ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.01.2017Справа № 910/23823/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"
доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
простягнення 185 185 грн 86 коп.
Представники:
від позивача:Сайко Ю.В. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився,
26.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" з вимогами до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 185 185 грн 86 коп. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134 від 27.12.2013, в тому числі: 99 743 грн 00 коп. основного боргу, 76 802 грн 11 коп. інфляційних втрат та 8 640 грн 75 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134 від 27.12.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 99 743 грн 00 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 76 802 грн 11 коп. інфляційних втрат та 8 640 грн 75 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23823/16, розгляд справи призначений на 30.01.2017.
30.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 30.01.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
27.12.2013 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (постачальник за договором) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2013 році поставити замовнику товар: "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.), код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-201, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.
Згідно з пунктом 10.1. договору строк дії даного договору: з дня укладання і діє до 31.12.2013 року.
Відповідно до пункту 1.4 договору найменування, номенклатура, асортимент товару визначається в специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до пункту 4.2 договору оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на два тижні (14 календарних днів), після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.
Відповідно до додатку № 1, підписаному сторонами до договору постачальник зобов'язався поставити замовника сковороди електричні (об'єм чаші л. -30; розігрів чаші до 200оС; хвилин 20; напруга В. - 380; маса кг. -160) - 7 штук загальною вартістю 99 743 грн 00 коп.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134 від 27.12.2013 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 99 743 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковою накладною № 52 від 27.12.2013.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 99 743 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 99 743 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо не поставлення товару з огляду на те, що відповідачем не видавалася довіреність на отримання вказаних у видатковій накладеній товарно-матеріальних цінностей, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що видаткова накладна № 52 від 27.12.2013, за якою поставлялася спірна продукція, підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, вона містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам закону до неї.
Отже, вказана накладна є документом, що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Крім того, факт поставки товару за видатковою накладною № 52 від 27.12.2013 підтверджується Актом № 031-30/868 від 26.05.2015 Державної фінансової інспекції в місті Києві позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управління освіти Дніпровської районної в м. Києва державної адміністрації за період з 01.03.2014 про 01.04.2015.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134 від 27.12.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 99 743 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 99 743 грн 00 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 76 802 грн 11 коп. інфляційних втрат та 8 640 грн 75 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.02.2014 по 20.12.2016.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.6 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини та устаткування для обробляння матеріалів зміненням температури, н. в. і. у." (сковороди електричні - 7 шт.) № 134 від 27.12.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача 76 802 грн 11 коп. інфляційних втрат та 8 640 грн 75 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.02.2014 по 20.12.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр-т Миру, буд. 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд.18, ідентифікаційний код 38648705) заборгованість у розмірі 99 743 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сорок три) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 76 802 (сімдесят шість тисяч вісімсот дві) грн 11 коп. та 3 % річних у розмірі 8 640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн 79 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 02.02.2017
Суддя Н.Б. Плотницька