31 січня 2017 року Справа № 876/10084/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ткачука А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу,-
16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ від 09 червня 2016 року № 4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 капітана міліції, слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці; поновити ОСОБА_1 капітана міліції, слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці на посаді; зобов'язати виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно звільнив позивача з займаної посади, у зв'язку зі скороченням штатів, відповідач не виконав вимог ст.49-2 Кодексу законів про працю України в частині повідомлення ОСОБА_1 не менш як за 2 місяці про майбутнє звільнення з посади. Крім того, зазначає, що за положеннями ст. 184 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення з ініціативи власника жінок, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Відповідачем не дотримано вказаних положень законодавства України в частині обов'язкового працевлаштування позивача.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 09 червня 2016 року № 4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці. Поновлено ОСОБА_1 капітана міліції на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні підстави в УМВС України на Львівській залізниці для прийняття наказу №4 о/с від 09 червня 2016 року "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 з посади, без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників. Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач по теперішній час перебуває у декретній відпустці, не здійснює своїх функціональних обов'язків, що не залежить від волі роботодавця, відтак не має змоги отримувати заробітну плату.
Не погодившись з прийнятою постановою, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці залишено без руху та надано термін протягом десяти днів з дня отримання її копії для усунення недоліків. У встановлений судом термін апелянтом вказаних в ухвалі від 26 грудня 2016 року недоліків апеляційної скарги не усунуто, а тому ухвалою від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці повернуто апелянту.
Постанова в частині задоволення позовних вимог в подальшому не оскаржувалась та набрала законної сили, а тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Також, не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні наказу Управління МВС України на Львівській залізниці від 09 червня 2016 року № 4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 капітана міліції, слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці, який визнано незаконним та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі № 813/2799/16, позивач не перебувала у жодній відпустці, яка передбачена законодавством України, оскільки не перебувала у трудових відносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 листопада 2013 року позивач призначена на посаду слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст.Львів УМВС України, що підтверджується копією наказу від 21 листопада 2013 року №102 о/с.
Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС України від 12 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнена від служби на період з 12 травня 2015 року по 15 вересня 2015 року, у зв'язку з вагітністю і пологами.
Згідно з повідомленням УМВС України на Львівській залізниці від 06 липня 2015 року №3/5032 позивача повідомлено, що посада, на якій вона перебуває, наказом МВС України від 22 червня 2015 року №741 та наказом УМВС України на Львівській залізниці від 03 липня 2015 року №43 о/с "По особовому складу" скорочена.
Відповідно до наказу від 03 вересня 2015 року №70 о/с "По особовому складу" капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за ст.64 п. "г" (за скороченням штатів) з 03 вересня 2015 року
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 03 вересня 2015 року №70 о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст.Львів УМВС України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст.Львів управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 04 вересня 2015 року.
07 грудня 2015 року позивач звернулась до Франківського відділу ДВС ЛМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року по справі №813/5526/15, за результатами розгляду якої, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №ВП49600933.
Головним державним виконавцем 12 січня 2016 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та встановлено, що при виході за місцем знаходження боржника Управління УМВС України на Львівській залізниці встановлено, що Управління УМВС України на Львівській залізниці немає, даний відділ ліквідовано згідно наказу №660 від 08 червня 2015 року.Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 грудня 2015 року за №1549, головою ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській Залізниці призначено заступника начальника Гловного управління Національної поліції у Львівській області полковника поліції ОСОБА_4, який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Григоренка, 3.
На підставі вказаної постанови, 22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці полковника поліції ОСОБА_4 в якій просила виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду, зокрема скасувати наказ про звільнення та поновити її на посаді.
Листом Управління МВС України на Львівській залізниці від 19 лютого 2016 року №4/60 повідомлено позивача про те, що поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ ЛВ на ст. Львів УМВС України на Львівській залізниці згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року неможливо, оскільки вказана посада скорочена.
Позивач повторно звернулась до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
24 лютого 2016 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50220022 та зобов'язано відповідача самостійно виконати рішення суду (виконавчий лист №813/5526/16 від 18 листопада 2015 року).
