ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16.06.2009 р. № 3/611
Окружний адміністративний суд міста Києва
у складі головуючого -судді Качур І.А.
при секретарі Черненко О.В.
за участю позивача Рудіка В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Рудіка Венедикта Даниловича до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення одноразової грошової допомоги на оздоровлення
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.06.2009 року в 11 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
Рудік В.Д. звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації недоплачених сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 5600 грн.. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році І категорії та інвалідом ІІ групи. Законодавством передбачено його право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка виплачується органами соціального захисту населення за місцем його проживання. У 2005, 2006, 2007 року він отримав допомогу на оздоровлення у розмірі значно нижчому, ніж передбачено. У 2005 році він отримав 120 грн., замість 1540 грн., у 2006 році - - 120 грн., замість 2000 грн., у 2007 році -120 грн., замість 2180 грн.. А тому просить стягнути з відповідача 5600 грн., які мав би отримати як допомогу на оздоровлення.
У судовому засіданні позивач вимоги підтримав та дав пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду. Просив позов задоволити.
Відповідач у судове засідання представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав до суду заперечення та просив справу слухати у його відсутності. У запереченнях вказав на те, що позивачу у 2005, 2006, 2007 роках надавалась допомога на оздоровлення у розмірі по 120 грн.. Держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомог в межах існуючих фінансових можливостей. Крім того позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому наполягає на відмові у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року з наступними змінами і доповненнями, яка визначає компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, передбачено право інвалідів І та ІІ грипи на виплату щорічної допомоги на оздоровлення, що виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (абз. 2 ч.4).
Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 та 2007 роки в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати відповідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV -на 2006 рік, та згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V -на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно посвідчення серії А №016612 від 06.03.1993 року, виданого Держадміністрацією м.Києва та вкладки №176880 до посвідчення, позивач являється громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Як вбачається з пояснень відповідача, про що не заперечив позивач, він отримував у 2005, 2006, 2007 роках допомогу на оздоровлення, встановлену інвалідам І та ІІ групи, однак у сумі по 120 грн..
Отже, на час нарахування та виплати допомоги на оздоровлення позивачу за 2007 рік, дія абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином судом не встановлено порушення права позивача на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У суді позивач вказав, що про порушення свого права у 2005 та 2006 роках щодо суми допомоги довідався давно, більше одного року до дня звернення до суду.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачами не представлено.
У запереченнях відповідач наполягав на застосуванні наслідків порушення строку звернення до суду та просив у позові відмовити.
Таким чином судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, за захистом своїх прав щодо стягнення одноразової допомоги на оздоровлення у 2005, 2006 роках.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Рудіка Венедикта Даниловича до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 186 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.06.2009 року.
Суддя І.А.Качур