26 січня 2017 р. № 876/9504/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
20 квітня 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волмакс" звернувся до суду із позовом до відповідача - Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2015 №0009201502.
В обґрунтування позовних вимог ТзОВ "Волмакс" зазначає, що в межах документальної невиїзної перевірки неможливо встановити, чи були реалізовані підакцизні товари (нафтопродукти) для комерційного використання, а до показників колонки 4 (вартість реалізованих підакцизних товарів для комерційного використання) додатку 6 до декларації акцизного податку за вересень 2015 року позивачем була включена вартість реалізованих за договором поставки від 15.01.2015 №П 15-92 нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельній фірмі «Авіас» (далі ТзОВ ВТФ «Авіас»). Факт виконання умов даного договору підтверджується актами прийому-передачі товару, податковими накладними. При подальшій реалізації споживачам цього товару ТзОВ ВТФ «Авіас» сплатило акцизний податок, розрахований від вартості такої реалізації, що стверджується деклараціями акцизного податку за вересень 2015 року останнього. А тому нарахування Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області акцизного податку на вартість реалізованих нафтопродуктів ТзОВ «Волмакс» має наслідком подвійне оподаткування об'єкту.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24.12.2015 №0009201502.
Постанова мотивована тим, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання, та, окрім того, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за вересень 2015 року, відповідачем не досліджено. А тому, викладені в акті перевірки від 09.12.2015 № 1060/03-06-15.02-39467871 висновки про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2015 року в сумі 12 007,04 грн, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган покликається на те, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки продаж нафтопродуктів відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, тому податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій. В даному випадку ТзОВ «Волмакс» реалізує нафтопродукти через мережу АЗС, тобто здійснює їх роздрібний продаж кінцевому споживачу. Враховуючи наведене, Ковельська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі своїх повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2015 між ТзОВ «Волмакс» (постачальник) та ТзОВ ВТФ «Авіас» (покупець) укладено договір поставки №П15-92, згідно якого постачальник на умовах, викладених в розділах цього договору, зобов»язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід»ємною частиною цього договору. Умовами даного договору передбачено наступне: товар за цим договором поставляється на умовах EXW АЗС. Перелік АЗС постачальника зазначений в додатку №1 до цього договору; поставка товару оформляється актами прийому-передачі ПММ за формою, передбаченою у додатку № 3 до цього договору; товар поставляється (видається) по довірчим документам покупця.
З листа ТзОВ ВТФ «Авіас» від 14.01.2016 № 10, адресованого позивачу, вбачається, що паливно-мастильні матеріали, придбані у ТзОВ «Волмакс» за договором поставки №П 15-92 від 15.01.2015, в подальшому реалізовуються споживачам. Так, вартість нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «Волмакс» за вказаним договором на АЗС, які розташовані у Волинській області, протягом вересня-жовтня 2015 року, що в подальшому реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, ТзОВ ВТФ «Авіас» включено до декларації акцизного податку за цей період.
Виконання умов договору поставки №П 15-92 від 15.01.2015 підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі товару від 30.09.2015 (а.с. 16-17) та податковими накладними від від 30.09.2015 № 30010, № 30011 (а.с. 18-19).
20 жовтня 2015 року ТзОВ "Волмакс" подало до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС декларацію акцизного податку за вересень 2015 року, зазначивши місцезнаходження пункту продажу товарів - вул. Ватутіна, 2-А, м.Ковель. В додатку 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку за вересень 2015 року позивач у графі 4 відобразив суму від реалізації підакцизних товарів (бензини моторні, інші нафтопродукти) для комерційного використання.
Ковельською ОДПІ ГУ ДФС, відповідно до наказу від 23 листопада 2015 року №729 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Волмакс" з питань правильності відображення показників задекларованих у декларації акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2015 року №1062/03-06-15.02-39467871.
Перевіркою встановлено неправомірне відображення у рядку 5.4 та рядку 6.4 додатку 6 декларації з акцизного податку за вересень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 240 140, 63 грн, чим порушено статті 213, 214, підпункт 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статтю 216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку", що призвело до заниження ТзОВ "Волмакс" акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2015 року в сумі 12 007, 04 грн.
За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2015 №0009201502, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 18010, 56 грн (за основним платежем - 12 007 , 04 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 003, 52 грн).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив, зокрема, з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки під час проведення Ковельською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Волмакс» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за вересень 2015 року, не досліджувались, а тому викладені в акті перевірки від 09 грудня 2015 року №1062/03-06-15.02-39467871 висновки про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 липня 2004 року №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.
Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.
Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.
Наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку.
Відповідно до даного Порядку додаток 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:
графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;
графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;
графа 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування (графа 3 - графа 4), у якій вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.
З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.
Приписами пп. 14.1.4. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що акцизним податком є непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 212.1.11. п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.9. п. 213.1. ст. 213 КП України платниками акцизного податку є особи-суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.
За правилами пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж, зокрема, товарів, зазначених у пр. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, незалежно від форми розрахунків.
Згідно із пп. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на такі товари.
Відтак, виходячи з наведеного, не вважаються продажем (реалізацією), а отже не є об'єктом оподаткування акцизним податком операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
З огляду на викладене, особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп. 212.1.11. п.212.1 ст. 212 ПК України при здійсненні таких операцій.
Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Волмакс" згідно з договором поставки №П 15-92 від 15.01.2015 року було реалізовано в адресу ТзОВ ВТФ "Авіас" оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснюється по довірчим документам через АЗС.
Так, порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496).
Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відтак, відпуск нафтопродуктів таким способом, як по довірчим документам (зокрема, паливним карткам, скретч-карткам), не підпадає під регулювання нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, передбачено здійснення через мережу АЗС лише роздрібного продажу нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 (з наступними змінами та доповненнями), ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
Тобто, вказані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з їх оптового продажу. Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Відповідно до приписів п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75 .1 ст.75 ПК України).
Проаналізувавши зазначені положення Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.
Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.12.2015 №1062/03-06-15.02-36467871 перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за вересень 2015 року, однак, контролюючим органом фактично було досліджено дані ІС «Податковий блок», податкова декларація акцизного податку за вересень 2015 року та додаток 6 до неї - розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Тобто, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких ТзОВ «Волмакс» сформовані показники декларації акцизного податку за вересень 2015 року, Ковельською ОДПІ ГУ ДФС під час зазначено перевірки не досліджувались, а тому під час проведеної Ковельською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки від 09.12.2015 №1062/03-06-15.02-39467871 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 24.12.2015 №0009201502 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №803/570/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І. В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 31.01.2017.