ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10.06.2009р. № 12/168
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа -ОСОБА_3, про визнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001; - визнати протиправною постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2007 року, видану державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві Гоцієм Б.І.; - зобов'язати відповідача виконати рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Вважають бездіяльність відповідача щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001 та постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2007 року, видану державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві Гоцієм Б.І. протиправними, оскільки дане рішення суду станом на час розгляду справи не виконано та відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача позов не визнав, зазначив що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є правомірною, оскільки винесена на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа - ОСОБА_3 до суду не з'явився, в силу вимог КАС України про розгляд справи у суді повідомлений, свого представника до суду також не направив, жодних пояснень не надав.
Суд, дослідивши письмові докази та вислухавши пояснення учасників процесу, встановив наступне.
10.01.2002 року Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-1231 для примусового виконання рішення суду від 25.10.2001р. по справі №№2-1231/2001 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення позики.
30.08.2004 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Панковою О.Є. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1231 від 10.01.2002р., виданого Подільським районним судом міста Києва.
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Панковою О.Є. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2004 року серії АА №306899.
Листом Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 12.11.2007 року ОСОБА_1 запропоновано внести авансовий внесок до 12.12.2007 року на депозитний рахунок Відділу для подальшого розшуку автомобільних засобів, що належать боржнику.
24.12.2007 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцій Б.І. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві керуючись п.4. ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Тож рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001 до цього часу не виконано.
Вищезазначені обставини підтверджуються поданими доказами і сторонами не оспорювались.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Так, в силу п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачені права та обов'язки державних виконавців, зокрема державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як встановлено, при винесенні оскаржуваної постанови, державний виконавець керувався п.4 ч.1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом , незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Представник відповідача в суді не довів того, що позивач перешкоджав провадженню виконавчих дій або відмовився здійснювати авансування витрат на проведення виконавчих дій, авансування яких передбачені законодавством.
Так, як встановлено у суді, позивач узагалі не отримував лист від Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 12.11.2007р. з пропозицією внести авансовий внесок. При цьому у суді позивач зазначив, що він би вніс відповідний авансовий внесок, якби йому було повідомлено про це належним чином.
Крім того, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 24.12.2007 року зазначається, що на пропозицію про авансувати розшук майна боржника стягувачем внесок не сплачено, відповіді не надано. Про необхідність авансування витрат на розшук майна боржника та про вимоги статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»стягувач повідомлявся листом від 12.11.2007 року.
Однак про існування зазначеного листа та оскаржуваної постанови позивач дізнався тільки у суді. Тому він не міг сплати внесок чи надати відповідь на відповідний лист. Про необхідність авансування витрат на розшук майна боржника та про вимоги статті 40 Закону «Про виконавче провадження»він не був повідомлений.
Таким чином, підстав для прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.12.2007 року у державного виконавця не було.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в суді не довів правомірність своєї позиції, зокрема, щодо оскаржуваного рішення державного виконавця.
Крім того, враховуючи встановлені обставини щодо організації та здійснення даного виконавчого провадження, є підстави вважати, що відповідач допускає протиправну бездіяльність при примусовому виконанні рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001.
Аналізуючи вищезазначені норми законодавства та досліджуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001 є протиправною, а постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2007 року, прийнята державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцієм Б.І., підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства України.
А тому для повного захисту прав та інтересів позивача необхідно: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001;- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2007 року ВП №3738036; - зобов'язати відповідача виконати рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На основі встановленого, ст.ст.86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо примусового виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001.
Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2007 року, прийняту державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцієм Б.І.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у відповідності до закону виконати рішення Подільського районного суду м.Києва від 25.10.2001 року №2-1231/2001.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Ю.І. Цвіркун