаційної комісії Південного регіону про проведення співбесіди з позивачем; позивачем пройдений тест на доброчесність та лояльність, який не передбачено Інструкцією «Про порядок проведення атестування поліцейських» і результати цього тесту не повідомлені; при проведенні співбесіди інші матеріали, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, не досліджувалися; комісією не були враховані матеріали, які свідчать про здатність позивача виконувати покладені на неї функціональні обов'язки; атестаційною комісією проведено оцінку професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою. Також позивач зазначає, що її було позбавлено права на оскарження дій атестаційної комісії, оскільки апеляційна скарга не розглядалася. Крім того, позивач звертає увагу, що 01.03.2016 року її було ознайомлено зі змістом атестаційного листа та висновком атестаційної комісії про невідповідність зайнятій посаді, проте звільнення з посади відбулося лише 15.11.2016 року, наказ про звільнення було доведено до відома лише 30.11.2016 року, що призвело до того, що вона працювала після свого звільнення 15.11.2016 року до 30.11.2016 року.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з наведених вище підстав.
Повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи відповідачі в судове засідання явку представників не забезпечили, про поважність причини неявки суд не сповістили. При цьому щодо повідомлення АК № 7 ГУ НП в Одеській області суд враховує положення ч.11 ст.35 КАС України, згідно якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
26.12.2016 року до суду надійшли заперечення відповідача - ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, згідно яких ГУ НП в Одеській області вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Як вказує відповідач у своїх запереченнях, на виконання ч.5 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890, було затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, відповідно до якої було проведено атестування позивача. Відповідач стверджує, що позивач міг скористатися своїм правом оскаржити наказ Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465 в судовому порядку та оскаржити включення його до кола осіб, що проходять атестування, проте таким правом не скористався. Також відповідач зазначив, що наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2016 року № 133 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливості вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст. 57 Закону України “Про Національну поліцію”, Інструкції № 1465, було призначено проведення атестування поліцейських ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року. Атестація була призначена для усіх без вийнятку поліцейських. Позивач виявив бажання проходити атестування, особисто заповнив веб-форму у внутрішній мережі та добровільно зареєструвався в ЄЦВТМ. Також відповідач зазначив, що склад атестаційної комісії був розміщений в загальнодоступному місці біля входу на 1-ому поверсі з адресою: вул. Успенська, 1, а також на другому поверсі, де безпосередньо здійснювалася реєстрація. На думку відповідача, позивач пропустив строк щодо оскарження в Одеському окружному адміністративному суді висновку атестаційної комісії від 25.02.2016 року. Оскільки висновок атестаційної комісії від 25.02.2016 року є чинним, процедура проведення атестації позивача не в ходить до обставин, які підлягають доказуванню по даній справі За викладених обставин, ГУ НП в Одеській області просить відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з неявкою відповідачів до суду без поважних причин, суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності відповідачів: ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та Атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, оскільки до суду з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, за наявності підстав для розгляду справи в даному судовому засіданні, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що на підставі поданого рапорту від 21.12.2015 року капітана поліції ОСОБА_1 (М-249788) призначено на посаду старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади інспектора Київського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.
Наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2016 року №133 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України “Про Національну поліцію”, Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, було призначено проведення атестування поліцейських ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року.
Пунктом 2 цього Наказу утворено атестаційні комісії ГУ НП № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10.
Дорученням ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 05.02.2016 № 53 керівникам підрозділів ГУ НП в Одеській області доручено з 05.02.2016 року до 10.02.2016 року організувати та провести реєстрацію працівників, які виявили бажання пройти атестування, шляхом заповнення web-форми у внутрішній мережі МВС.
Наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 серед інших затверджено персональний склад атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області:
- голова комісії - ОСОБА_3, головний оперуповноважений Департаменту карного розшуку Національної поліції;
- члени комісії: майор поліції ОСОБА_4, заступник начальника відділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції; ОСОБА_5, представник ГО «Люстраційна комісія Північного регіону Одеської області»; ОСОБА_6, представник МБФ «Материнської слави ОСОБА_7»; ОСОБА_8, представник Одеського кризового медіа центру;
- секретар комісії - ОСОБА_9, інспектор батальйону 2 Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Після проходження тестування позивача було направлено на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та повідомлення про призначення співбесіди з атестаційною комісією № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на 25.02.2016 року.
