гСправа № 358/1570/16-ц Провадження № 2/358/35/17
30 січня 2017 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Якутюка В.С.,
за участю секретаря Давиденко М.В.,
позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти та третьої особи ОСОБА_5 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Українського центру оцінювання якості освіти ОСОБА_5 за №245 о/с від 07 жовтня 2016 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1А.», поновити його на попередній роботі на посаді першого заступника директора УЦОЯО, посилаючись на те що він з 07 лютого 2007 року згідно наказу №17 директора Центру був призначений на посаду заступника директора Українського центру оцінювання якості освіти, а пізніше 01.09.2014 року наказом №397 о/с директора Центру його було переведено на посаду першого заступника директора УЦОЯО. Після чого, 19.06.2015 року щодо нього було відкрито кримінальне провадження за № 42015000000001181 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.362, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України та 24.07.2015 року йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.362 КК України. В зв'язку з відкриттям щодо нього даного кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 30.07.2015 року його було відсторонено від посади першого заступника директора Центру та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і ці заборони неодноразово продовжувались. В зв'язку із перебуванням під домашнім арештом, його було зобов'язано утримуватися від спілкування свідками, визначеними слідством, до яких відносяться всі його колеги по роботі. Наказом №245 о/с від 07.10.2016 року директора Центру його було звільнено з посади першого заступника директора за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП. Він вважає, що був відсутній на роботі по поважній причині, в зв'язку з застосуванням до нього відповідних обмежень, а тому даний наказ являється незаконним, в зв'язку чим він підлягає скасуванню, а оскільки даний наказ є незаконним, то його необхідно поновити на роботі на попередній посаді, в зв'язку з чим він і змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що позивач добросовісно виконував вимоги по виконанню ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва щодо обмежень, встановлених щодо нього органом досудового розслідування, а тому мав об'єктивні та поважні причини не виходити на роботу до центру оцінювання якості освіти. Відповідач не прийняв до уваги поважність цих причин та звільнив його з посади за прогули з порушенням вимог трудового законодавства, а тому просили позов задовольнити та поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора центру.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що питання про звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 виникло після того, як адміністрація центру дізналась про те, що закінчились строки обмеження (18 липня 2016 року) щодо підозрюваного по кримінальному провадженню у вигляді відсторонення від посади та дія ухвали про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, яким ОСОБА_1 було заборонено спілкування зі свідками по справі, які являлись працівниками Українського центру оцінювання якості освіти. Від позивача було відібране письмове пояснення про причину його неявки на роботу, що було оцінено як прогул без поважних причин, оскільки ОСОБА_1 навіть не звертався до керівництва центру з проханням забезпечити йому такі умови праці, які унеможливлювали його контакт з особами, які являються свідками по кримінальному провадженню, а тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні також позов не визнав та просив відмовити позивачу в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача, третьої особи та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявленого позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 07 лютого 2007 року згідно наказу №17 директора Центру був призначений на посаду заступника директора Українського центру оцінювання якості освіти, що підтверджується копією зазначеного наказу.
Із копії наказу №397 о/с від 01 вересня 2014 року директора Українського центру оцінювання якості освіти видно, що заступника директора ОСОБА_1 було переведено з 01 вересня 2014 року на посаду першого заступника директора Українського центру оцінювання якості освіти з посадовим окладом відповідно до затвердженого штатного розпису.
Із копії наказу №245 о/с від 07 жовтня 2016 року директора Українського центру оцінювання якості освіти вбачається, що ОСОБА_1 07 жовтня 2016 року було звільнено з посади першого заступника директора за прогули без поважних причин у період з 08 вересня 2016 року до 07 жовтня 2016 року, пункт 4 статті 40 КЗпП України.
Із копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року видно, що до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього одним з обов'язків - утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.
Із копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від посади першого заступника директора Українського центру оцінювання якості освіти на два місяці.
Із ч.2 ст.154 КПК України видно, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвалене про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
В судовому засіданні представники позивача не надали суду переконливих доказів того, що на даний час ухвала про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту дійсна, оскільки було встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді Печерського районного суд м. Києва закінчився 18 липня 2016 року, а тому і всі обмеження, як і заборона спілкування зі свідками, припинили свою дію, в зв'язку з чим не можна вважати, що позивач не міг вийти на роботу в Український центр оцінювання якості освіти.
Крім того, навіть якщо, позивач і посилається на ухвалу суду про обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, де йому було заборонено спілкуватися зі свідками по місцю роботи, але після закінчення дії строку ухвали про відсторонення його від посади, він повинен був та мав таку можливість, звернутися до керівництва центру з проханням забезпечити йому такі умови праці, які б унеможливлювали його контакт з особами, визначеними в переліку осіб (свідків по кримінальному провадженню).
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Із письмової відповіді ОСОБА_1 від 04 жовтня 2016 року видно, що на лист Українського центру оцінювання якості освіти від 08.09.2016 року позивач повідомляв, що його відсутність на роботі, пов'язана з відкриттям кримінального провадження Генеральною прокуратурою України, йому надано список свідків з якими заборонено спілкуватися. Переважна більшість зазначених осіб є працівниками Українського центру оцінювання якості освіти. На сьогоднішній день заборону спілкування не скасовано, а його статус як підозрюваного не спростовано і не підтверджено.
В даному випадку, суд вважає, що в своєму поясненні про причину неявки на роботі, мова йде про весь період неявки позивача ОСОБА_6 на роботу, без наведення відповідних підтверджуючих документів щодо такої заборони, а тому слід вважати, що він продовжував ухилятися від роботи, не з'ясувавши навіть умов своєї можливої подальшої роботи в центрі, що призвело до того, що керівництво центру після отримання його письмових пояснень щодо неявки його на роботу, змушено було звільнити його з посади за п.4 ст.40 КЗпП України.
Суд також погоджується з тим, що сам факт не ознайомлення ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Українського центру оцінювання якості освіти, які були затверджені 30 вересня 2016 року, не може впливати на незаконність його звільнення з роботи, оскільки позивач був звільнений з посади відповідно до норм діючого трудового законодавства (п.4 ст.40 КЗпП), а не згідно правил трудового розпорядку організації.
Із п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» вбачається, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
В даному випадку, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивача було звільнено з посади першого заступника директора УЦОЯО без порушенням норм трудового законодавства, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.
На підставі ст.ст.40, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.154, 194 КПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 62, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти та третьої особи ОСОБА_5 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Повне мотивувальне рішення по справі виготовлено 02 лютого 2017 року.
Головуючий: суддя ОСОБА_7