ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.01.2017Справа №910/22767/16
за позовом Дочірнього підприємства "Сентекс"
до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології"
про визнання недійсною частини договору
Суддя Отрош І.М.
Представники:
від позивача: Бойко С.М. - представник за довіреністю № 16/12/06-03 від 06.12.2016;
від відповідача: Петроченко С.О. - представник за довіреністю № 134 від 23.12.2016;
від третьої особи: не з'явились.
12.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Сентекс" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання недійсною частини договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» укладеного між сторонами договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, фактично є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на укладення якого в силу положень п. 11.4. статуту позивача необхідне погодження президента Дочірнього підприємства "Сентекс". При цьому, рішенням №3 від 15.05.2012 Президента Дочірнього підприємства "Сентекс" надано згоду на укладання договорів поруки, іпотеки та застави щодо майна, яке належить позивачу на праві власності, зокрема нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1:-39-13 в літ. А-7 загальною площею 152,00 кв.м., що розташовані в буд. №22 по вул. Римарській у м. Харків, між позивачем та відповідачем із визначенням решти основних умов цих договорів на розсуд сторін. Так, даним рішенням надано погодження на укладення договору іпотеки (передачу в іпотеку майна підприємства) з визначенням його істотних умов, що встановлені нормами ст. 18 Закону України «Про іпотеку», тоді-як розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, є договором, що надає відповідачу право розпоряджатись майном позивача на власний розсуд, а отже на укладення даного договору, який по суті є окремим договором, необхідним було отримання погодження Президента Дочірнього підприємства "Сентекс". За наведених обставин, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати недійсним розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, який укладений між Дочірнім підприємством "Сентекс" та Публічним акціонерним товариством "Златобанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22767/16 та розгляд справи призначено на 10.01.2017. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології".
06.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити присутність представника у судовому засіданні та пояснення по справі, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги у даній справі.
10.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України та Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
Представник відповідача у судовому засіданні 10.01.2017 підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України та Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Так, обґрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи - Національного банку України, позивач зазначив, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Національного банку України, оскільки майнові права за кредитним договором (в забезпечення якого укладено спірний договір іпотеки) передані в заставу Національному банку України на підставі договору застави №12/ЗМП. Щодо залучення третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач зазначає, що вказана особа є ліквідатором позивача, що вживає у встановленому законодавством порядку заходів повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком.
Суд зазначає, що дані обставини не можуть свідчити про наявність у вказаних осіб юридичного інтересу щодо предмету спору про визнання частково недійсним договору іпотеки, тобто імовірної можливості у зв'язку з цим наділення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб новими правами чи обов'язками/позбавлення прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям рішення за наслідками розгляду спору по суті, у зв'язку з чим підстав для залучення даних осіб третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у даній справі немає.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення із документами, поданими третьою особою, та не заперечив проти задоволення клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 розгляд справи відкладено на 24.01.2017, враховуючи обґрунтованість клопотань представника позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи та необхідність подання доказів у справі.
24.01.2017 відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що застереження, що міститься у спірному іпотечному договорі, є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором, в забезпечення якого він укладений. Так, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» лише прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками. Також посилання позивача на статтю Закону України «Про іпотеку», що передбачає істотні умови договору, за твердженням відповідача, є неправомірним, оскільки у рішенні №3 від 15.05.2012 Президента Дочірнього підприємства "Сентекс" надано згоду на укладання договорів поруки, іпотеки та застави щодо майна, яке належить позивачу на праві власності, зокрема нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1:-39-13 в літ. А-7 загальною площею 152,00 кв.м., що розташовані в буд. №22 по вул. Римарській у м. Харків, мова йде про основні умови, а не істотні. Окрім того, відповідач вказує, що розділ 6 спірного договору іпотеки не призводить до збільшення обсягів зобов'язання іпотекодавця, а лише конкретизує один з можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором. За наведених обставин, відповідач просить суд відмовити в позові.
У судовому засіданні 24.01.2017 оголошено перерву до 27.01.2017.
26.01.2017 відділом діловодства суду отримано від позивача письмові пояснення щодо відзиву відповідача, відповідно до яких позивач зазначає, що значення (тлумачення) слів «основний» та «істотний» є тотожними, схожими за своєю суттю, а тому поняття «основні умови договору» повинні тлумачитись в рівній мірі із законодавчо визначеним поняттям «істотні умови договору». Також щодо законодавчих підстав визнання недійсним частини договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, позивач посилається на ч.ч. 1, 2 ст.203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
26.01.2017 відділом діловодства суду отримано від відповідача письмові пояснення щодо того, що застереження в договорі іпотеки, на думку відповідача, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та не є окремим правочином.