30 червня 2016 року головним державним виконавцем ВПВРУДВС ГТУЮ у Львівській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки 22 червня 2016 року у відділ поступив лист Управління МВС на Львівській залізниці, до якого долучено копію наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 04 вересня 2015 року, у зв'язку із чим виконано виконавчий документ.
Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 09 червня 2016 року №1о/с "По особовому складу" на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та на підставі листа МВС України від 20 квітня 2016 року №12/6-1773 скасовано наказ управління МВС на Львівській залізниці від 03 вересня 2015 №70 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України з постановкою на військовий облік капітана міліції ОСОБА_1 (М-147452), слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів УМВС, з 04 вересня 2015 року, залишивши її на раніше займаній посаді.
Того ж дня, Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №4 о/с "По особовому складу" звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 6 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-147452) слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів УМВС, з 06 листопада 2015 року.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного наказу та наявність підстав для поновлення позивача на посаді, при цьому вважав безпідставними позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу з наступних підстав.
Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З матеріалів справи слідує, що наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 09 червня 2016 року №1о/с «По особовому складу» на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та на підставі листа МВС України від 20 квітня 2016 року №12/6-1773 скасовано наказ управління МВС на Львівській залізниці від 03 вересня 2015 №70 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України з постановкою на військовий облік капітана міліції ОСОБА_1 (М-147452), слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів УМВС, з 04 вересня 2015 року, залишивши її на раніше займаній посаді.
Поряд з тим, наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №4 о/с «По особовому складу» від 09 червня 2016 року звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 6 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-147452) слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів УМВС, з 06 листопада 2015 року.
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 09 червня 2016 року № 4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці та поновлено позивача на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Львів Управління МВС України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року в частині визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача набрала законної сили, а відтак згідно ч. 1 ст. 195 КАС в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного наказу не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковими.
Водночас, зміст наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд має визначити період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.
З огляду на те, що позивача було звільнено наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №4 о/с «По особовому складу» від 09 червня 2016 року та поновлено шляхом прийняття постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, період, за який необхідно здійснити виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, є з 09 червня 2016 року по 28 листопада 2016 року.
При цьому, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Разом з тим, у зазначеному Порядку не міститься застережень щодо неможливості застосування його положень для обчислення розміру грошового забезпечення співробітниками органів внутрішніх справ і, крім цього, заробітна плата і грошове забезпечення є формами оплати праці працівників (співробітників), загальні засади формування і обчислення яких є ідентичними.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як слідує з довідки Управління МВС на Львівській залізниці від 09 вересня 2016 року № 187, останніми фактично відпрацьованими місяцями ОСОБА_1 були липень і серпень 2015 року, а її грошове забезпечення за ці місяці склало 3924,65 грн(1963,33 за липень і 1962,32 грн за серпень).
Кількість робочих днів у відповідних періодах визначена в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», згідно з яким у липні 2015 року кількість робочих днів становила 23, а в серпні - 20. Отже загальна кількість робочих днів у липні та серпні 2015 року склала 43.
Як зазначено вище, згідно з пунктом 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Таким чином, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) за останні два фактично відпрацьовані місяці перед звільненням (липень і серпень 2015 року) становить: 3924,65 грн/43 робочих дні = 91,27 грн.
Часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 є період з 09 червня 2016 року до дня постановлення судом першої інстанції рішення про її поновлення на роботі тобто 28 листопада 2016 року.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» у червні 2016 року кількість робочих днів становила 20 робочих днів (в період з 6 червня - 13), у липні, серпні та вересні - по 22 робочих дні, у жовтні - 20 робочих днів і в листопаді (до 28 листопада) - 20 робочих днів.
Таким чином, з часу фактичного звільнення з 09 червня 2016 року до дня поновлення на посаді 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі 119 робочих днів.
Відповідно сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (91,27 грн) на число робочих днів за період вимушеного прогулу (119 днів) та становить 10861,13 грн.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виплату ОСОБА_1 грошового утримання за час вимушеного прогулу слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 813/2799/16 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виплату ОСОБА_1 грошового утримання за час вимушеного прогулу та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити повністю.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 10861,13 грн(десять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня тринадцять копійок).
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін