Справа № 500/5048/15-а
Провадження № 2-а/500/8/17
31 січня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Смокіної Г.І.,
при секретарі - Яковенко І.А.,
за участю - позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Самусєвої О.Л., ІІІ особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Текнор», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дунайбуд», про визнання неправомірними дій юридичної особи, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Текнор», про визнання неправомірними дій відповідача, виражених у визнанні за Ізмаїльською міською радою Одеської області права власності на нерухоме майно літ.«Д», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 15.04.2004 року № 428 за Ізмаїльською міською радою Одеської області визнано право власності на вказане нерухоме майно поза межами наданих відповідачу повноважень без будь-яких цивільно-правових угод. Вищевказане майно фактично побудовано за кошти, передані позивачем у в борг ОСОБА_4 03.10.1996 року, який до теперішнього часу борг не повернув, що стало підставою для звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно. Неправомірні дії відповідача позбавляють позивача можливості отримати право власності на вказаний об'єкт нерухомості у судовому порядку. 29.06.2016 року позивач свої вимоги уточнив (а.с.162), просив визнати неправомірними дії відповідача, виражені у визнанні за Ізмаїльською міською радою Одеської області права власності на нерухоме майно (мансардне приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення № 13 - коридор, приміщення № 14 - кабінет), приміщення № 15 побутове приміщення, приміщення № 16 - кабінет, приміщення № 17 - санвузол, приміщення № 18 - кабінет) з підстав, викладених раніше.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2016 року до участі у справі в якості ІІІ особи без самостійних вимог залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дунайбуд».
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував (а.с.42,176), мотивуючи тим, що при прийнятті рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України. Пункт 30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на момент прийняття рішення) не стосується процедури оформлення права власності, а застосовується, зокрема, при прийнятті рішення щодо відчуження майна з комунальної власності. Приймаючи рішення, відповідач діяв відповідно до п.п.10 п.б делеговані повноваження ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на момент прийняття рішення), згідно якого до відання виконавчих органів належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Діями відповідача ніяким чином не порушені права, свободи та інтереси позивача. Уточнені позовні вимоги стосуються неіснуючого об'єкту нерухомості (мансардного приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення № 13 - коридор, приміщення № 14 - кабінет), приміщення № 15 побутове приміщення, приміщення № 16 - кабінет, приміщення № 17 - санвузол, приміщення № 18 - кабінет), оскільки відповідачем оформлено право власності, зокрема, на літ. «Д» - пекарня, площею 392,6 кв.м. за вищевказаною адресою. Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року встановлено ту обставину, що власником об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 площею392,6 кв.м є міська громада в особі Ізмаїльської міської ради. Між позивачем та третьою особою існує цивільно-правовий спір, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4, який одночасно є представником ІІІ особи - ТОВ «Альфа-Текнор», проти задоволення позову не заперечував, пояснив, що дійсно будівля пекарні перебувала в оренді ТОВ «Альфа-Текнор», за рахунок наданих ОСОБА_1 у 1996 року коштів ним було збудоване мансардне приміщення, в результаті чого площа орендованого майна була збільшена. Вважає, що збудоване мансардне приміщення є його власністю, а відповідач своїми діями позбавив його права власності на збудоване майно.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Будівельна компанія «Дунайбуд» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.225).
Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, ІІІ особу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.04.2004 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради прийнято рішення № 428 «Про оформлення права власності на 123/125 частини об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1», яким вирішено оформити право комунальної власності за міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради на 123/125 частини об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 - пекарня, загальною площею 392,6 кв.м (а.с.71).
На підставі вказаного рішення 20.04.2004 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 313, в тому числі на літ «Д» (а.с.88).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.05.2010 року право власності на 733/875 частин нежитлових будівель за адресою: м.Ізмаїл, АДРЕСА_1 зареєстровано за міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради (а.с.89).
Згідно довідки виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області від 29.09.2016 року (а.с.189) на підставі рішення № 234-\/ІІ від 24.12.2015 року «Про передачу об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2016 році» та договору купівлі-продажу комунального майна об'єкт по АДРЕСА_1 відчужено ТОВ «Будівельна компанія «Дунайбуд».
У судовому засіданні також встановлено, що 12.12.1995 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 902 про передачу будівлі пральні самообслуговування по АДРЕСА_1 в оренду ТОВ «Альфа-Текнор» для організації хлібопекарні (а.с.100).
02.04.1996 року між представництвом Фонду держмайна України в м.Ізмаїлі та ТОВ «Альфа-Текнор» укладено договір оренди частини будівлі пральні самообслуговування (гараж) по АДРЕСА_1 для організації хлібопекарні загальною площею 279,70 кв.м. строком на 10 років (а.с.101).
Згідно акту прийому передачі частина будівлі пральні для організації хлібопекарні загальною площею 279,70 кв.м передано представництвом Фонду держмайна України в м.Ізмаїлі ТОВ «Альфа-Текнор» (а.с.105).
19.06.1996 року представництво Фонду державного майна України в м.Ізмаїлі узгодило будівництво шатрового даху будівлі пекарні та споруди для охорони, орендованої ТОВ «Альфа-Текнор» (а.с.108). 12.09.1998 року головний архітектор м.Ізмаїла узгодив існуючий фасад будівлі пекарні (а.с.109).
15.03.1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства та ТОВ «Альфа-Текнор» укладено в новій редакції договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в м.Ізмаїлі - літ. «Д» - загальною площею 383,7 кв.м, в тому числі пекарня - 351,6 кв.м, магазин - 32,1 кв.м., яке знаходиться на балансі Управління житлово-комунального господарства (а.с.174).
Пунктом 3.10 вищевказаного Договору після закінчення строку дії договору, або дострокового його розірвання, орендатор зобов'язаний в 15-денний строк передати по акту орендодавцю приміщення в повному обсязі зі всіма зробленими в ньому поліпшеннями.
25.11.2004 року в договір оренди від 15.03.1999 року внесено зміни та в п.1.1 зазначено, що у зв'язку з проведеною орендатором реконструкцією орендованих приміщень у будівлі літ. «Д» по АДРЕСА_1 м.Ізмаїла, загальна площа приміщення склала 392,6 кв.м, в тому числі пекарня - 324,1 кв.м, офіс - 68,5 кв.м (а.с.113).
Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 19.02.2016 року № 57р АДРЕСА_1.
З наданих суду доказів вбачається, що нерухоме майно (мансардне приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є поліпшеннями (добудовою) орендованого майна, здійсненими орендатором ТОВ «Альфі-текнор» за час дії вищевказаних договорів оренди, в окремий об'єкт нерухомості не виділялось.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього. Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваного рішення чи дій не породжує для останнього і права на захист.
Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач послався на те, що у провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа № 500/6352/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ізмаїльська міська рада Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно. Предметом позову є визнання права власності на приміщення шатрового даху будинку пекарні за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок коштів, переданих позивачем у борг ОСОБА_4 03.10.1996 року.
У зв'язку з цим вважає, що дії виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради щодо визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за Ізмаїльською міською радою порушують його право та унеможливлюють визнання права власності на вказане нежитлове приміщення в судовому порядку.
Так, згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, згідно визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Виходячи з предмету договору позики, позикодавець у разі невиконання позичальником своїх обов'язків вправі вимагати повернення позикодавцю такої ж суми грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Звернення стягнення на будь-яке майно в межах цих правовідносин діючим законодавством не передбачено.
Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року за позовом Ізмаїльської міської ради до ТОВ «Альфа-Текнор» про витребування нежитлового приміщення, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено, витребувано від ТОВ «Альфа-Текнор» нежитлове приміщення площею 392,6 кв.м, що розташоване за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, шляхом повернення її власнику - Ізмаїльській міській раді. Вказаним рішенням суду встановлено, що власником нежитлового приміщення площею 392,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 літ. «Д» є міська громада в особі Ізмаїльської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 313 від 20.04.2004 року. Рішення набрало законної сили (а.с.115).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах щодо порушення права володіння майном зауважував, що окрім реально існуючого майна, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод далі (ЄКПЛ) захищаються також «легітимні очікування».
ЄСПЛ зазначав, що основою вимоги є майновий інтерес, у зв'язку з цим, особа, яка його має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов:
- якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»;
- якщо є достатнє правове підґрунтя у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Кечко проти України», «Рисовський проти України», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Аналізуючи надані суду докази, виходячи з положень ст.6 КАС України, суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутнє майнове право на нерухоме майно (мансардне приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та оскаржувані дії відповідача не призвели до виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, що в свою чергу не породжує для останнього і права на захист.
Крім того, відсутність остаточного судового рішення, яке підтверджує право позивача, та достатнього правового підгрунтя у національному законодавстві, яке підтверджує вимогу позивача, в розумінні ст.1 Першого протоколу до ЄКПЛ свідчить про відсутність у позивача «легітимного сподівання» на отримання майна.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій, виражених у визнанні за Ізмаїльською міською радою Одеської області права власності на нерухоме майно (мансардне приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9-11, 17, 69-72, 159-163, 171-2 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Текнор», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дунайбуд», про визнання неправомірними дій юридичної особи - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Г.І.Смокіна