ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31 січня 2017 р. Справа № 909/1152/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування",
проспект Соборності, 19, м. Київ, 02160
адреса для листування: вул. Незалежності, 16, оф.809-2,
м. Бровари, Київська обл., 07400
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 4 855,72 грн.
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №111/2016 від 12.05.2016 р.).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" подало позов до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 4 855,72 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2017 року. Ухвалою суду від 17.01.2017 року відкладено розгляд справи на 31.01.2017 року.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив згідно підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання (вх.№1353/17 від 27.01.2017 року) про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
18.11.2015 року між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0892829.555. Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу "Honda Civic" д/н НОМЕР_1.
09.02.2016 року об 11 годині 19 хвилин по б-ру Шевченка, 17 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ "Honda Civic" д/н НОМЕР_1 та автомобілем "Богдан" д. н. АА6122КХ під керуванням ОСОБА_3.
Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2016 року ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль НОМЕР_2, що підтверджується довідкою ДАІ.
За словами позивача, власник пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ "СК "Альфа Страхування" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Відповідно до Рахунку-фактури №ПП-00000249 від 17.02.2016 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого ТЗ складає 14 743, 88 грн.
28.04.2016 року ПрАТ "СК "Альфа Страхування" складено страховий акт по справі №0182.206.16.02.01 на суму 14 743, 88 грн.
Згідно позовної заяви, 06.05.2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 14 743, 88 грн., а згодом позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на загальну суму 14 743, 88 грн., яку відповідачем задоволено частково в сумі 9 378, 16 грн.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену суму в розмірі 4 855, 72 коп.
Відповідач з позовним вимогами не погоджується, подав суду відзив вих.№32 від 12.01.2017 року (вх.№566/17 від 12.01.2017). У своєму відзиві відповідач вказує на те, що відповідно до звіту №108 про оцінку автомобіля НОМЕР_3 від 24.02.2016 року складеного оцінювачем ОСОБА_4 вартість матеріального збитку на момент оцінки, завданого власнику автомобіля "Honda Civic" реєстраційний номер ВХ6389В, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових (59,17%), які підлягають заміні, складає 9888, 16 грн.
За словами відповідача, загальна вартість робіт з відновлюваного ремонту автомобіля "Honda Civic" реєстраційний номер ВХ639ВТ, з врахуванням зносу в розмірі 59,17 % складає: 9888, 16 грн. - франшиза в сумі 510 грн. = 9 378, 16 грн., яку відповідачем виплачено і тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0892829.555 від 19.11.2015 року, предметом якого є страхування транспортного засобу /"Honda Сivic" реєстраційний номер НОМЕР_1/. Відповідно до п.7.1. вказаного договору страхове відшкодування виплачується з урахуванням зносу.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу з номерним знаком АА 6122 КХ на момент скоєння ДТП була застрахована АТ "Страхова компанія "Галицька" відповідно до Полісу №АЕ/6084390 від 10.12.2015 року.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до положень п.2.1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З врахуванням викладеного страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобам збитки, пов'язані з відновлюваним ремонтом, лише з урахуванням зносу.
В спірному випадку, судом взято до уваги поданий відповідачем розрахунок на виплату страхового відшкодування по страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу від 27.10.2016 року, відповідно до якого сума відшкодування з врахуванням знову (59,17%) становить 9378, 16 грн., яку відповідачем виплачено відповідно до платіжного доручення №5634 від 27.10.2016 року. Відтак, вимогу позивача про відшкодування відповідачем спірної суми в розмірі 4855, 72 грн. суд вважає неправомірною та такою, що суперечить положенням ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним до регулювання спірних правовідносин. При цьому судом взято до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 29.06.2016 року по справі №909/1011/15.
Разом з тим, судом враховано правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 року по справі №910/22731/14 щодо необхідності розмежування переходу права вимоги (суброгації), яка має місце у даній справі і регулюється положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України. Таким чином, в суду відсутні підстави брати до уваги доводи позивача з посиланням на ст. 1191 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 22, 979, 988, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 32,43,49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" /пр-т Соборності, 19, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30968986/ до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790/ про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 4 855 грн. 72 коп. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень сімдесят дві копійки) - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.02.17
Суддя Фрич М. М.