ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
17.09.2009 р. № 2а-4259/09/2670
18:02
За позовомМіністерства внутрішніх справ України
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 09.04.2009
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами:
визнати дії посадових осіб Державного департаменту виконавчо служби Міністерства юстиції України незаконними;
скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Писарчука М.Б. від 09.04.2009 про накладення штрафу на Міністерство внутрішніх справ України за невиконання без поважних причин постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 15.01.2008 у справі № 2-а-41/08 в частині поновлення Бондаренка В.І. на посаді керівника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (за рахунок посади начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) Управління МВС України в Полтавській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у позивача не було можливості виконати рішення суду про поновлення на посаді, так як остання відсутня у штатному розкладі після реорганізації.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення є обґрунтованим та підставним, та прийнято в результаті невиконання позивачем законних вимог державного виконавця, що вчинені на виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 15.01.2008 у справі за позовом Бондаренка Віктора Івановича до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - УМВС України в Полтавській області про визнання наказу від 27.08.2007 № 1117/ос недійним та поновлення на посаді позовні вимоги Бондаренка В.І. задоволено в повному обсязі, визнано недійсним наказ № 1117-ос від 27.08.2007, виданий т.в.о. Міністра внутрішніх справ України, про звільнення Бондаренка Віктора Івановича з займаної посади керівника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (за рахунок посади начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) Управління МВС України в Полтавській області та скасувати його, поновлено Бондаренка Віктора Івановича на посаді керівника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (за рахунок посади начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) Управління МВС України в Полтавській області з 27.08.2007, постанова у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 15.01.2008 залишено без змін.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Писарчука М.Б. від 20.03.2008 відкрито виконавче провадження ВП № 6711187 про поновлення Бондаренка В.П. на посаді керівника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області з 27.08.2007.
Листами від 14.04.2008 та від 02.07.2008 позивач повідомив відповідача, що наказом МВС України від 30.01.2008 № 37 «Про реорганізацію Управління МВС України в Полтавській області»Управління МВС України в Полтавській області реорганізовано в Головне управління МВС України в Полтавській області. Крім того, зазначено, що цим наказом в межах штатів Головного управління МВС України в Полтавській області створено управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в УМВС України Полтавській області, в зв'язку з чим відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в Полтавській області припинив своє існування.
Повідомлено відповідача, що згідно із штатами Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в Полтавській області, затверджених наказом МВС України від 30.01.2008 № 37, в керівному складі управління відсутні посади, на які можуть бути призначені не атестовані посадові особи, тобто особи, які не мають спеціального звання офіцера міліції, до яких належить державний службовець Бондаренко В.І., в зв'язку з чим позивач звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення суду.
На час розгляду заяви судом виконавче провадження було зупинено.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 28.01.2009 відмовлено у роз'ясненні резолютивної частини рішення суду від 15.01.2008.
Вимогою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.03.2009 зобов'язано:
в термін до 22.03.2009 видати наказ про поновлення Бондаренка Віктора Івановича на посаді керівника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (за рахунок посади начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) УМВС України в Полтавській області з 27.08.2007,
в строк до 22.03.2009 надати відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту копію відповідного наказу та акт про фактичне допущення незаконно звільненого працівника до виконання попередніх обов'язків.
Постановою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 09.04.2009 встановлено, що рішення суду та вимога державного виконавця боржником не виконані без поважних причин, а саме з підстав, які були досліджені судом та визнані, як необґрунтовані та безпідставні, в зв'язку з чим за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф у розмірі 340,00 грн.
25.05.2009 до відповідача надійшов лист від боржника за виконавчим провадженням, в якому він повідомив державного виконавця про те, що рішення суду ним виконано та акт про допущення Бондаренка В.І. до роботи буде надіслано додатково. 28.05.2009 надійшов акт про допущення до роботи Бондаренка В.І., в зв'язку з чим стягувачу - Бондаренку В.І. направлено запит про підтвердження інформації про допущення до виконання обов'язків на посаді.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Закон України «Про виконавче провадження»(від 21 квітня 1999 року N 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази, виконавчі написи нотаріусів, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, та визначено їх перелік. Також передбачено права, які має державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження.
При цьому, статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язковість вимог державного виконавця та визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких підстав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Бондаренка В.І. неможливо поновити на посаді, яку він обіймав з підстав її відсутності за результатом реорганізації. З цього приводу суд відзначає, що реорганізація не є поважною причиною неможливості виконання рішення суду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін постанова Октябрського районного суду м. Полтави винесена 15 січня 2008 року в частині поновлення на роботі допущена до негайного виконання. При цьому рішення про проведення реорганізації Управління МВС України в Полтавській області прийнято 04.02.2008 року. Позивач міг та повинен був дізнатися про прийняте судом рішення та врахувати його при проведенні реорганізації. Але цього також не було належним чином зроблено.
Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 № 2747-ІV) передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 5 статті 254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
При цьому, пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України виключно встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, адже оскаржуване рішення прийнято з врахуванням всіх принципів, передбачених статтею 2 КАС України, оскільки позивачем не виконано законні вимоги державного виконавця, вчинені з метою та на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що рішення суду від 15.01.2008 набрало законної сили згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008, тобто є обов'язковим для виконання на всій території України, в той же час як негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби які допущені судом до негайного виконання. Разом з тим, на момент винесення оскаржуваного рішення боржником за виконавчим провадженням не надано належних доказів, що підтверджують факт виконання рішення суду. З огляду на те, що позивачем не виконано вимоги державного виконавця, здійсненні з метою вчасного та повного виконання рішення суду, оскаржуване рішення про накладення штрафу є обґрунтованим, адже невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом, в описуваному випадку передбачену статтею 87 Закону. Окрім того, судом не встановлено наявність жодних поважних причин щодо неможливості виконання рішення суду та вимог державного виконавця. А у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -22.09.2009.