79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2017р. Справа№ 914/3164/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про: стягнення 5 452,20 грн.
Суддя М. Синчук
при секретарі Х. Карась
За участю представників:
позивача: Унгурян Н.І. - довіреність від 30.12.2016 р. б/н.
відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 452,20 грн.
Ухвалою суду від 14.12.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.01.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №000049 від 10.02.2016 р. не здійснив оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3 774,16 грн, крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 843,18 грн, 3 % річних - 80,03 грн та штраф - 754,83 грн.
В судове засідання 03.01.2017 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.112.2016 р. №10864200. Вимоги ухвали суду від 14.12.2016 р. не виконав.
В судове засідання 03.01.2017 р. позивач з'явився, надав пояснення у справі. На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2016 р., через канцелярію суду, подав довідку від 30.12.2016 р. № 12.14-01/296 про відсутність тотожного спору між тими ж сторонами і з того ж предмету. Позовні вимоги підтримав.
Ухвалою суду від 03.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017 р.
В судове засідання 16.01.2017 р. представник позивача з'явився, надав пояснення у справі. На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2016 р., через канцелярію суду, подав письмові пояснення щодо нарахування штрафних санкцій. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 16.01.2017 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимог ухвал суду не виконав без поважних причин.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.02.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №000049 (надалі - Договір), за умовами п.п. 1.1. якого постачальник (позивач у справі) передає у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 6 340,74 грн за накладними:
- Видаткова накладна №РН-32-011318 від 02.03.2016 р. на суму 5 726,58 грн;
- Видаткова накладна №РН-32-014275 від 16.03.2016 р. на суму 614,16 грн.
Відповідно до п. 2.9. Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі.
Проте, відповідачем частково оплачено поставлену продукцію в розмірі 2 566,58 грн.
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару по видатковій накладній №РН-32-011318 від 02.03.2016 р. в розмірі 3 160,00 грн та видатковій накладній №РН-32-014275 від 16.03.2016 р. в розмірі 614,16 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п. 2.9. цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних дів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії поставка якої прострочена.
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пеню в розмірі 843,18 грн, 3 % річних - 80,03 грн та штраф - 754,83 грн.
Станом на день розгляду справи судом, відповідач заборгованість не погасив, доказів зворотнього суду не надано.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. ст. 525,526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, 10.02.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №000049 (надалі - Договір), за умовами п.п. 1.1. якого постачальник (позивач у справі) передає у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 6 340,74 грн згідно видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.9. Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі.
Проте, відповідачем частково оплачено поставлену продукцію в розмірі 2 566,58 грн.
На момент розгляду справи борг відповідача складає 3 774,16 грн., докази погашення якого у матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Відповідно джо ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.1. Договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п. 2.9. цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних дів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії поставка якої прострочена.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання в межах шести місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором. (постанова Верховного суду України від 18.04.2011 р. у справі №30/190, Інформаційний лист Вищого господарського суду суду України від 21.1.2011 р. №01-06/1625/2011).
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 4.3. Договору нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, припиняється тільки в разі повного виконання стороною договору взятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобовязань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені і штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст..627 ЦК України. Таку ж позицію викладено в Постанові Верховного суду України від 09.04.2012р. по справі № 20/246-08.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, штрафу за прострочення оплати поставленого товару, 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 193, Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 708, 710 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» (адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 5А; ідентифікаційний код 38679874) 3 774,16 грн заборгованості, 843,18 грн - пені, 754,83 грн - штрафу, 80,03 грн - 3% річних, 1 378,00 грн судового збору.
3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.01.2017 р.
Суддя Синчук М.М.