ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 24/94
м. Київ
19.08.2009 р. 11:30 № 2а-5726/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Власенкової О.О., секретаря судового засідання Рибалки Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -Позивач)
до комунального позашкільного навчального закладу «Київські державні курси іноземних мов»«Інтерлінгва»(далі-Відповідач)
про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 24 769, 07 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,
Представники:
від Позивача: - Достова Т.В. (дов. від 20 травня 2009 року № 04-02/196)
від Відповідача: - Боженко Д.Є. (дов. від 11 березня 2009 року № 297),
обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 24 379, 07 грн. та пені за несвоєчасну сплату цих санкцій у розмірі 390, 00 грн., що разом складає 24 769, 07 грн.
Позивач зазначає, що у 2008 році чисельність працівників Відповідача становила 43 особи, що передбачало необхідність працевлаштування відповідно до нормативу 2 інвалідів, однак, працевлаштувано 1 інваліда.
Позовні вимоги обґрунтовуються статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі -Закон), якою для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
У зв'язку з незабезпеченням працевлаштування 1 інваліда у Відповідача виник обов'язок сплатити адміністративно-штрафні санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 24 379, 07 грн. та за порушення строків сплати цієї суми - обов'язок сплатити пеню у розмірі 390, 00 грн.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, вказавши, що «Інтерлінгва»вчасно здійснив нарахування та сплату адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що підтверджується платіжним дорученням від 22 березня 2009 року № 23 на суму 24 384, 00 грн. в АКБ «Київ».
Однак, перерахування вказаної суми коштів на рахунок Позивача не здійснено з вини банківської установи, якою платіжне доручення повернуто без виконання у зв'язку з введенням мораторію на платежі та залишок коштів на рахунки АКБ «Київ».
Ухвалою суду від 05 червня 2009 року відкрито провадження у справі та на 03 липня 2009 року призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 03 липня 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 липня 2009 року.
Розгляд справи 15 липня та 19 серпня 2009 року відкладався.
19 серпня 2009 року від Позивача надійшла заява про зміну позовних вимог. Так, Позивач вказав, що Відповідачем погашена сума основного боргу у розмірі 24 379, 07 грн, але залишилась несплаченою пеня 390, 00 грн.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
встановив:
Спірні правовідносини врегульовано Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.
Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частинами 3 та 4 статті 20 Закону передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 „Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого Позивачеві, Відповідачем створено 2 робочі місця для працевлаштування інвалідів, однак працевлаштовано лише 1 інваліда.
Згідно із звітом розмір середньої заробітної плата за рік комунального позашкільного навчального закладу «Київські державні курси іноземних мов»«Інтерлінгва»становить 24 384, 00 грн.
У зв'язку з незабезпечення працевлаштування 1 особи на цьому місці, у Відповідача виник обов'язок сплатити адміністративно-штрафні санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 24 384, 00 грн., що підтверджується розрахунком Позивача.
Позивач у судовому засіданні змінив позовні вимоги, просив стягнути з Відповідача підлягає пеню у розмірі 390, 00 грн.
Суд приймає до уваги доводи представника Відповідача стосовно не визнання адміністративного позову, з огляду на те, що Відповідач 23 березня 2009 року сплатив адміністративно-господарські (штрафні) санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, шляхом перерахування коштів у розмірі 24 384, 00 грн. в АКБ «Київ», що підтверджується платіжним дорученням від 22 березня 2009 року № 22..
Тобто, Відповідачем вчасно сплачено суму заборгованості, однак дана сума не надійшла на рахунок Позивача з вини банківської установи, якою платіжне доручення від 23 березня 2009 року виконано тільки 23 липня 2009 року, у зв'язку з введенням мораторію на платежі та залишок коштів на рахунки АКБ «Київ». Ця обставина стала підставою для зменшення Позивачем позовних вимог та стягнення лише пені у розмірі 390, 00 грн.
Враховуючи, що Відповідачем вчасно сплачено суму основного боргу, суд не вбачає підстав для стягнення з нього пені за несвоєчасне виконаного грошового зобов'язання.
Ураховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, ст. 105, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.О. Власенкова