номер провадження справи 27/152/16
про припинення провадження у справі
31.01.2017 справа № 908/3211/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача: Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-А)
про стягнення 182 714 грн. 41 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-109 від 18.04.2014р.,
від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 30.08.2016р., ОСОБА_3, наказ № 10 від 23.08.2016р. (НОМЕР_1 від 26.07.2001р.) - директор
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради про стягнення 112 306 грн. 11 коп. пені, 6 088 грн. 63 коп. 3 % річних, 64 319 грн. 67 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2016р., справу № 908/3211/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 02.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3211/16, присвоєно справі номер провадження 27/152/16 та призначено судове засідання на 11.01.2017 р.
Розгляд справи по суті розпочато 11.01.2017р.
У судовому засіданні 11.01.2017р. оголошувалася перерва до 31.01.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.
31.01.2017р. продовжено розгляд справи № 908/3211/16.
31.01.2017р. до початку розгляду справи представник позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули у судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 31.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 112 306 грн. 11 коп. пені, 6 088 грн. 63 коп. 3 % річних, 64 319 грн. 67 коп. інфляційних втрат.
Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 31.01.2017р. проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача,
24.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1009/15-КП-13.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 227,0 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
Згідно розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 114,251 тис. куб. м. на загальну суму 991 104 грн. 47 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 203 822 грн. 60 коп., від 28.02.2015р. на суму 154 114 грн. 52 коп., від 31.03.2015р. на суму 187 050 грн. 39 коп., від 30.04.2015р. на суму 46 628 грн. 36 коп., від 31.10.2015р. на суму 76 844 грн. 01 коп., від 30.11.2015р. на суму 142 284 грн. 51 коп., від 31.12.2015р. на суму 180 360 грн. 08 коп.
Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представниками обох сторін та скріплені відтиском їх печаток.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено численні додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу.
Відповідно до п. 5.5 договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1 договору термінів.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками позивача та відповідача суму заборгованості за природний газ відповідач остаточно сплатив 15.02.2016р., до подання даного позову до суду.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупецьзобовязується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача 112 306 грн. 11 коп. пені.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 6 088 грн. 63 коп. 3 % річних, 64 319 грн. 67 коп. інфляційних втрат.
Суд зауважує, що провадження у справі № 908/3211/16 порушено ухвалою суду від 02.11.2016р.
В той же час, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У даній справі предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня 2015р. по грудень 2015р. природний газ, вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 15.02.2016р. - останній платіж, отже до набрання чинності цим Законом.
Отже, наведені вище положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачають, що у такому випадку неустойка (пеня), інфляційні та проценти річних не нараховуються.
Суд звертає увагу позивача, що, хоча на момент звернення із позовом до суду у нього було право вимагати у відповідача сплатити пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого у 2015 році природного газу, однак у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" таке право скасовано під час провадження у справі в силу даного Закону.
Отже, предмет спору на даний момент відсутній, а тому провадження у справі необхідно припинити.
Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу, на підставі відповідної ухвали суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2 740 грн. 72 коп., оскільки провадження у справі припиняється з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.
Керуючись ст.ст. 22, 33, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі № 908/3211/16.
Ухвала набирає чинності з дати її прийняття.
Суддя С.С. Дроздова