ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
27.07.2009 р. 16:04 № 12/99-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Бузінському А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про проведення перерахунку пенсії,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про проведення перерахунку пенсії.
В суді позивачка та її представник позов підтримали та просили: - визнати право ОСОБА_1 на проведення перерахунку пенсії чоловіка, у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців; - зобов'язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з їх вини, внаслідок несвоєчасного перерахування пенсії чоловіку з 1996 по 2004 роки.
Відповідач -Київський міський військовий комісаріат про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії позивачу, а також у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач -ОСОБА_1 є вдовою полковника-інженера ОСОБА_2, який є ветераном Збройних сил СССР, що підтверджується витягом з наказу Головнокомандуючого військами протиповітряної оборони по особистому складу №0960 від 30 жовтня 1980 року.
Враховуючи те, що позивач заявляє вимогу про проведення перерахунку пенсії чоловіка у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та просить виплатити заборгованість, що виникла внаслідок несвоєчасного перерахування пенсії чоловіку з 1996 по 2004 роки, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами у 1996-2004 роках.
Станом на 1996-2004 роки спори, що виникали з правовідносин між приватною особою та органами влади, місцевого самоврядування і посадовцями розглядались судами в порядку Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв до 01.09.2005 року до початку діяльності адміністративних судів та до набрання чинності нового Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 236 ЦПК від 18.07.1963 року, який втратив чинність, суд розглядає справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 248-1 ЦПК від 18.07.1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
Згідно із ч.4 вищезазначеної статті ЦПК від 18.07.1963 року до суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.
Стаття 248-2 ЦПК від 18.07.1963 року встановлювала, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси.
Як передбачено статтею 248-5 ЦПК від 18.07.1963 року, скаргу може бути подано в суд: - у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів ; - у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
Крім того, з 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно із ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Статтею 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”(виплата пенсій за минулий час) встановлено:
-нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.
-суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ця норма є чинною.
Можливо слід було застосовувати частину другу статті 87 цього Закону в цих правовідносинах і була така практика, що ця норма застосовувалася для стягнення за минулі роки незалежно від того чи була нарахована пенсія.
Однак на сьогодні є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року. Згідно ч.2 ст. 46 цього Закону (виплата пенсій за минулий час) нараховані суми пенсії , не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, ця норма говорить про те, що тільки до нарахованих сум пенсій застосовуються такі правила.
У п. 16 прикінцевих положень Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року вказано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки цей Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року пізніше прийнятий ніж Закон України “Про пенсійне забезпечення”, то він має пріоритет над Законом України “Про пенсійне забезпечення”, тому в цьому випадку застосовуються положення статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, за якими пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, є підстави вважати, що у позивача виникло право вимоги за даним позовом у 1996-2004 роках.
Як встановлено, позивач звернувся із даним позовом до суду в жовтні 2007 року.
Представник відповідача-2 наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.
Позивач не довів в суді поважності причин пропуску процесуального строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати заборгованості по пенсії за 1996-2004 роки з підстав пропущення строку звернення до суду.
Аналіз суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
При цьому судом береться до уваги те, що справи про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби підлягають до розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, у даному випадку позовну вимогу про визнання права на проведення перерахунку пенсії не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому справа у цій частині вимог не може бути закрита на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України. Разом з тим, є підстави вважати, що дана позовна вимога викладена не правильно, оскільки з огляду на положення КАС України адміністративний позов не може містити вимоги про визнання права.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Ю.І. Цвіркун