31 січня 2017 року Справа № 876/9133/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
26.11.2015 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2015 року №0005642203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 363 994,50 грн., в тому числі за основним платежем - 6 242 663,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 121 331,50 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 16.11.2015 року №0005642203.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ПрАТ «ВФК» (Покупець) та ТзОВ «Скайсід» (Продавець) було укладено договір поставки №26/НР-1, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 11 лютого 2015 року, згідно із яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, що визначається у відповідній специфікації до даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити Продавцеві його вартість. Реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» підтверджується наступними документами: податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі олії соняшникової, посвідченнями про якість, платіжними дорученнями, специфікаціями. В подальшому придбана у ТзОВ «Скайсід» олія соняшникова була продана та експортована.
Крім того, між ПрАТ «ВФК» (Покупець) та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» (Постачальник) було укладено договір поставки №15/05/15-1, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 22 травня 2015 року, згідно із яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і й оплатити товар. Реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» підтверджується наступними документами: податковими та видаткових накладними, актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, специфікаціями. В подальшому придбана у ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» соя була продана та експортована.
На думку суду першої інстанції, всі первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, належними доказами підтверджено факт поставки олій соняшникової та сої від постачальників та їх перевезення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» і Т ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія», по яких позивач формував податковий кредит, не носили реального характеру.
При вирішенні даного спору суд не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 22 липня 2015 року №1308/05-81-22-02/39106064 та від 18 червня 2015 року №1152/05-81-22-02/39106064, а також інформацію щодо відкриття кримінального провадження по контрагентах позивача. На думку суду, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевіркою встановлено, що в господарській операції між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» останнє не є виробник соняшникової олії, а є лише її посередником. В наданих з ході проведення перевірки якісних посвідченнях зазначається, що виробником соняшникової олії є ТОВ «Ойл Компані», ТОВ «Донбасагроінвест» та ТОВ «Рапсо-Дія».
Апелянт вважає, що фінансово-господарська діяльність вказаних підприємств здійснюється поза правовим полем та спрямована на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди, ухилення від оподаткування. Оскільки, в ході проведення перевірки неможливо було встановити виробництво олії соняшникової ТОВ «Ойл Компані», ТОВ «Донбасагроінвест та ТОВ «Рапсо-Дія», в результаті чого неможливо підтвердити реалізацію олії соняшникової зазначеними виробниками для ТзОВ «Скайсід» та подальшої її реалізації ПрАТ «ВФК за період січень-березень 2015 року.
Також, перевіркою встановлено, що в господарській операції між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія», постачальниками сої для ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія», за період травень-червень 2015 року, є ТОВ «Став-М» та ТОВ «Мирком». Згідно із даними АС «Податковий блок» встановлено, що основним постачальником для вищезазначених контрагентів є ФГ «Зерновик».
Апелянт стверджує, що позивачем не підтверджено придбання сої ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» від ТОВ «Став-М» та ТОВ «Мирком», оскільки відсутні відомості про походження товару (сої) від контрагентів стани яких відмінні від нуля (невстановлені за місцезнаходженням), та подальшу її реалізацію ПрАТ «ВФК» за період травень-червень 2015 року.
Разом з тим, апелянт зазначає, що господарські операції між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» фактично не могли бути здійснені, оскільки нереально перевозити олію сідловими тягачами без цистерн із перевищенням вантажопідйомності та легковими автомобілями.
Щодо господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» вказує, що згідно із податковими та видатковими накладними позивачем отримано сої 298 т, а згідно із вантажно-митними деклараціями реалізованої сої 4 773 т. Крім того, згідно із накладними позивач придбавав сою, а реалізовував соєві боби, що є різним.
Таким чиеном, апелянт вважає правомірними висновки податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його протиправним та скасування немає.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 19 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ВФК» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Скайсід» за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2015 року, ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» за період з 1 травня 2015 року по 30 червня 2015 року та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг) придбаних у зазначених суб'єктів господарської діяльності.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.11.ю2015 року №5320/22-03/13356951, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого ПрАТ «ВФК» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 242 663 грн., в тому числі за січень 2015 року - 1 197 062 грн., за лютий 2015 року - 1 780 755 грн., за березень 2015 року - 120 449 грн., за травень 2015 року - 1 347 577 грн., за червень 2015 року - 1 796 820 грн.
