23 січня 2017 року м. Київ К/800/33478/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківнську районні м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківнську районні м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
06 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі по тексту - Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова), за участю третьої особи - Служби у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (далі по тексту - Служба у справах дітей Шевченківського району, третя особа), в якому просила суд: скасувати рішення відповідача від 29 червня 2016 року про відмову у реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3; зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає реєстрації Відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з необхідності захисту прав і свобод малолітніх дітей позивача, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема щодо свободи пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивачки та її дітей можуть бути захищені шляхом визнання, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача з підстав, передбачених п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року - задоволено, а саме, скасовано вказане судове рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано рішення Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова від 29 червня 2016 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_3 Зобов'язано Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова зареєструвати місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач у справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил № 207, однак, без урахування інтересів дітей, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».
Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини дитини.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).
Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У касаційній скарзі скаржник не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що реєстрація місця проживання має здійснюватись з дотриманням, як положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", так і Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 2017.
Скаржник наголосив, що враховуючи положення статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та п. 11 Правил реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено в реєстрації місця проживання малолітніх дітей, на підставі того, що особою не подані передбачені нормами законодавства України необхідні для реєстрації документи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківнську районні м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківнську районні м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Суддя М.М. Заїка
Вищого адміністративного
суду України