ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16.07.2009 р. № 12/58-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»про стягнення коштів.
Представник позивача позов підтримав, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»порушило вимоги законодавства України про зайнятість населення.
Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що станом на час розгляду справи порушення, на які посилається позивач усунені, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Уповноваженою особою Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості складено акт від 12.05.2008 року №33-ш про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС» порушено вимоги п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення». Зокрема, наказом генерального директора ТОВ «БУРАН-ПРОГРЕС»від 17.03.2008 року №4 звільнена Кучер Валентина Прокопівна із займаної посади у зв'язку із скороченням штату без подання до центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників та звіту про фактичне вивільнення працівників. В указаному акті відповідачу запропоновано сплатити штраф у розмірі річної заробітної плати Кучер В.П. на загальну суму 12100 грн. 00 коп.
Правомірність складання вищевказаного акта сторонами в судовому засіданні не оспорювалась.
Відповідно до ч.1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш, як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
Згідно ч. 2 п. 5 ст. 20 зазначеного Закону у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Київським міським центром зайнятості винесено претензію від 23.05.2008 року №11-4341 ТОВ «БУРАН-ПРОГРЕС»на суму 12100 грн. 00 коп.
Але відразу після проведення перевірки та складання акта перевірки відповідачем прийнято низку наказів щодо звільнення Кучер В.П.
Так, відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС» від 12.05.2008 року №8-к наказ від 17.03.2008 року №4 про звільнення Кучер В.П. з займаної посади у зв'язку із скороченням штату відмінений з 17.03.2008 року. Відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»від 14.05.2008 року №9-к Кучер В.П. звільнена із займаної посади за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КзпП України.
Разом з тим, 14.05.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС» звернулось до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення із зверненням щодо застосування штрафної санкції за порушення вимог ч.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
За наслідками розгляду документів, отриманих разом із зверненням, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення було надано відповідь відповідачу від 28.05.2008 року №ДЦ-09-3274/0/6-08, в якій зазначено, що за відсутності факту вивільнення Кучер В.П. (звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП), для застосування штрафної санкції, передбаченої ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»(акт про порушення законодавства про зайнятість населення №33-ш від 12.05.2008 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»правових підстав немає.
Судом береться до уваги вищезазначений лист Інспекції від 28.05.2008 року, але також звертається увага на те, що станом на час розгляду справи підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»судом не вбачається, оскільки відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС» від 12.05.2008 року №8-к наказ від 17.03.2008 року №4 про звільнення Кучер В.П. із займаної посади у зв'язку із скороченням штату відмінений з 17.03.2008 року.
При цьому, як вже зазначалося, відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС»від 14.05.2008 року №9-к Кучер В.П. звільнена із займаної посади за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КзпП України.
Оскільки положення ч. 2 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»не передбачає застосування штрафних санкцій у зв'язку зі звільненням працівника за згодою сторін, суд приходить до висновку, що на час розгляду даної судової справи відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРАН-ПРОГРЕС» по факту звільнення Кучер В.П.
Згідно із ч. 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вимоги позивача за цим позовом на даний час суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні довів правомірність своєї позиції.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В позові Київському міському центру зайнятості відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.