Єдиний унікальний № 500/6697/16-к
Провадження № 1-кп/500/136/17
Іменем України
03 лютого 2017 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12016160150003464, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , або АДРЕСА_2 , або АДРЕСА_3 ,
раніше судимого:
07.05.2004 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
27.10.2010 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки;
13.05.2011 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст.122, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
04.04.2012 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст.185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 08.12.2014 р. невідбута частина покарання замінена покаранням у виді обмеження волі на строк 1 рік 9 місяців 22 дні, звільненого на підставі ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 13.03.2015 р. в силу ст. 81 КК України умовно-достроково на 1 рік 5 місяців та 27 днів;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
12 листопада 2016 року приблизно о 20:00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_4 , де з метою заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, діючи повторно, шляхом розбиття скла у вікні, незаконно проник до квартири АДРЕСА_5 зазначеного будинку, де знаходився приблизно до 10:00 години 13 листопада 2016 року. В даний період часу підготував для викрадення чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме:
- макарони в кількості 2 упаковки вартістю 20 грн. кожна на суму 40 грн.,
- гречка в кількості 1 упаковка вартістю 35 грн.,
- рис в кількості 1 пакет вартістю 20 грн.,
- цукор вагою 1 кг. вартістю 15 грн.,
- 10 ложок вартістю 5 грн. кожна на суму 50 грн.,
- виделки в кількості 15 шт. вартістю 5 грн. кожна на суму 75 грн.,
- дублянку коричневого кольору вартістю 1 000 грн.,
- куртку чорного кольору демісезонну вартістю 1 500 грн.,
- зимову куртку спортивного типу вартістю 1 500 грн.,
- светр білого кольору вартістю 300 грн.,
- кофта спортивна білого кольору вартістю 300 грн.
- светр коричнево-білого кольору в'язаний вартістю 200 грн.,
- чоботи чоловічі вартістю 1 000 грн.,
- светр сірого кольору вартістю 300 грн.,
- 3 вудки вартістю 300 грн. кожна на суму 900 грн.,
- 1 спінінг вартістю 750 грн.,
- стабілізатор напруги вартістю 1 000 грн.,
всього спричинивши збитки потерпілому на загальну суму 8 985 грн., однак не довів свій умисел до кінця, оскільки був застигнутий потерпілим ОСОБА_6 на місці вчинення злочину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, перелік та вартість майна, яке він намагався викрасти, а також причини, з яких він не довів свій умисел до кінця. Так, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 12.11.2016 р. близько 20:00 год. він шляхом зламу вікна проник у один з будинків по АДРЕСА_4 , пересвідчившись перед цим, що в будинку нікого немає. В будинку він заздалегідь приготував майно, що перелічене в обвинувальному акті, для викрадення, але наступного дня прийшов господар та застигнув його на місці, а під час втечі він впав та зламав руку. При цьому на ньому були речі господаря будинку.
У судове засідання не з'явився представник персоналу органу пробації, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином про що свідчить розписка про отримання повідомлення. Заступник начальника Ізмаїльського МРВ пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України звернувся до суду із заявою, якою просив розглянути досудову доповідь без його присутності. Відповідно ж до ч. 3 ст. 327 КПК України, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів у добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_6 , а також дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_4 та що стосуються процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, також повністю підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює позмінно - дві доби через дві. Приблизно в середині листопада 2016 року він, повертаючись з роботи, зранку зайшов на ринок, а потім пішов додому, де, зайшовши в будинок, побачив, що його речі з вішалки були розкидані, а частина була відсутня, двері в кімнату були зачиненими. Тоді він вийшов на двір, та побачив, що вікно розбите, а на вулиці знаходилися його майно, замотане в простирадла. В цей момент обвинувачений ОСОБА_4 , який був одягнений у його речі, почав тікати, але перечепився та впав, і вдарився головою та зламав руку. Усе йому повернуте, претензій до обвинуваченого у нього немає, тому просив суд не позбавляти його волі.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, оскільки він виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до ст.ст. 65, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а також ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочини не було доведено до кінця.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочини.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується негативно, як особа, що веде антигромадський спосіб життя.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.
Також суд враховує стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 та те, що у нього є двоє неповнолітніх дітей, 2002 та 2008 р.н., з якими, згідно досудової доповіді, обвинувачений не проживає.
Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якій для останнього помітними є нецілеспрямованість, безпринципність, вузькість інтересів, ідеали нестійкі та ситуативні, відсутня мотивація до змін своєї поведінки та перегляду поглядів, характерним є нехтування загальноприйнятими нормами життя суспільства, слабкий самоконтроль і велика залежність поведінки від ситуації, тому його дії є непередбачуваними. Також, згідно висновку досудової доповіді, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий, а тому перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк є недоцільним.
З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його негативної характеристики за місцем проживання, його соціально-психологічної характеристики, висновку досудової доповіді, того, що ОСОБА_4 , маючи чотири не зняті та не погашені судимості за вчинення умисних злочинів, в тому числі тяжких проти власності, через невеликий проміжок часу (менше ніж через три місяці) після закінчення невідбутої частини покарання за попереднім вироком, від відбування якого він був звільнений умовно-достроково, знов вчинив умисний тяжкий злочин також проти власності, суд у відповідності до вимог Кримінального кодексу України та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі. Вказані обставини провадження вказують про відсутність підстав та про недоцільність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України та для звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Але з урахуванням стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , того, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв його розкриттю, того, що у нього є двоє неповнолітніх дітей, а також відсутність матеріальної шкоди та позиції потерпілого ОСОБА_6 , який просив суд суворо не карати обвинуваченого та навіть не позбавляти його волі, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання в нижніх межах санкції.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 був затриманий у даному кримінальному провадженні 13 листопада 2016 року, що підтверджується відповідним протоколом, та досі тримається під вартою, у зв'язку з тим, що ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 січня 2017 року, строк дії якого був продовженим у встановленому порядку та спливає 06 березня 2017 року. З метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від призначеного покарання та вчинити інші злочини суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно нього у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 13 листопада 2016 року до набрання вироком законної сили, виходячи в силу вимог абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Суд також вважає за необхідне в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи № 1048-Д від 14.12.0016 р. у сумі 1 100,50 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту, тобто з 13 листопада 2016 року.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 13 листопада 2016 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 100,50 грн. (одна тисяча сто гривень 50 копійок).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1