13 жовтня 2009 р. м. Полтава Справа № 2а-2621/09
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - С.О. Удовіченко,
при секретарі - Н.С.Саченко
за участю:
позивача: Лапути О.В.
представника відповідача (Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради): Козинського Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005 - 2007 роки,-
15 серпня 2008 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005 - 2007 роки у сумі 4565,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням та відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня йому повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідачем в 2005-2007 роках одноразова грошова допомога виплачена в меншому розмірі ніж це передбачено законом.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради в засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову вказуючи, що в 2005, 2006, 2007 роках позивачу виплачувалась щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня відповідно до ст.29 Законів України «Про Державний бюджет на 2005 - 2007 рік» та розділу 111 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення проти позову, також провив розгляд справи проводити без участі представника управління.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позовну необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (далі-позивач) є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_1.
ОСОБА_3 як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". В період з 2005 по 2007 рік позивач отримав 780 грн. зазначеної допомоги.
Що стосується вимог позивача про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Статтею 34 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" та пунктом 18 статті 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" на 2005 та 2006 рік зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
При цьому, статтею 34 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" та статтею 30 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" встановлений фіксований розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, учасникам бойових дій у 2005 та у 2006 роках встановлено розмір разової грошової допомоги у розмірі 250 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, в 2005 та в 2006 роках позивачеві було виплачено саме по 250 гривень, як разову грошову допомогу до 5 травня.
Таким чином, у 2005 - 2006 р.р., на момент виплати зазначеної допомоги певні положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначають розмір таких виплат не діяли, оскільки були зупинені Законами України "Про державний бюджет на 2005 рік" та "Про державний бюджет на 2006 рік", якими одночасно встановлено розмір таких виплат на 2005-2006 р.р.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України дії відповідачів по справі не можуть бути визнані неправомірними, оскільки вони здійснювали виплати на підставі діючих Законів України "Про державний бюджет на 2005 рік", "Про державний бюджет на 2006 рік" та не мали повноважень застосовувати зупинені норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Положення Законів України "Про державний бюджет на 2005 рік" та "Про державний бюджет на 2006 рік" рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.
Відповідно до ч. 5 ст.ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата такої допомоги здійснюється щорічно до 5 травня.
Матеріалами справи підтверджується, що в 2005 та в 2006 році була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах встановлених Законами України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та "Про Державний бюджет на 2006 рік" відповідно.
Отже, позивач отримавши в 2005 та 2006 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі визначеному бюджетними законами, а не у тому розмірі, в якому, на думку позивача, ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення разової щорічної допомогу до 5 травня за 2007 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із довідкою центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій №12-08/2354 від 21.07.2009 року ОСОБА_3 було виплачену щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій у квітні 2007 року.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України в період з 01 січня 2007 року по 08.07.2007 року діяла норма ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради правомірно нарахувало та виплатило позивачу в квітні 2007 року щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 280 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 №177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, з цих підстав Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради просить суду відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Матеріалами справи підтверджується, що в 2005, 2006 та 2007 році була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах встановлених Законами України "Про Державний бюджет на 2005 рік", "Про Державний бюджет на 2006 рік" та "Про Державний бюджет на 2007 рік" відповідно.
Отже, позивач отримавши в 2005, 2006, 2007 роках щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі визначеному бюджетними законами, а не у тому розмірі, в якому, на думку позивача, ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно із ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 15.08.2008 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на позові, відповідно пропустив річний строк звернення до адміністративного суду. Доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач не надав.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений: 16.10.2009р.
Суддя С.О.Удовіченко
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
«16» жовтня 2009 року
№ 3/ 2 - а - 2621/09
Позивачу: ОСОБА_3
АДРЕСА_1
Відповідачу: Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації
вул..Ціолковського, 47, м.Полтава, 36223.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради
вул. Зигіна, 29, м. Полтава.
Полтавський окружний адміністративний суд, надсилає копію постанови від 13 жовтня 2009 р. по адміністративній справі № 2 - а - 2621 /09 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005 - 2007 роки,-
Додаток: копія постанови на 2 арк. сторонам по справі.
Суддя С.О. Удовіченко