У судове засідання 27.01.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи. Позивач та третя особа підтримали позов, відповідач заперечив проти позову та подав заяву про застосування позовної давності як підстави для відмови у позові.
Представник позивача усно заявив клопотання про оголошення перерви з метою підготування письмових пояснень на дану заяву. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим оголошено перерву до 27.01.2017 о 14 год. 30 хв.
У судове засідання з'явився представник позивача, який подав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності з тих підстав, що відповідач звертався до Господарського суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним договором, який було задоволено. Так, із посиланнями на розділ 6 спірного договору іпотеки, відповідачем було вчинено дії щодо відчуження майна на свою користь, що, на думку позивача, порушує його права, а отже останній просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності.
У судове засідання з'явився представник відповідача, який заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та поясненнях, а також підтримав заяву про застосування позовної давності.
Представник третьої особи у судове засідання після оголошеної перерви не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.01.2017.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 27.01.2017 за відсутності представника третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
У судовому засіданні 27.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
29.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк», (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» (позичальник, третя особа) укладено кредитний договір №121/12-KLMV (надалі - Кредитний договір), за яким банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього договору. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 5450000,00 дол. США (відповідно до договору про внесення змін №11): кінцева дата погашення кредиту - 26.02.2015 - відповідно до договору про внесення змін №19 до кредитного договору (копія договору та договорів про внесення змін долучена до відзиву на позов).
Судом встановлено, що 29.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель, відповідач) та Дочірнім підприємством «Сентекс» (іпотекодавець, позивач) було укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №2574 (надалі - Договір іпотеки).
Згідно з пунктом 1.1. Договору іпотеки цей Договір забезпечує виконання ТОВ «Хімічні технології» зобов'язань, що випливають з укладеного між ТОВ «Хімічні технології» та іпотекодержателем кредитного договору №121/12-KLMV та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому.
Згідно п.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го (першого) поверху №39-1-:-39-13 в літ.А-7 загальною площею 152,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Римарська, 22 .
Згідно п.1.4 Договору іпотеки загальна заставна вартість предмету іпотеки дорівнює ринковій і погоджується Сторонами в розмірі 3200600,00 грн. (відповідно до договору про внесення змін від 27.12.2013).
Згідно з п. 5.1. Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, за порушення порядку їх виконання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.4. Договору іпотеки).
Відповідно до Розділу 6 Договору іпотеки сторонами було погоджено Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя.
Так, за змістом п.п. 6.1., 6.2. Договору іпотеки, сторони цього Договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому Договорі. Визначений цим розділом спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за Основним зобов'язанням. Іпотекодавець за свій рахунок доручає іпотекодержателю підготувати всі необхідні документи для продажу предмета іпотеки (одержання дубліката правовстановлюючого документа, у випадку необхідності, його реєстрації, отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для продажу предмета іпотеки на свій розсуд, визначати суб'єкта оціночної діяльності для оцінки предмета іпотеки, тощо) (п. 6.3. Договору іпотеки).
Як встановлено п. 6.4. Договору іпотеки, у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому Договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом реалізації свого права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. Іпотекодавець має право виконати основне зобов'язання, включаючи усі витрати, понесені Іпотекодержателем та третіми особами у зв'язку з проведенням звернення стягнення на предмет іпотеки, протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цього пункту (п. 6.5. Договору іпотеки).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №2574, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є іпотечним договором, яким забезпечено виконання зобов'язання позичальником (третьою особою) за кредитним договором №121/12-KLMV від 29.05.2012.
Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що для укладення договору іпотеки між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Дочірнім підприємством «Сентекс» (для забезпечення виконання зобов'язань з кредитної угоди) Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було надано згоду стосовно надання в іпотеку майна.
Так, за змістом п. 11.4. статуту Дочірнього підприємства «Сентекс», затвердженого рішенням №7 від 22.07.2011, Президент підприємства - одноособовий орган управління, який призначається власником або уповноваженою особою шляхом прийняття відповідного рішення та виконує, зокрема, наступні функції: здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, погодження до їх укладання кредитні договори, договори поруки, застави (іпотеки) майна та майнових прав підприємства, договори дарування майна підприємства шляхом прийняття відповідного рішення, погоджує до їх укладання договори (правочини, угоди) про відчуження основних засобів підприємства шляхом прийняття відповідного рішення, погоджує до їх укладання будь-які договори (правочини, угоди) та інші юридичні акти на суму, що перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким договором (правочином, угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць, шляхом прийняття відповідного рішення (копію статуту долучено до позову).
