Рішення від 26.01.2017 по справі 910/23163/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017Справа №910/23163/16

За позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

про стягнення 1 628,26 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Стужна В.М. - по дов. № 56-ЮВ від 15.12.2016

від відповідача Ральченко Ю.Г. - по дов. № 732 від 14.09.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 1 628,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 15.05.2010 був укладений договір оренди № 210тіт, за яким відповідач прийняв в оренду державне майно, зі строком дії до 31.05.2017. 27.06.2014 Державною фінансовою інспекцією у Київській області складений акт № 07-21/67 яким виявлено порушення, а саме встановлено недоотримання доходів за договором у період з 20.09.2011 по лютий 2013 року в сумі 1 628,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23163/16 та призначено її до розгляду на 17.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23163/16 від 17.01.2017, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 20.12.2016, розгляд справи був відкладений на 26.01.2017.

Позивач в судовому засіданні 26.01.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому 25.01.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що сторонами відповідних змін до умов договору щодо розміру орендної плати (збільшення на 1 628,26 грн.) не вносились. Договір оренди умов про можливість зміни орендної плати в односторонньому порядку не містить. Жодних порушень договірних зобов'язань за договором відповідач не вчиняв та будь-якої шкоди позивачу на заподіював. Відповідач заявив про необхідність застосування строку позовної давності до пред'явлених вимог.

В судовому засіданні 26.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2010 між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (орендодавець, позивач) та Київською філією ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (орендар, відповідач) були укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 210тіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину бетонованого майданчика біля труби промислово-опалювальної котельні загальною площею 35 кв. м. (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл.., проммайданчик ДСП ЧАЕС, що перебуває на балансі Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (інв. № 272).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення контейнерів базової станції стільникового зв'язку.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.06.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно.

Відповідно до п. 10.1 договору він укладений строком на один рік, що діє з 01.06.2010 до 31.05.2011 включно.

Додатковою угодою № 1 від 22.06.2011 внесено зміни до договору, зокрема орендарем визначено Приватне акціонерне товариство «Київстар», подовжено строк дії договору до 31.05.2012.

Додатковими угодами № 2 від 14.05.2012, 4 від 17.09.2013, № 5 від 30.05.2014, № 6 від 06.07.2015, № 7 від 04.04.2016 внесено зміни до договору, зокрема подовжено строк дії договору до 31.05.2017.

Державною фінансовою інспекцією у Київській області за наслідками ревізії складено акт № 07-21/67 від 27.06.2014, яким встановлено недоотримання доходів ДСП ЧАЕС від оренди державного майна за договором у період з 20.09.2011 по лютий 2013 року в сумі 1 628,26 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що на виконання вимог Державної фінансової інспекції у Київській області кошти в сумі 1 628,26 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Пунктом 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий (вересень 2009) місяць - 200,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.03.2013 внесено зміни до п. 3.1 договору та встановлено, що орендна плата визначена на підставі постанови КМУ № 961 від 14.09.2011. Орендна плата за базовий місяць - лютий 2013 року становить 312,77 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 17.09.2013 внесено зміни до п. 3.1 договору та встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий (травень 2013) місяць оренди - 312,47 грн.

Додатковою угодою № 9 від 20.09.2016 внесено зміни до п. 3.1 договору та встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.1995 і становить за базовий місяць розрахунку - травень 2016 року - 605,13 грн. без ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати з попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумах на місяць (згідно відповідних додаткових угод) та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Однак, судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не уклада лось будь-яких змін до договору в частині узгодження нового розміру орендної плати (на 1 628,26 грн.).

Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінте ресована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Доказів того, що позивач звертався з позовом до суду про спонукання від повідача про внесення змін до договору в частині нового розміру орендної плати не подано.

Суд дійшов висновку, за відсутності належного оформлення внесених до договору змін щодо розміру орендної плати, у відповідача не виникло зобов'язання по сплаті коштів в іншому розмірі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність у відповідача обов'язку сплати позивачу коштів в розмірі 1 628,26 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» безпідставні та задоволенню не підлягають повністю.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності до уваги не приймається, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова

Попередній документ
64466796
Наступний документ
64466798
Інформація про рішення:
№ рішення: 64466797
№ справи: 910/23163/16
Дата рішення: 26.01.2017
Дата публікації: 07.02.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: