ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22.07.2009 р. № 12/127-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення допомоги по догляду за дитиною,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною.
В суді позивач позов підтримав і просив: - визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у 2007р. у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 різницю недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за 2007 рік у розмірі 3213 грн. 03 коп.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації позов не визнав, зазначив, що відповідачем не порушені права позивача, крім того, зазначив, що позивачу була проведена виплата допомоги по догляду за дитиною в період з 12.07.2005 року по 18.05.2008 року відповідно до законодавства України, зокрема, у розмірі, передбаченому ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». При цьому наполіг на відмові у задоволенні позову у зв'язку із порушенням строку звернення до суду. Подав письмові заперечення.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позов не визнав, зазначив, що позивачу було виплачено допомогу по догляду за дитиною у тому розмірі, в якому передбачено законодавством України, також наполіг на відмові у задоволенні позову у зв'язку із порушенням позивачем строку звернення до суду.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Позивач -ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину -ОСОБА_2, про що 17 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ м. Києва в Книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний актовий запис за № 1328.
Позивач перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації і отримувала допомогу по догляду за дитиною у віці до трьох років, в період з липня 2005 року по травень 2008 року.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А0766 від 06.07.2005 року №55 ОСОБА_1 з 06.07.2005 року по 18.05.2008 року перебувала у відпусці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вищезазначене визнано сторонами, в судовому засіданні не оскаржувалось.
Враховуючи те, що позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідачів різниці недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за весь період 2007 року та в своїх розрахунках зазначає, що отримувала зазначену допомогу, однак не погоджується із її розміром, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з січня 2007 року.
Згідно із ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено, позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 10.09.2008 року, з даним позовом до суду 18 вересня 2008 року.
Представники відповідачів наполягли на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.
Позивач не довів в суді поважності причин пропуску процесуального строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з січеня 2007 року по серпень 2007 рік у зв'язку із порушенням позивачем строку звернення до суду, не вирішуючи питання по суті спору.
Разом з тим, згідно положень частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (у редакції Закону від 9 липня 2007 року) (надалі - Закон № 2240-ІІІ) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у редакції закону від 01.01.2007 року передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до п.3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»вищезазначеного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини першої ст. 15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року, статтею 56, якою установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах:
- допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007. № 6-рп/2007 зазначені положення були визнані неконституційними.
У зв'язку з цим, позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації у місті Києві із заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, враховуючи рішення Конституційного Суду України.
Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації листом від 15.09.2008р. № 5759 відмовило у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення пунктів 7, 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, різні види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум” (№ 966-XIV від 15.07.1999 р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною другою статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею другою Закону “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Однак, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у 2007 році нараховували та здійснювали виплату позивачу відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. у розмірі, що визначався як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до довідки №5757, що видана у вересні 2008 року Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (міститься в матеріалах справи) ОСОБА_1 була виплачена допомога по догляду за першою дитиною до досягнення нею 3-річного віку за вересень 2007 року 109 грн. 62 коп., жовтень 2007 року 109 грн. 62 коп., листопад 2007 року -112 грн. 50 коп., грудень 115 грн. 65 коп., разом 447 грн. 39 коп.
Отже, заборгованість по сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у період з вересня 2007 року по грудень 2007 рік становить - за вересень 2007 рік - 353 грн. 38 коп. (463 грн. 00 коп. -109 грн. 62 коп.), за жовтень 2007 року - 360 грн. 38 коп. (470 грн. 00 коп. -109 грн. 62 коп.), за листопад 2007 року - 357 грн. 50 коп . (470 грн. 00 коп. -112 грн. 50 коп.) за грудень 2007 року - 354 грн. 35 коп. (470 грн. 00 коп. -115 грн. 65), разом 1425 грн. 61 коп.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога.
Враховуючи те, що позивач має дитину, якій станом на 2007 рік не виповнилось три роки, вона вважається такою, що наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Таким чином держава бере на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Тому позовна вимога позивача щодо визнання дій відповідачів щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у 2007р. у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»протиправними не може бути задоволена повністю, оскільки до винесення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2009 року відповідачі здійснювали виплати позивачу відповідно до законодавства, що діяло з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, відповідачі при нарахуванні та виплаті відповідної допомоги повинні були керуватись діючими нормами законодавства, а не нормами, що втратили чинність.
Крім того, слід зазначити, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідачів, а не дії, оскільки відповідачі при нарахуванні та виплаті допомоги не керувались положеннями Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Тому, враховуючи порушення строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу у період з вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є протиправною.
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність своєї позиції.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Крім того, з метою однакового застосування положень законодавства України судами загальної юрисдикції, судом береться до уваги постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 року у справі №22-а-15925/08 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконною бездіяльності органу державної влади та зобов'язання виплатити державну соціальну допомогу.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 КАС України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 перерахунок недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та забезпечити виплату різниці недоплаченої допомоги за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року у розмірі 1425 грн. 61 коп.
В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.