Справа № 2-а-1566/09
іменем України
03 вересня 2009 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі судді Макаровець А.М.,
за участю секретаря Костель А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року включно та про визнання протиправною бездіяльності управління щодо ненарахування та невиплати соціальної допомоги як дитині війни за вказані періоди,
позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась.
З 1 січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 47 грн., а з 01 квітня 2008 року - у розмірі 48 грн. 10 коп., з 01.10.2008 року - у розмірі 49 грн. 80 коп. всупереч 30% встановлених законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22 травня 2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , згідно ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” та ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлено в таких розмірах:
з 01.04.2007 р. - 406 грн. + 1%= 410,06
з 01.10.2007 р. - 411 грн. + 1%= 415,11
з 01.01.2008 р. - 470 грн.
з 01.04.2008 р. - 481 грн.
з 01.07.2008 р. - 482 грн.
з 01.10.2008 р. - 498 грн.
з 01.01.2009 р. - 498 грн.
Таким чином за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року їй взагалі не виплачено зазначене підвищення до пенсії, а за період з 22.05.2008 року по 31.07.2009 року (з урахуванням часткових виплат в розмірі 10%) не доплачена відповідна сума.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
В ст.8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Тому, посилаючись на відповідні норми законодавства, вона просить:
- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року;
- зобов'язати управляння Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести дії щодо виплати підвищення до пенсії в цьому розмірі за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року.
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи без неї.
Відповідач - Управління пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить справу розглядати без представника.
Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:
Позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вона отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни. Гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії згідно одного із вищезазначених законів.
За період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року позивачці нараховано та виплачено підвищення до пенсії, як учаснику війни за 2007 рік - 240,45 грн., за 2008 рік - 579,30 грн., за 2009 рік (по серпень включно) 398,40 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст.99 КАСУ річний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене право. Про розмір пенсії позивачці було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007 році та у 2008 році реалізував бюджетну програму КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами». Сума необхідних видатків з бюджету для виплат дітям війни, які є інвалідами, у 2007 році було розраховано, виходячи з положень пункту 12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з розрахунку 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Сума необхідних видатків з бюджету для виплати підвищення дітям війни у 2008 році розраховано виходячи з положень пункту ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність).
З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопії пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.3, 4) та не заперечується відповідачем.
Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Кролевецькому районі та наданої ним довідки вбачається, що ОСОБА_1. не отримує надбавку до пенсії як дитина війни, а отримує надбавку до пенсії, як учасник війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. (а.с.7-8).
При цьому відповідач зазначаючи те, що ОСОБА_1. не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни посилається на ч.1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. визнана неконституційною, тобто в редакції закону, яка фактично є нечинною. При цьому ні в своїх запереченнях, ні під час розгляду справи по суті представник відповідача не зміг зазначити іншої правової норми, яка б позбавляла позивачку права отримувати зазначене підвищення до пенсії як дитині війни. Тому, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відмова УПФУ в Кролевецькому районі ОСОБА_1. у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни є необґрунтованою.
Протягом періоду, за який пред'явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:
- на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";
- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої діти війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року УПФУ у Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.04 р.) При цьому, відповідач повинен був також провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за січень-липень 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась.
При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
При вирішенні даної справи, судом також беруться до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону «Про Державний бюджет України» містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом «Про Державний бюджет України», є вичерпним, у зв'язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, оскільки предмет Закону «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що Законом "Про Державний бюджет України» не може встановлюватись розмір гарантій, визначених відповідними законами.
Аналізуючи позиції УПФУ у Кролевецькому районі про те, що:
- жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень до пенсії, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання;
- ст. 7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
- розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону №1058 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;
- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік та за січень-липень 2009 року , оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.
Зазначені права позивача гарантуються ст.8 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивача.
Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.
Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та згідно зі ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:
з 01.04.2007 р. - 406 грн. + 1%= 410,06,
з 01.10.2007 р. - 411 грн. + 1%= 415,11,
з 01.01.2008 р. - 470 грн.,
з 01.04.2008 р. - 481 грн.,
З 01.07.2008 р. - 482 грн.,
з 01.10.2008 р. - 498 грн.,
з 01.01.2009 р. - 498 грн.
Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці у 2007 році за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за:
- липень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,
- серпень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,
- вересень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,
- жовтень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.,
- листопад 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%= 124,53 грн.,
- грудень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
Всього за вказаний період 2007 року - 742 грн. 65 коп.
При цьому за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року необхідно було нарахувати та виплатити за:
- травень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.,
- червень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.,
- липень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,
- серпень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,
- вересень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,
- жовтень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.,
- листопад 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.,
- грудень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.
Всього за вказаний період 2008 року - 1170 грн. 60 коп.
За період з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни:
- за січень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за лютий 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за березень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за квітень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за травень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за червень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- за липень 2009 року - 149 грн. 40 коп. (498 х 30%).
Всього за вказаний період 2009 року - 1045 грн. 80 коп.
Тому, враховуючи вищезазначене, є достатні підстави для визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року та є достатні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Поряд з цим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в конкретно визначених сумах, а саме:
- за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 грн. 65 коп.;
- за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 1170 грн. 60 коп.;
- за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року - в розмірі 1045 грн. 80 коп.
Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 11, 94, 99-100, 122, 160-163 КАС України,
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 липня 2009 року.
3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати:
за 2007 рік - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 гривні 65 копійок,
за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 1170 гривень 60 копійок,
за 2009 рік - з 1 січня 2009 року по 31 липня 2009 року - в розмірі 1045 гривень 80 копійок.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя
Постанова у повному обсязі складена та підписана 07 вересня 2009 року.