Як вбачається з атестаційного листа начальника Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_10 від 15.02.2016 року, 25.02.2016 року за результатами атестування позивача, атестаційною комісією № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області прийнято рішення (висновок): “4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність”.
З даним висновком атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області позивач ознайомлена 01 березня 2016 року, про що свідчить її підпис.
Не погодившись з вказаним висновком атестаційної комісії, позивач подала скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, проте Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 1 скаргу позивача відхилила через не набрання скаржником 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, про що складено протокол ОП № 15.00004542.0025803 від 05.03.2016 року.
Частиною 1 ст.58 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Однією з гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.
Атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського (ч.1 ст.57 Закону України “Про Національну поліцію”).
Пунктами 9-12 Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” не було передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переведенням з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.
Частиною 1 ст.57 Закону України “Про Національну поліцію” взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.
За вказаних обставин, суд, згідно ст.9 КАС України не може розглядати накази ГУ НП в Одеській області від 29.01.2016 року № 133 та від 18.02.2016 року № 285, як належну законну підставу для проведення атестації позивача, а тому застосовує для оцінки законності призначення та проведення атестації позивача положення Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Закону України “Про Національну поліцію” та інші нормативні акти, які відповідають їм.
Таким чином, суд з урахуванням наведеного робить висновок, що підстав, встановлених Законом України “Про Національну поліцію”, для проведення атестації усіх без будь-яких виключень поліцейських ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів не було.
Щодо наявності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України “Про Національну поліцію”, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.57 Закону України “Про Національну поліцію” передбачені підстави проведення атестації поліцейського в окремих випадках.
До таких випадків віднесені: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Відповідно до даних атестаційного листа позивача від 15.02.2016 року, атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст.57 Закону України “Про Національну поліцію”.
Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з грудня 2015 року та у займаній посаді атестується вперше.
Таким чином, суд зазначає, що індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України “Про Національну поліцію”, для призначення атестації позивача станом на 25.02.2016 року також не було.
Крім того, суд вважає, що призначення та проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ “Про міліцію”, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII “Про державну податкову службу”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР - 42946756).
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України “Про Національну поліцію” не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України “Про професійний розвиток працівників”.
Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Позивача було призначено на посаду старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області 29.12.2015 року вперше, а тому вона не могла бути призначена до проходження атестації за цією посадою до 29.12.2016 року.
За таких обставин, суд вважає, що позивача було безпідставно включено до переліку осіб, які повинні були пройти атестацію в органах Національної поліції України.
Окрім цього, суд не погоджується з твердженням ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, що позивач сама виявила бажання проходити атестацію, тому як зареєструвалася в ЄЦТВМ для її проходження - оскільки за змістом наказу №133 від 29 січня 2016 року атестуванню підлягали всі поліцейські ГУ Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, а відтак виконання позивачем, як поліцейським, вказаного наказу не є свідченням правомірності дій ГУ НП в Одеській області щодо віднесення позивача до поліцейських, які підлягають атестуванню та проведення її атестування за відсутності на це встановлених Законом України “Про Національну поліцію” підстав.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових і службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України “Про Національну поліцію”.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як “суд” у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).
Отже “суд” може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).
У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_11 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що Вища рада юстиції (далі за текстом - ВРЮ) та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визначає терміном “суд” не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Атестаційна комісія № 7 ГУ НП в Одеській області (далі - АК № 7) створювалась відповідно до положень п.2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських (п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції). Інструкцією передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій, визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Згідно з п.28 Розділу ІV Інструкції, керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Відповідно до п.14 Розділу VІ інструкції, висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Таким чином, АК № 7 має всі необхідні ознаки “суду” у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.
Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 7 принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 25.02.2016 року та винесення нею обов'язкового для виконання рішення.
У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_11 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, “що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом”. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі “Фруні проти Словаччини” (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).
Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі “Бускаріні проти Сан-Маріно” (Вuscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та “Посохов проти Росії” (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
Згідно п.п.2 п.3 Розділу ІІ Інструкції, в атестаційних комісіях органів поліції голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.