В свою чергу, відповідно до п. 11.6. статуту позивача, директор підприємства розпоряджається майном підприємства та укладає цивільно-правові та господарсько-правові договори (угоди, правочини) та інші юридичні акти на суму, що не перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким правочином (угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць; за погодженням з Президентом підприємства розпоряджається майном підприємства та укладає цивільно-правові та господарсько-правові договори (угоди, правочини) та інші юридичні акти на суму, що перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким правочином (угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць; за погодженням з Президентом підприємства укладає кредитні договори, договори поруки, застави (іпотеки) майна та майнових прав підприємства, договори дарування майна підприємства; за погодженням з Президентом підприємства укладає договори (правочини, угоди) про відчуження основних засобів підприємства.
Судом встановлено, що 15.05.2012 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №3, яким надано згоду та погодження на укладання, зокрема договорів іпотеки та застави між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань з кредитної угоди на суму 5200000,00 дол. США та надання в іпотеку/заставу, в тому числі такого майна, що належить позивачу на праві власності: нежитлові приміщення 1-го (першого) поверху №39-1-:-39-13 в літ.А-7 загальною площею 152,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Римарська, 22; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Судом встановлено, що 25.12.2013 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №5, яким надано згоду на укладення та погоджено позивачу укладення договору про внесення змін зокрема до договору іпотеки №2574 від 29.05.2012; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів про внесення змін до договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Судом встановлено, що 30.05.2014 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №8, яким надано згоду на укладення та погоджено позивачу проект договору про внесення змін до договору іпотеки №2574 від 29.05.2012; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів про внесення змін до договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» укладеного між сторонами договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, фактично є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на укладення якого в силу положень п. 11.4. статуту позивача необхідне погодження президента Дочірнього підприємства "Сентекс". При цьому, рішенням №3 від 15.05.2012 Президента Дочірнього підприємства "Сентекс" надано згоду на укладання договорів поруки, іпотеки та застави щодо майна, яке належить позивачу на праві власності, зокрема нежитлові приміщення 1-го поверху №39-1:-39-13 в літ. А-7 загальною площею 152,00 кв.м., що розташовані в буд. №22 по вул. Римарській у м. Харків, між позивачем та відповідачем із визначенням решти основних умов цих договорів на розсуд сторін. Так, даним рішенням надано погодження на укладення договору іпотеки (передачу в іпотеку майна підприємства) з визначенням його істотних умов, що встановлені нормами ст. 18 Закону України «Про іпотеку», тоді-як розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, є договором, що надає відповідачу право розпоряджатись майном позивача на власний розсуд, а отже на укладення даного договору, який по суті є окремим договором, необхідним було отримання погодження Президента Дочірнього підприємства "Сентекс". За наведених обставин, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати недійсним розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, який укладений між Дочірнім підприємством "Сентекс" та Публічним акціонерним товариством "Златобанк".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 29.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк», (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» (позичальник, третя особа) укладено кредитний договір №121/12-KLMV (надалі - Кредитний договір), за яким банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього договору. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 5450000,00 дол. США (відповідно до договору про внесення змін №11): кінцева дата погашення кредиту - 26.02.2015 - відповідно до договору про внесення змін №19 до кредитного договору (копія договору та договорів про внесення змін долучена до відзиву на позов).
Як встановлено судом, за змістом п. 11.4. статуту Дочірнього підприємства «Сентекс», затвердженого рішенням №7 від 22.07.2011, Президент підприємства - одноособовий орган управління, який призначається власником або уповноваженою особою шляхом прийняття відповідного рішення та виконує, зокрема, наступні функції: здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, погодження до їх укладання кредитні договори, договори поруки, застави (іпотеки) майна та майнових прав підприємства, договори дарування майна підприємства шляхом прийняття відповідного рішення, погоджує до їх укладання договори (правочини, угоди) про відчуження основних засобів підприємства шляхом прийняття відповідного рішення, погоджує до їх укладання будь-які договори (правочини, угоди) та інші юридичні акти на суму, що перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким договором (правочином, угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць, шляхом прийняття відповідного рішення (копію статуту долучено до позову).
В свою чергу, відповідно до п. 11.6. статуту позивача, директор підприємства розпоряджається майном підприємства та укладає цивільно-правові та господарсько-правові договори (угоди, правочини) та інші юридичні акти на суму, що не перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким правочином (угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць; за погодженням з Президентом підприємства розпоряджається майном підприємства та укладає цивільно-правові та господарсько-правові договори (угоди, правочини) та інші юридичні акти на суму, що перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким правочином (угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць; за погодженням з Президентом підприємства укладає кредитні договори, договори поруки, застави (іпотеки) майна та майнових прав підприємства, договори дарування майна підприємства; за погодженням з Президентом підприємства укладає договори (правочини, угоди) про відчуження основних засобів підприємства.
