ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10.08.2009 р. 11:55 № 12/110-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
встановив:
Позивачі звернулися до суду з позовами до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
У своєму позові, враховуючи уточнені позовні вимоги, позивачі просять: - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік кожному в розмірі 2 180 грн.; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік кожному в розмірі 2 180 грн.
Позивачі в суді позов підтримали, посилаючись на те, що відповідачі своїми діями порушили вимоги Конституції України та ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ), що призвело до відмови в перерахунку та виплаті сум щорічної допомоги на оздоровлення у належному розмірі.
Представник відповідача-1 - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по особовому рахунку на підставі розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, а також зазначила, що законами щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати, які були введені в дію після прийняття Верховною Радою України постанови від 20.02.1996 р. № 49/96-ВР “Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком”, зміни до чинного законодавства щодо визначення цією постановою розрахункової величини для обрахування розміру соціальних виплат (крім пенсій) не вносились.
Представник відповідача-2 -Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позов не визнав, вважає дії відповідача правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказав, що Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а суми, що виплачувалися позивачам, були передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення інших розмірів для донараховування та виплати позивачам у 2007-2008 роках не було.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та перебувають на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_1 та відповідно посвідчення серії НОМЕР_2, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи.
При цьому позивачі є інвалідами II групи унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам I і II групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачі не заперечують стосовно того, що позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і мають статус учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, а відтак дійсно мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII.
Як свідчать фактичні обставини справи, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки. А саме, згідно з даними Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації позивачі отримали грошову допомогу у 2007 році -120,00 грн. і у 2008 році -120,00 грн.
Частиною 1 статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Верховною Радою України зупинено дію абзацу 2 частини четвертої статті 48 на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V «Про Державний Бюджет на 2007 рік». Проте зупинення дії абзацу 2 частини четвертої статті 48 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Відповідно до Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Вказані зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22.05.2008 р. та їх обов'язковість до виконання, суд вважає, що положення Закону № 796-XII не є призупиненими на цей час та підлягають застосуванню при розгляді справи.
Відносини, що склалися між позивачами та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачами і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірність прийнятих ними оскаржуваних рішень про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати пенсії у встановленому законом порядку та розмірі.
Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
У відповідності до пп. 3.3 п.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року, головним завданням Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»станом на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати за період з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року -460 гривень.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» станом на 2008 рік розмір мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008 р. -515 грн., з 01.04.2008р. по 30.09.2008р. - 525 грн. з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р. - 545 грн. з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. - 605 грн.
В силу ч. 7 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96р. розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Отже, є підстави вважати, що заборгованість по сплаті позивачам одноразової щорічної допомоги має місце. Вона може становити за 2007 рік -2180 грн. 00 коп. ( 460 грн. х 5 = 2300 -120 грн.), а за 2008 рік -2455 грн. 00 коп. (515 грн. х 5= 2575 -120 грн.)
З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинення дій по нарахуванню та виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2008 рр. підлягають задоволенню.
Позивачі, як особи, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, звільнені від сплати судових витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи позивачів є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої абзацом другим частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2007, 2008 рр., виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої абзацом другим частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2007, 2008 рр., за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя: Ю.І. Цвіркун