79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.01.2017р. Справа№ 914/3241/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс», м. Костянтинівка, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів
про стягнення 41 660 грн. 54 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Волошин О.Я.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №5 від 11.01.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність №4 від 03.01.2017 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс», м. Костянтинівка, Донецька область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів про стягнення 41 660 грн. 54 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.12.2016 р. призначив розгляд справи на 11.01.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.
Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 41 660 грн. 54 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 41 660 грн. 54 коп.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
1 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (постачальник) та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» (покупець) було укладено договір поставки №51.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався виготовити та поставити припої згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №471 від 04.04.2016 р. та довіреності на отримання ТМЦ №321 від 11.04.2016 р. (оригінали видаткової накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 41 660 грн. 54 коп.
Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює оплату погодженої сторонами партії продукції протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, сформованих на основі специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, на кожну окрему партію товару.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 41 660 грн. 54 коп. основного боргу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 41 660 грн. 54 коп. основного боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів, вул. Стрийська, 73 (ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс», м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 1-А Донецька область (ідентифікаційний код 20338741) 41 660 грн. 54 коп. основного боргу, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 30.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.02.2017 р.
Суддя Мазовіта А.Б.