Як встановлено судом, 15.05.2012 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №3, яким надано згоду та погодження на укладання, зокрема договорів іпотеки та застави між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань з кредитної угоди на суму 5200000,00 дол. США та надання в іпотеку/заставу, в тому числі такого майна, що належить позивачу на праві власності: нежитлові приміщення 1-го (першого) поверху №39-1-:-39-13 в літ.А-7 загальною площею 152,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Римарська, 22; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Як встановлено судом, 29.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель, відповідач) та Дочірнім підприємством «Сентекс» (іпотекодавець, позивач) було укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №2574.
Як встановлено судом, згідно з пунктом 1.1. Договору іпотеки цей Договір забезпечує виконання ТОВ «Хімічні технології» зобов'язань, що випливають з укладеного між ТОВ «Хімічні технології» та іпотекодержателем кредитного договору №121/12-KLMV та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому.
Згідно п.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го (першого) поверху №39-1-:-39-13 в літ.А-7 загальною площею 152,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Римарська, 22 .
Як встановлено судом, згідно з п. 5.1. Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, за порушення порядку їх виконання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.4. Договору іпотеки).
Як встановлено судом, відповідно до Розділу 6 Договору іпотеки сторонами було погоджено Застереження про позасудове задоволення вимог іпотеко держателя, дійсність якого, власне оспорюється позивачем.
Так, за змістом п.п. 6.1., 6.2. Договору іпотеки, сторони цього Договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому Договорі. Визначений цим розділом спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як встановлено судом, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за Основним зобов'язанням. Іпотекодавець за свій рахунок доручає іпотекодержателю підготувати всі необхідні документи для продажу предмета іпотеки (одержання дубліката правовстановлюючого документа, у випадку необхідності, його реєстрації, отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для продажу предмета іпотеки на свій розсуд, визначати суб'єкта оціночної діяльності для оцінки предмета іпотеки, тощо) (п. 6.3. Договору іпотеки).
Як встановлено п. 6.4. Договору іпотеки, у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому Договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом реалізації свого права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. Іпотекодавець має право виконати основне зобов'язання, включаючи усі витрати, понесені Іпотекодержателем та третіми особами у зв'язку з проведенням звернення стягнення на предмет іпотеки, протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цього пункту (п. 6.5. Договору іпотеки).
Як встановлено приписами ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату укладення договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату укладення договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як встановлено приписами ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату укладення договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором. В той же час, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. що міститься в іпотечному договорі, не є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а лише прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, однак задоволення вимог іпотекодержателя (способом, погодженим сторонами в договорі іпотеки) можливе виключно у зв'язку з настанням обставин, що можуть бути підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді-як саме по собі застереження із визначенням способу задоволення вимог іпотекодержателя не має наслідком автоматичне звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, суд зазначає, що правова природа договору іпотеки, власне, полягає у забезпеченні виконання боржником основного зобов'язання, тобто передання заставодавцем нерухомого майна в іпотеку в будь-якому разі пов'язане з ризиками невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань, в забезпечення яких укладено договір іпотеки, та імовірністю у зв'язку з цим звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому завчасне погодження сторонами іпотечного договору в момент його укладення умов і про можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (в майбутньому) співвідноситься зі змістом поняття іпотека/застава.
Суд зазначає, що договір іпотеки, будучи способом забезпечення виконання основного зобов'язання, передбачає можливість відчуження предмету іпотеки за умови настання певних обставин (неналежне виконання боржником основного зобов'язання), тобто, по суті, є договором відчуження з відкладальною умовою. Таким чином, президент позивача, погоджуючи укладення договору іпотеки та уповноважуючи директора на укладення та підписання від імені позивача договору іпотеки з правом визначення решти основних умов цього договору на свій розсуд, по суті, усвідомлював можливі наслідки укладення договору іпотеки - а саме, можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку неналежного виконання основного зобов'язання боржником, тобто можливе відчуження майна у випадку настання таких обставин. Таким чином, передбачене договором іпотеки іпотечне застереження щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки визначає лише спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, та не є будь-яким окремим договором відчуження майна.