Щодо господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» в акті перевірки від 06.11.2015 року №5320/22-03/13356951 зазначено, що до Луцької ОДПІ ГУ ДФС надійшли матеріали Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області, а саме: акт від 22.07.2015 року №1308/05-81-22-02/39106064 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Скайсід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам за лютий 2015 року із ТОВ «ТД «Екобіотек Україна», ТОВ «Ойл Компані», за березень 2015 року із ТОВ «Ойл Компані» з подальшою реалізацією контрагентам-покупцям»; акт від 18.06.2015 року №1152/05-81-22-02/39106064 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Скайсід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам за липень, серпень, вересень 2014 року із ТОВ «ТРМ-Групп», за січень 2015 року із ТОВ «Коммунар-Престиж», за березень 2015 року із ТОВ «Південь Агро Торг Сервіс» з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям та податку на прибуток підприємства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року», якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності даних підприємств, а саме: відсутність управлінського та технічного персоналу, відсутність оборотних коштів та виробничих активів, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності та надання послуг з виконання робіт, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
Щодо господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» в акті перевірки від 06.11.2015 року №5320/22-03/13356951 зазначено, що постачальниками сої для ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія», за період травень-червень 2015 року, є ТОВ «Став-М» та ТОВ «Мирком». Згідно із даними АС «Податковий блок» встановлено, що основним постачальником для вищезазначених контрагентів є ФГ «Зерновик». Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень по вищезазначених контрагентах відкрито кримінальне провадження №32014160000000165 від 22.10.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Таким чином, контролюючий орган зазначає, що проведеним аналізом податкової звітності даних підприємств встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, а саме: відсутність управлінського та технічного персоналу, відсутність оборотних коштів та виробничих активів, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово- господарської діяльності та надання послуг з виконання робіт, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2015 року №0005642203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 363 994,50 грн., в тому числі за основним платежем - 6 242 663,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 121 331,50 грн.
Встановлено, що 10.01.2015 року між ПрАТ «ВФК» (Покупець) та ТзОВ «Скайсід» (Продавець) було укладено договір поставки №26/НР-1, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 11.02.2015 року, згідно із яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, що визначається у відповідній специфікації до даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити Продавцеві його вартість. Реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: податкових та видаткових накладних, актами приймання-передачі олії соняшникової, посвідченнями про якість, платіжними дорученнями.
На виконання даного договору поставки від 10.01.2015 року №26/НР-1 між сторонами було укладено наступні специфікації: №1 від 12.01.2015 року, №2 від 13.01.2015 року, №3 від 20.01.2015 року, №4 від 26.01.2015 року, №5 від 28.01.2015 року, №6 від 02.02.2015 року, №7 від 09.02.2015 року та №8 від 09.02.2015 року.
В подальшому придбана у ТзОВ «Скайсід» олія соняшникова була продана та експортована згідно із контрактом від 12.01.2015 року №FB-1502-SFСО/bulk, укладеним між ПрАТ «ВФК» (Продавець) та Fireball minerals Limsted (Покупець), із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 12.02.2015 року та додатковою угодою №2 від 17.03.2015 року.
Також встановлено, що 15.05.2015 року між ПрАТ «ВФК» (Покупець) та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» (Постачальник) було укладено договір поставки №15/05/15-1, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 22.05.2015 року, згідно із яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і й оплатити товар. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, строк відвантаження товару, місце та умови доставки товару, визначаються сторонами у специфікаціях, що є додатками та невід'ємними частинами договору. Реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: податкових та видаткових накладних, актами приймання-передачі товарно- матеріальних цінностей, платіжними дорученнями.
На виконання даного договору поставки від 22.05.2015 року №15/05/15-1 між сторонами було укладено наступні специфікації: №1 від 22.05.2015 року, №2 від 31.05.2015 року, №3 від 01.06.2015 року, №4 від 16.06.2015 року та №5 від 24.06.2015 року.
В подальшому придбана у ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» соя була продана та експортована згідно із контрактом від 11.05.2015 року №8В-В/1105-15, укладеним між ПрАТ «ВФК» (Продавець) та EXPERTOS VENTURE LP (Покупець), із змінами внесеними додатковими угодами від 12.05.2015 року, від 01.06.2015 року, №1 від 15.06.2015 року, №2 від 27.08.2015 року та №3 від 14.09.2015 року.
Всі первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.
За змістом пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
В силу пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
У відповідності до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі,, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно дост.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.
Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна.
Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.
Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Операції між позивачем та його контрагентами в повній мірі та належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, виконання договорів підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
На момент вчинення та виконання правочинів контрагенти позивача ТзОВ «Скайсід» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» були належним чином зареєстрованими, мали право укладати правочини, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що факт отримання послуг (товарів, робіт) між ПАТ «ВФК» та ТзОВ «Скайсід» та між ПрАТ «ВФК» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» мали реальний характер, вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами і в подальшому використовувались позивачем у господарській діяльності.
Що стосується висновків апелянта щодо недійсності та нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «ВФК» з його контрагентами - ТзОВ «Скайсід» та ТзОВ «ВК «Укрспецтехнологія» суд апеляційної інстанції зазаначає:
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 КАС України, відповідачем таких доказів надано не було.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних і допустимих доказів про те, що оскаржуване повідомлення-рішення від 16.11.2015 року №0005642203 прийнято обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року у справі №803/3768/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
Р.П. Сеник
Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2017 року.