Справа № 213/3842/15-к Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/104/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12015040740001097на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився:Дніпропетровська область, м.Інгулець, громадянина України, освіта: професійно-технічна, не працюючого, не одруженого, мешкаючого та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, з призначенням покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , обраний та продовжений судом у вигляді тримання під вартою - залишено до набрання вироком законної сили.
Строк покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_6 по даному вироку обраховувати з 30 липня 2015 року.
На підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_6 час його попереднього ув'язнення з 30.07.2015 року до дати винесення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Питання з судовоми витратами та речовими доказами судом першої інстанції вирішено.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_8
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить застосувати до нього більш м'який від покарання з застосуванням ст.си.66,69 КК України.
За вироком суду ОСОБА_6 визнанно винним при наступних обставинах:
ОСОБА_6 , 30 липня 2015 року в період часу з 18 години 15 хв. по 19 годину 36 коп. співробітниками Інгулецького РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області спільно з співробітниками ВБНОН КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, був проведений санкціонований контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, під час проведення якого ОСОБА_6 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, о 19 годині 18 хвилин 30 липня 2016 року в під'їзді будинку АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за 180 гривень приблизно 1 мл. в медичному шприці ємністю 2 мл.- 0,8618 гр. рідини, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи №58/10-543 від 31.07.2015 року містить особливо-небезпечний наркотичний засіб- опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0496 гр.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги з обвинувачений ОСОБА_6 посилається на те, що судом першої інстанції не повній мірі враховано, що свою вину у скоєному визнав повністю, що він хворий на вірусний гіпатітом А,Б,С, що він перебував на стаціонарному лікуванні від наркотичної залежності 34 рази, перебуває на обліку у лікаря нарколога, перебуває на обліку з приводу операції з виразки шлунка, також що він чістосередечно кається у скоєнному.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження захисник ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити застосувати ст. 69 КК України пом'якшити покарання.
Прокурор прохав колегію суддів залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, прослухавши в стадії підготовки справи до апеляційного розглядутехнічний запис перебігу судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню виходячи з наступного
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.307 КК України ґрунтуються на зібраних по кримінальному провадженню доказах, досліджених судом, яким у відповідністю зі ст.374 КПК України судом була надана належна оцінка у вироку і в апеляційній скарзі не оскаржується.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо надмірної суворості призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 судом покарання, яке на його думку, не відповідає вимогам ст.65 КК України, та можливості обрання ОСОБА_6 більш м'якої міри покарання, із застосуванням положень ст. 66, 69 КК України, виходячи з наступного.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягнення справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Застосований захід примусу повинен найбільше сприяти досягненню передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України мети покарання - виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Норми статі 65 КК України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності у виді заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує прийняття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
На думку колегії суддів, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, дані про особу винного, який визнав провину у скоєному злочині в повному обсязі, на обліку у лікаря - психіатра на час скоєння злочину не перебував ( т.2, а.кп.73 ),перебуває на обліку у лікаря- нарколога з березня 2006 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності (а.п.72, т.2), На стаціонарному лікуванні в КЗ «КПНД» ДОР» знаходився 34 рази з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоідів, синдром залежності. Вчинив злочин пребуваючи в стані викликаному вживанням наркотичного засобу. Не працював, за місцем проживання характеризується посередньо( т.2, а.кп.74), в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,( т.2, а.кп.70),
До обставин що пом'якшують покарання судом першої інстанції у відповідності до ст.66 КК України, выднесено визнання вини, щире каяття, а також те, що має захворювання: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоідів; обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - скоєння злочину в стані викликаному вживанням наркотичного засобу.
Крім того, призначаючи покарання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 може бути обрано виключено у вигляді позбавлення волі, у вигляді мінімального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.307 КК України, колегія судів апеляційного суду вважає достатнім для його подальшого виправлення, перевиховання та запобігання здійснення вчинення нових злочинів.
Разом з тим, за змістом ст.69 КК України, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливо лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання ,настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно не справедливим.
При цьому, визнання вини та щире каяття у вчиненому, які визнані судом обставинами, що пом'якшують покарання, з огляду на мотив, спосіб, характер та суспільну небезпеку кримінального правопорушення не є такими, що суттєво знижують його тяжкість , дані про особу обвинуваченого на які він посилаться в апеляційній скарзі є характеризуючими ОСОБА_6 даними, яким суд першої інстанції дав належний аналіз при обранні покарання останньому в мінімальному розмірі , передбаченому ч.2 ст. 307КК України, що є навіть меньше, ніж передбачене ст. 69-1 КК України..
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. ст.66,69 КК України не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають, а постановлений щодо ОСОБА_6 вирок колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
На підставі ст.72 ч.5 КК України вироком суду ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 30.07.2015 року до дати винесення вироку,тоб-то до 29 11 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В той же час колегія суддів вважає на необхідне зауважити, що положення ч.5 ст. 72 КК України повинні бути застосовані до часу набрання вироком законної сили ,тоб- то необхідно додатково зарахувати час його ув'язнення з 30 11 2016 року ( слідуючого дня після винесення вироку ) до 02 02 2017 року (часу вступу вироку в законну силу ) включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Інгуклецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 29 листопада 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307КК України - залишити без змін.
Запобіжний захід - тримання під вартою - залишити без змін.
На підставі ст.72 ч.5 КК України додатково зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 час його ув'язнення з 30листопада 2016 року до вступу вироку в законну силу 02 02 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4