За наведених обставин, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за висновками суду, входить до предмету правового регулювання договору іпотеки, відтак погодження сторонами умов про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом включення до змісту іпотечного договору відповідного розділу, за відсутності у рішенні від 15.05.2012 Президента Дочірнього підприємства «Сентекс» №3 окремого зазначення про погодження на укладення в межах іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за умови, що Президентом позивача на підставі вказаного рішення погоджено укладення самого договору іпотеки, не може свідчити про укладення Договору іпотеки в частині розділу 6 з порушеннями положень п. 11.4. статуту позивача, що передбачає випадки необхідності погодження з Президентом позивача обставин вчинення певних правочинів.
При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 8.1. статуту позивача, затвердженого рішенням №7 від 22.07.2011, для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску власника утворюється статний капітал, який складається з грошових коштів у розмірі 500000,00 дол. США, що складають 2665900,00 грн.
Як встановлено судом, п. 11.4. статуту Дочірнього підприємства «Сентекс», затвердженого рішенням №7 від 22.07.2011, Президент підприємства погоджує до їх укладання будь-які договори (правочини, угоди) та інші юридичні акти на суму, що перевищує 50% статутного капіталу підприємства за одним таким договором (правочином, угодою) або сукупно за декількома з одним контрагентом за місяць, шляхом прийняття відповідного рішення.
Згідно п.1.4 Договору іпотеки в редакції на момент укладення договору, загальна заставна вартість предмету іпотеки дорівнює ринковій і погоджується Сторонами в розмірі 3190000,00 грн.
Тобто вартість майна за договором іпотеки дійсно перевищує 50% статутного капіталу товариства, однак з огляду на висновки суду щодо відсутності підстав вважати «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» (розділ 6) окремим договором, надане Президентом позивача на підставі рішення №3 від 15.05.2012 погодження на укладення договору іпотеки дає підстави вважати, що договір іпотеки в цілому (в тому числі, розділ 6) укладено за погодженням з Президентом позивача.
Крім того, як встановлено судом, відповідно до рішення №3 Президента Дочірнього підприємства «Сентекс» від 15.05.2012, яким надано згоду та погодження на укладання, спірного договору іпотеки, уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Більше того, як встановлено судом, 25.12.2013 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №5, яким надано згоду на укладення та погоджено позивачу укладення договору про внесення змін зокрема до договору іпотеки №2574 від 29.05.2012; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів про внесення змін до договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Як встановлено судом, 30.05.2014 Президентом Дочірнього підприємства «Сентекс» було прийнято рішення №8, яким надано згоду на укладення та погоджено позивачу проект договору про внесення змін до договору іпотеки №2574 від 29.05.2012; уповноважено директора позивача на укладення та підписання від імені позивача договорів про внесення змін до договорів поруки, іпотеки, застави з визначенням решти основних умов цих договорів на їх розсуд.
Як встановлено судом, позивач зазначає про те, що рішенням Президента позивача надано погодження на укладення договору іпотеки (передачу в іпотеку майна підприємства) з визначенням його істотних умов, що встановлені нормами ст. 18 Закону України «Про іпотеку», тоді-як розділ 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, є договором, що надає відповідачу право розпоряджатись майном позивача на власний розсуд, тобто дані умови не входять до переліку істотних, визначених ст. 18 Закону України «Про іпотеку», а на укладення такого договору, що пов'язаний з розпорядженням майна позивача, необхідним було отримати погодження Президента позивача.
Як передбачено ст. 18 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору іпотеки, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
В той же час, за змістом ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, Законом України «Про іпотеку» визначено ряд умов, які є істотними для договору іпотеки, однак з огляду на приписи ст. 638 Цивільного кодексу України стосовно того, що істотними є в тому числі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, суд дійшов висновку, що в момент укладання договору, погоджуючи умови, які виходять за межі визначених законом як істотні, сторони фактично надають їм значення істотних для конкретного договору, що ними укладається.
Відтак, погодження в межах іпотечного договору умов про задоволення вимог іпотекодержателя, які не визначені Законом України «Про іпотеку» як істотні для такого договору, однак погоджені сторонами добровільно, свідчить про визнання сторонами правочину цих умов як істотних для цього правочину, у зв'язку з чим доводи позивача в цій частині (що дані умови не входять до переліку істотних, на укладення яких надано згоду Президента позивача) не приймаються.
За наведених обставин, викладені у позові доводи позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду на недоведення позивачем обставин, якими обґрунтовані вимоги щодо недійсності розділу 6 договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, відсутні підстави для визнання його недійсним в частині розділу 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя».
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Дочірнього підприємства "Сентекс" до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання договору іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2574, недійсним в частині розділу 6 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не підлягають задоволенню.
При цьому, у поданій 27.01.2017 заяві відповідач вказує на сплив позовної давності у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову Дочірнього підприємства "Сентекс" про визнання договору іпотеки недійсним в частині, відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 01.02.2017
Суддя І.М. Отрош