Справа № 2-2038/09
17 вересня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Левченко Т.А.
при секретарі - Хіміч А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум, -
Позивач свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем були укладені в простій письмовій формі у вигляді розписок договори позики від 13.08.2007 року в сумі 1000 Євро зі строком повернення 23.08.2007 року і договір позики від 23.08.2007 року в сумі 2500 Євро зі строком повернення 01.09.2007 року. Так як відповідач у встановлений договорами строк грошові кошти йому не повернув, він вимушений був звернутися з позовом до суду в якому просив стягнути з відповідача борг в сумі 24920 грн. - грошовий еквівалент 3500 Євро по встановленому НБУ курсу за 1 Євро 7.12 грн. Під час розгляду справи між ним та відповідачем було укладено мирову угоду на умовах повернення боргу відповідачем в сумі 24920 грн. до 17.12.2007 року, яка була визнана ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2007 року. Так як до визначеної у мировій угоді дати борг відповідачем не був повернутий, він звернувся до Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції для примусового виконання ухвали суду про визнання мирової угоди.
До теперішнього часу борг відповідачем не сплачено, а тому посилається на те, що останній повинен сплатити йому різницю в курсових коливаннях Євро в сумі 10228.05 грн., так як вказана сума фактично є його збитками внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Крім того посилається на те, що між ним та відповідачем в простій письмовій формі був укладений договір позики від 11.01.2008 року, відповідно до якого відповідач зобов'язався повернути йому суму боргу в сумі 3500 Євро до 16.01.2008 року, а у випадку неповернення боргу, відповідач зобов'язався виплачувати йому компенсацію, тобто проценти, в сумі 50 Євро за кожний день з 01.09.2007 року. За період з 01.09.2007 року до 06.03.2009 року відповідач заборгував йому проценти в сумі 283192.86 грн. за 564 дні. Крім того за період з 01.09.2007 року по 01.01.2009 року відповідач зобов'язаний сплатити йому інфляційні збитки за борг в сумі 3500 Євро в сумі 11141.93 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь збитки від курсових коливань Євро станом на 17.03.2009 року у сумі 10228.05 грн.; відсотки за користування позикою станом на 17.03.2009 року в сумі 283192.86 грн.; інфляційні за користування позикою станом на 17.03.2009 року у сумі 11141.93 грн.
В подальшому позивач свої вимоги збільшив та просить стягнути з відповідача на свою користь збитки від курсових коливань Євро станом на 03.08.2009 року у сумі 13177.50 грн.; відсотки за користування позикою станом на 03.08.2009 року в сумі 382607.75 грн.; інфляційні за користування позикою станом на 01.08.2009 року у сумі 15239.00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник Давидко І.А. позов підтримали та просять його задовольнити. Відповідач про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду не з'явився, так як відбуває покарання призначене вироком суду в місцях позбавлення волі.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи № 2-3891/07, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики згідно умов якого позивач передав відповідачу 1000 Євро, а відповідач зобов'язався повернути вказану грошову суму позивачу в строк до 23.08.2007 року. Крім того 13.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено ще один договір позики згідно умов якого позивач передав відповідачу 2500 Євро, а відповідач зобов'язався повернути вказану грошову суму позивачу в строк до 01.09.2007 року. Зазначені договори позики були укладені між позивачем та відповідачем в простій письмовій формі у вигляді розписок (а. с. 10-11).
В зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання по поверненню грошових коштів за договорами позики у встановлений строк не виконав, позивач звернувся з позовом до суду в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеними договорами позики в сумі 24920 гривень - грошовий еквівалент 3500 Євро по встановленому НБУ курсу за 1 Євро 7.12 грн. (цивільна справа № 2-3891/07 Зарічного районного суду). Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2007 року було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умовами якої ОСОБА_2 зобов'язувався погасити суму боргу в розмірі 24920 гривень ОСОБА_1 в добровільному порядку в строк до 17.12.2007 року. В зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди та визнанням її судом провадження в справі № 2-3891/07 за позовом ОСОБА_1 було закрито (а. с. 15).
Так як у встановлений умовами мирової угоди строк, ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 24920 гривень позивачу не погасив, останній звернувся з заявою до Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції про примусове виконання ухвали суду про визнання мирової угоди. На підставі заяви стягувача державним виконавцем Зарічного ВДВС 18.12.2007 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали суду від 26.11.2007 року (а. с. 16-17). За вказаним виконавчим провадженням державним виконавцем проведені відповідні виконавчі дії на виконання ухвали суду, зокрема накладено арешт та проведено опис транспортного засобу, який належить на праві власності відповідачу (а. с. 42-48).
Також судом встановлено, що 11.01.2008 року ОСОБА_2 склав письмову розписку в якій зобов'язався повернути ОСОБА_1 суму боргу в повному обсязі до 16.01.2008 року, а у випадку не повернення боргу зобов'язався сплачувати компенсацію в сумі 50 Євро за кожний прострочений день з 01.09.2007 року (а. с. 19).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Різниця від курсових коливань Євро станом на 03.08.2009 року, яку просить стягнути з відповідача позивач, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від курсових коливань Євро станом на 03.08.2009 року у сумі 13177.50 грн., суд вважає необґрунтованими.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
З копії розписки, складеної відповідачем ОСОБА_2 11.01.2008 року не вбачається яку саме суму боргу він взяв на себе зобов'язання повернути позивачу до 16.01.2008 року. Крім того такий вид забезпечення зобов'язання як компенсація не передбачено ст. 546 ЦК України. Не може суд погодитися і з твердженнями позивача та його представника про те, що зазначена в розписці компенсація фактично є процентами, які повинен сплатити відповідач за користування грошовими коштами позивача.
Частиною 1 ст.1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 5 розд. VIII «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до положень зазначеного закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1 закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається. Крім того, договорами позики від 13.08.2007 року, укладеними між сторонами, не передбачено право позивача на одержання від позичальника процентів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків за користування позикою станом на 17.03.2009 року у сумі 11141.93 грн., то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 524 ЦК України сторони в зобов'язанні можуть лише визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, однак саме зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків, провів їх нарахування на суму боргу, визначену в іноземній валюті - 3500 Євро, а потім по курсу Євро, остаточно визначив їх в гривнях. Однак індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України та можуть використовуватись тільки для проведення перерахунків грошових сум, визначених в національній валюті - гривні. Виходячи з зазначеного та враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та право визначати підставу та предмет позову також належить виключно позивачу, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків від суми боргу в 3500 Євро є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 88 ЦПК України з позивача необхідно стягнути 1649 гривень судового збору недоплаченого ним, під час звернення до суду та під час доповнення позовних вимог, так як ухвалою суду сплата судового збору в повному обсязі була відстрочена до ухвалення рішення в справі.
Керуючись ст. ст. 11, 22, 546, 625, 1048 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1649 гривень на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.А.Левченко