Справа № 520/397/17
Провадження № 2-а/520/374/17
про залишення позовної заяви без руху
16.01.2017
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, для усунення недоліків з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було додано до позову, квитанцію №КП-514/1 від 05.12.2016 про сплату судового збору у розмірі 551,20 грн.
Однак, дослідивши вказану квитанцію, суддя вважає, що врахувати її як належний доказ сплати судового збору не можливо, з огляду на наступне.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Станом на 16 січня 2017 року підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 551,21 грн., в автоматичному та ручному режимі в «Д-3» відсутнє.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати суду докази, зарахування сплаченого ним судового збору за подання заяви майнового характеру до Державного бюджету України.
Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Згідно статті 15 КАС України мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики"
Відповідно до ст. 12 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2016 року судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.99 N 10-рп/99 (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон України від 03 липня 2012 року № 5029-VI "Про засади державної мовної політики".
В силу частин 3,4 цієї ж норми Закону, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.
Отже, законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, проживає та зареєстрована на території України, а тому звернення до суду з позовною заявою повинно здійснюватися державною мовою. Позов подано до суду російською мовою, що є таким, що суперечить вимогам ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики". Позивачу необхідно подати позовну заяву складену державною мовою в письмовій формі читабельним машинописним або комп'ютерним текстом.
Крім того, пунктом 4 частини 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (зазвичай позивач спочатку викладає обставини, за яких, на його думку, було порушено його права, свободи чи інтереси, з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом; за бажанням - дає свою правову оцінку цим обставинам; а потім - після слова «прошу» - формулює позовні вимоги з урахуванням частин третьої і четвертої статті 105 КАС України), а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивачем у позовній заяві не конкретизовано зміст позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, не визначений розмір позовних вимог відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, позивач формулює позовні вимоги без зазначення конкретного способу захисту в частині перерахунку пенсії.
Відповідно до ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити адміністративний позов без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.
Керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви- п'ять днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Бескровний Я. В.