Як встановлено судом, наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 було затведжено персональний склад Атестаційної комісії № 7 ГУ НП в Одеській області у кількості 6 осіб, з яких 3 особи - кадрові працівники органів Національної поліції України та 3 особи є представниками громадськості (ОСОБА_5, представник ГО «Люстраційна комісія Північного регіону Одеської області»; ОСОБА_6, представник МБФ «Материнської слави ОСОБА_7»; ОСОБА_8, представник Одеського кризового медіа центру).
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України “Про Національну поліцію” не врегульоване питання визначення складу атестаційних комісій, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12, від 17.02.2015 року № 21-8а15 та положень ст.244-2 КАС України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України “Про професійний розвиток працівників”.
Частиною 5 ст.11 Закону України “Про професійний розвиток працівників” передбачено, що атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.
У МВС України продовжено на 2016 рік дію галузевої угоди, яка укладена на 2012-2014 роки з Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ, до складу якої входять атестовані працівники міліції, що перейшли на службу до органів Національної поліції України.
Завданням цієї профспілкової організації є захист трудових та соціальних прав атестованих працівників органів внутрішніх справ, які входять до її складу в якості членів професійної спілки. Тобто, вказаний орган повинен захищати права працівників органів внутрішніх справ будь-якими визначеними законом способами, в тому числі шляхом участі представника цієї профспілкової організації у складі атестаційних комісій, які здійснюють атестацію працівників органів внутрішніх справ.
Проте, до складу АК № 7 в порушення наведеної норми закону не був включений представник профспілкової організації для забезпечення захисту прав поліцейських, з якою у МВС України укладена галузева угода.
Таким чином, персональний склад Атестаційної комісії № 7 було сформовано ОСОБА_2 управлінням Національної поліції в Одеській області всупереч вимогам законодавства, яке регламентує порядок її створення та формування персонального складу.
Тому суд дійшов висновку, що Атестаційна комісія № 7, яка розглядала справу позивача, за порядком її формування та персональним складом не відповідає вимозі “суду, встановленого законом”.
З урахуванням позиції ЄСПЛ, яка висловлена ним у п.156 у справі “ОСОБА_11 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд вважає, що при розгляді справи позивача під час проведення її атестації 25.02.2016 року відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду справи позивача "судом, встановленим законом".
Судом встановлено, що позивачу 25.02.2016 року перед початком проведення атестації не був повідомлений персональний склад АК № 7, що не давало можливості позивачу скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії.
На офіційному сайті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області інформація про склад АК № 7 також оприлюднена не була.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в приміщенні АК № 7 був розміщений склад атестаційної комісії, оскільки доказів цього відповідачем суду не надано.
Крім того, в протоколі засідання АК № 7 від 25.02.2016 року ОП № 15.00003821.0025803 відсутня інформація про те, що поліцейському був доведений склад атестаційної комісії та поінформовано про наявність права на відвід голові, секретарю та членам АК № 7 з підстав, визначених п.4 Розділу ІІІ Інструкції.
У пункті 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_11 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що у той час процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності (див., mutatis mutandis, рішення у справі “Мікаллеф проти Мальти” (МісаІІеf v.Маltа) [ВП], заява № 17056/06, п.п.99 та 100, ЕСНК 2009).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатує, що відсутність права на відвід суду, а саме: не забезпечення такого права державою або самим судом вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності.
Таким чином, під час розгляду справи позивача АК № 7 (під час проходження нею атестації 25.02.2016 року) не був дотриманий принцип об'єктивної безсторонності суду через незабезпечення права на відвід голові, секретарю чи членам комісії, що згідно п.120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_11 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, є безумовним порушенням ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду справи позивача безстороннім судом.
Як вбачається зі змісту протоколу від 25.02.2016 року ОП № 15.00003821.0025803, членами АК № 7 під час проведення атестування позивача було досліджено наступні документи: атестаційний лист; декларацію про доходи; послужний список (форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України “Про очищення влади”; інформацію з відкритих джерел.
Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.
Проте, вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.
Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, АК № 7 прийняла рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Разом з тим, вказаний протокол АК № 7 не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; про невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність позивача посаді, яку він обіймає.
