ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.01.2017Справа №910/18530/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія"
публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про відшкодування шкоди в розмірі 2 419,27 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія", про відшкодування шкоди в розмірі 2 419,27 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2015 р. між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" укладено договір № 202.15.2281504, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1.
18.01.2016 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_1, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Peugeot, д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1971/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1969/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 419,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29746 від 25.01.2016 р.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Hyundai, д.н. НОМЕР_4, застраховано у публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів НОМЕР_7.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Peugeot, д.н. НОМЕР_3, застраховано у приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів НОМЕР_8.
Так, до товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2016 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.12.2016 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.
05.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, з якої видно, що просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 1 269,23 грн. та з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 1 269,23 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017 р. та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 30.01.2017 р., залучено публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Оранта» в якості співвідповідача.
27.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач-2 подав відзив на позовну заяву.
У судове засідання 18.07.2016 р. представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
12.08.2015 р. між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" укладено договір № 202.15.2281504, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З довідки № 84290852 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 18.01.2016 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_1, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Peugeot, д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1971/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1969/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
З рахунку-фактури № НОМЕР_5 від 21.01.2016 р. вбачається , що вартість запчастин та робіт становить 3 386,82 грн.
Страховик склав страховий акт № 3.16.52-1 від 25.01.2016 р., відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 2 419,27 грн.
На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 419,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29746 від 25.01.2016 р.
Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Hyundai, д.н. НОМЕР_4, застраховано у публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів НОМЕР_7.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Peugeot, д.н. НОМЕР_3, застраховано у приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів НОМЕР_8.
Так, до товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
До таких обставин може бути віднесено ступінь вини кожного завдавача, їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.
Відповідно до положень пунктів 2 та 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1971/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/1969/16-п від 17.02.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
При визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із безпосереднього змісту постанови суду, а також приймає до уваги той факт, що судом встановлено вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди у порушенні Правил дорожнього руху України.
Враховуючи вищевикладені норми, вина учасників дорожньо-транспортної пригоди визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування має становити 50 відсотків, що не заперечується сторонами.
Розмір страхового відшкодування складає: 2 419,27 грн. (вартість відновлювального ремонту):2= 1 209,63 грн.
Відповідачі у своїх відзивах вих. № 08-03-12/ від 27.01.2017 р. та б/н від 02.12.2016 р. заперечують проти заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів звернення ним до них із заявами на виплату (страхового) відшкодування.
Право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Указана правова позиція була висловлена у Рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002.
Крім того, відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (постанова від 28.08.2012 (Постанова №3-38гс12) №23/279).
У даному випадку спірні правовідносини виникли між двома страховиками з вимог позивача (страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування), які перейшли до нього на підставі ч.1 статті 1191 ЦК України та пункту 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не щодо здійснення страхового відшкодування потерпілому на підставі Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Страхова отримує право вимоги до винної особи після виплати страхового відшкодування за договором майного страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або особи, в якої застраховано цивільно-правову відповідальність, із досудовою вимогою про виплату матеріального відшкодування. Таке право страховика, може бути реалізовано шляхом подання позову до суду (постанова ВГСУ від 07.10.2014 р. № 910/9494/14, постанова ВСУ від 15.04.2015 р.).
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає відзиви відповідачів необґрунтованими.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Оскільки, відповідачі не довели факт того, що шкоду транспортному засобу марки Kia, д.н. НОМЕР_6, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водіїв, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 00032129) страхове відшкодування в розмірі 1 209 (одна тисяча двісті дев'ять) грн. 63 коп., судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) страхове відшкодування в розмірі 1 209 (одна тисяча двісті дев'ять) грн. 63 коп., судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення 02.02.2017 р.
Суддя С.М.Мудрий