31 січня 2017 р. Справа № 876/8522/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківіського міського суду Івано-Франківської області від 11.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківськ про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 14.07.2016 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №675069 від 04 липня 2016 року, складену Інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську р; Тихонюком І.В.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №675069 від 04 липня 2016 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, а відповідні дії Відповідача - визнанню неправомірними.
Оскаржуваною постановою Івано-Франківіського міського суду Івано-Франківської області від 11.10.2016 року в задоволенні позовної заяви - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №675069 від 04 липня 2016 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, а відповідні дії Відповідача - визнанню неправомірними.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмлвляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, який переглянуто в судовому засіданні, вбачається той факт, що після того, як інспектор підійшов до автомобіля, в якому знаходився позивач та повідомив йому причини зупинки та факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 2.9 (д) Правил дорожнього руху, позивач ОСОБА_1 не заперечив та не спростував самого факту вчинення даного адміністративного правопорушення, а лише вимагав у відповідача надати докази такого правопорушення, при цьому поведінка позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не може вважатися коректною з точки зору усталених правил етики.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до підпункту д) пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервал) розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджу вальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), атак само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, шо пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачаєвідповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про
порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
04 липня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції м. Івано-Франківська рядовим поліції Тихонюком І.В. винесено Постанову у справі про
адміністративне правопорушення серія ПС2 №675069, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №675069 від 04 липня 2016 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, шо підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень,-дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта
владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Як зазначено в Постанові в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №675069 від 04 липня 2016 року, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номерний знак НОМЕР_1, 04 липня 2016 року о 20 год. 27 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Тисменицька, 206, користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефоену, чим порушив п.2.9 (д) ГІДР.
В судовому засіданні Позивач, посилаючись на необгрунтованість висновку Відповідача притягнення його до адміністративної відповідальності, покликався на те, що він не користувався засобом мобільного зв'язку під час руху транспортного засобу.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа] встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою,' яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Так, Суд звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, який переглянуто в судовому засіданні, вбачається той факт, що після того, як інспектор підійшов до автомобіля, в якому знаходився Позивач та повідомив йому причини зупинки та факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 2.9 (д) Правил дорожнього руху, Позивач ОСОБА_1 не заперечив та не спростував самого факту вчинення даного адміністративного правопорушення, а лише вимагав у Відповідача надати докази такого правопорушення, при цьому поведінка Позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не може вважатися коректною з точки зору усталених правил етики.
Крім того, враховуючи саму суть передбаченого пунктом 2.9 (д) адміністративного правопорушення (користування засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, під час руху транспортного засобу) та його специфіку (зокрема, те, що таке правопорушення відбувається під час руху транспортного засобу, а також його можливу різну тривалість у часі), а також зважаючи на логічн обмеженість технічних можливостей інспектора патрульної поліції оперативно зафіксувати дане правопорушення, Суд за таких обставин повинен враховувати ті докази, які наявні в матеріалах справи та надавати їм відповідну правову та фактичну оцінку.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківіського міського суду Івано-Франківської області від 11.10.2016 року у справі № 344/8849/16-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
В.Я. Качмар