Також судом встановлено, що за час перебування на посаді старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, покладені на позивача функціональні обов'язки (посадові інструкції) вона виконувала у повному обсязі. Будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків не мала, що підтверджується змістом атестаційного листа позивача.
Службу в ОВС позивач почала проходити з квітня 2005 року.
У 2005 році позивач закінчила Одеську національну юридичну академію і отримала вищу освіту за спеціальністю “Правознавство”.
Позивач з квітня 2005 року по червень 2005 року перебувала на посаді інженера групи оперативного зв'язка штабу Хмельницького ВМ РВ ОМУ УМВС України в Одеській області; з червня 2005 року по листопад 2007 року - слідчий слідчого відділу Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області; з листопада 2007 року по січень 2012 року - слідчий слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; з січня 2012 року по листопад 2012 року - слідчий слідчого відділення Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; з листопада 2012 року по лютий 2014 року - слідчий слідчого відділу Київського РВ ОМУЮ ГУМВС України в Одеській області; з лютого 2014 по березень 2015 року - слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; з березня 2015 року по листопад 2015 року - старший інспектор сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; з листопада 2015 року по грудень - інспектор Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області; з грудня 2015 - старший слідчий Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.
Відповідно до змісту атестаційного листа, який складений безпосереднім керівником позивача, остання за період служби в ОВС та в органах поліції зарекомендувала себе з позитивного боку дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. Порушень дисципліни та законності не припускала. У вирішенні службових питань проявляла принциповість, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатна своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та вміло використовує свої знання. Володіє добрими організаторськими здібностями, високим почуттям відповідальності за доручену справу. Має авторитет у колективі та серед населення. Прагне вдосконалення службової діяльності, приймає вірні рішення в складних, екстремальних ситуаціях. Сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті. Постійно підвищує свій професійний рівень. Вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності. Вміє відстояти свою точку зору, наполеглива у досягненні поставлених завдань. У стройовому відношенні підтягнута, фізично розвинена, добре володіє табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони. Здатна переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі. Державну та службову таємницю зберігає. У спілкуванні з громадянами ввічлива, тактовна. У побуті скромна та товариська.
З інформаційної довідки начальника УКЗ ГУ НП в Одеській області вбачається, що за 2014-2015 навчальний рік позивач отримала наступні оцінки із: функціональної підготовки - відмінно; тактико-спеціальної підготовки - відмінно; загально-профільної підготовки - добре; вогневої підготовки - добре; фізичної підготовки - задовільно.
За період служби заохочувався 9 разів. Діючих дисциплінарних стягнень на момент атестації та звільнення не має.
Таким чином, позивач під час проходження служби в органах Національної поліції належним чином виконувала функціональні обов'язки, має достатній рівень освіти, має достатній досвід роботи в правоохоронній сфері, має необхідні для виконання службових завдань, як теоретичні знання, так і професійні якості, професійно та фізично підготовлена та не має будь-яких медичних протипоказань до виконання службових обов 'язків.
Тому суд дійшов висновку, що вищевказана інформація безпідставно не була врахована Атестаційною Комісією № 7.
Більш того, після прийняття АК № 7 рішення від 25.02.2016 року про невідповідність позивача займаній посаді, 14.04.2016 року позивачем було складено Присягу на вірність Українському народові. Приведення позивача до Присяги також свідчить про необґрунтованість висновку атестаційної комісії про невідповідність посаді.
Щодо права позивача на оскарження до суду висновку (рішення) АК № 7 суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.
Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, вказані правові норми Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права, свободи чи інтереси.
Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно п.24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції встановлено, що керівники органів поліції, яким надано право призначання поліцейського на посаду та звільнення з посади або із служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктами 3 та 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Відповідно до п.5 Розділу VІ Інструкції встановлено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.
Тобто, МВС України текстом вказаної Інструкції та Міністерство юстиції України, зареєструвавши її, підтверджують, що висновок атестаційних комісії, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції порушують права поліцейського, а тому йому надається право на його оскарження.
Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.
Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.
Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 року по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ЦПК України, згідно якого Конституційний Суд України роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.
В своєму рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що рішення АК № 7 ГУ НП в Одеській області від 25.02.2016 року, яке оформлене протоколом від 25.02.2016 року ОП № 15.00003821.0025803 про невідповідність позивача займаній посаді та те, що вона підлягає звільненню зі служби в поліції є таким, що безпосередньо порушує її права з питань проходження публічної служби, а тому може бути оскаржене позивачем безпосередньо до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення АК № 7 від 25.02.2016 року, яке міститься у протоколі ОП № 15.00003821.0025803, підлягає розгляду судом.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем - АК № 7 при розгляді справи позивача 25.02.2016 року (під час проходження нею атестації) були вчиненні протиправні дії, які полягали у незабезпеченні дотримання цим органом прав та свобод позивача, гарантованих йому ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, рішення цього органу (висновок), прийняте за наслідком таких протиправних дій, є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.3, ч.1 ст.7 Закону України “Про Національну поліцію”, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Окрім того, суд вважає, що наведена вище судова практика Верховного Суду України підтверджує висновки суду про протиправність оскарженого рішення (висновку) АК № 7 від 25.02.2016 року відносно позивача з мотиву незаконності призначення проведення атестації позивача.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідач - АК № 7 не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятогого стосовно позивача. Тому дане рішення (висновок) підлягає скасуванню як протиправне.
Також судом встановлено, що на підставі висновку атестації від 25.02.2016 року наказом ГУ НП в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1303 о/с капітана поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (через службову невідповідність).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Враховуючи, що наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15.11.2016 року № 1303 о/с, яким звільнено позивача зі служби в поліції, приймався на підставі (рішення) висновку АК № 7 від 25.02.2016 року, який скасовується судом як протиправно прийнятий, наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15.11.2016 року № 1303 о/с також підлягає скасуванню як протиправний.
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача - ГУ НП в Одеській області на те, що позивач проходила атестацію ще в лютому 2016 року, та пропустила строк звернення до суду з позовом про оскарження висновку АК № 7 - оскільки наявність нереалізованих негативних висновків атестаційної комісії має триваючу невичерпану дію та беззаперечно впливає на права та інтереси позивача, що є перешкодою у реалізації її права на працю, оскільки підставою для звільнення ОСОБА_1 вє висновок АК № 7 від 25.02.2016 року.
Також слід звернути увагу, що рішення (висновок) АК № 7 прийнято 25.02.2017 року, а наказ про звільнення позивача з поліції прийнятий 15.11.2016 року, що суперечить вимогам пункту 28 Розділу IV Інструкції, яким встанволено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, причину пропуску строку звернення до суду з даними позовними вимогами суд вважає поважними, оскільки оскаржуваний висновок АК № 7 від 25.02.2016 року був реалізований відповідачем прийняттям наказу про її звільнення 15.11.2016 року з порушенням встановлених Інструкцією № 1465 строків, а наказ про звільнення позивач оскаржила у встановлені КАС України строки.
Як вбачається з оголошення, опублікованого на офіційному веб-сайті ГУ НП в Одеській області (https://od.npu.gov.ua/uk/publish/article/359966), посада старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, яку обіймала позивач, станом на 23.01.2017 року є вакантною.
Суд використовує вищевказану інформацію з сайту ГУ НП в Одеській області, оскільки останнє всупереч вимог суду інформацію щодо вакантності посади, з якої звільнено позивача, не надало.
В рішенні у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої її було незаконно звільнено наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1303 о/с, оскільки саме у такий спосіб можуть бути поновлені права позивача в повному обсязі.
За викладених обставин, позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.
Питання стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд не вирішує у даній постанові, оскільки, по-перше, така вимога позивачем не заявлялася, а по друге, відповідно до п.6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Таким чином, виплата позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є обов'язком ГУ НП в Одеській області на підставі наказу її керівника.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, ч.6 ст.128 159-163, п. 3 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення (висновок) Атестаційної комісії № 7 ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 25 лютого 2016 року та зазначене у розділі IV “Результати атестування (висновок атестаційної комісії)” атестаційного листа, а саме: “4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність”, який прийнятий стосовно ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати.
Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1303 о/с про звільнення на підставі п. 5 ч.1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” капітана поліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області з 16 листопада 2016 року.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В.Андрухів