26 січня 2017 року Справа № 876/4177/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, третя особа: головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Буянова Світлана Василівна про визнання нечинною та скасування постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2016 року,
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, третя особа: головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Буянова Світлана Василівна про визнання нечинною та скасування постанови № 23/1007 від 04.02.2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 96 КУпАП.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події правопорушення. В якості обґрунтування апелянт зазначив, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що передбачений ч. 7 ст. 96 КУпАП. Відповідач не підтвердив компетенцію перевіряючого і особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що ним не проводилися жодні будівельні роботи по АДРЕСА_1, а тільки підготовчі.
Апелянт та його представник у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контрою та нагляду за проведенням перевірок управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Буяновою Світланою Василівною винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 21/1007 за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП, якою останнього було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 6800,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова № 21/1007 від 04.02.2016 року є законною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3038-VI) суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України № 3038-VI фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Частиною 1 статті 34 Закону України № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Отже, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України № 3038-VI перед початком будівництва гаража позивач зобов'язаний був подати відповідачу повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Проте, позивачем не було подано вказаного повідомлення.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскаржувана постанова складена за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, протоколу про адміністративне правопорушення з додатками від 28.01.2016 року; акту перевірки від 28.01.2016 року № 22/1007: припису про усунення порушення вимог законодавства від 28.01.2016 року № 15-П/1007.
Зі змісту акту перевірки від 28.01.2016 року № 22/1007 вбачається, що за результатами позапланової перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1, встановлено, що останній виконує будівельні роботи з будівництва індивідуального житлового будинку II категорії складності на власній земельній ділянці (кадастровий номер :НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт всупереч п. 2 ч. 1 ст. 34. ч. 1 абз. 2 ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
За результатами зазначеної позапланової перевірки головним інпектором Буяновою С.В. було винесено припис № 15-П/1007, яким зобов'язано ОСОБА_1 негайно зупинити будівельні роботи з дня отримання припису до усунення виявлених порушень, які вказані в акті перевірки від 28.01.2015 року № 22/1007 та не здійснювати будь-які будівельні роботи на об'єкті будівництва (а.с. 47).
Про отримання вказаного припису ОСОБА_1 свідчить його власноручний підпис на вказаному документі (а.с. 47 зворот).
З доданого до матеріалів справи повідомлення, датованого 28.01.2016 роком, адресованого начальнику інспекції ДАБІ в Закарпатській області, вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє про припинення робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_1 до отримання дозвільних документів і переробки проекту через зміну архітектора на виконання припису № 15-17/1007 (а.с. 40).
Доводи апелянта про подання декларації про проведення підготовчих робіт суд відхиляє, адже в даному випадку виконувались саме будівельні роботи, зокрема, як вбачається з матеріалів проведеної фотофіксації, збудовано перший поверх будинку а також зафіксовано в акті від 28.01.2016 року.
Даний об'єкт належить до ІІ категорії складності, що підтверджується розрахункаом архітектора ОСОБА_3, а тому відповідальність передбачено ч. 7 ст. 96 КУпАП.
Під час винесення постанови № 23/1007 від 04.02.2016 року, відповідачем взято до уваги майновий стан позивача, а також те, що він є пенсіонером, оскільки застосовано мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією статті.
Крім того, покликання апелянта про непідтвердження компетенції службових осіб не заслуговують на увагу, оскільки право головного інспектора будівельного нагляду проводити перевірки та виносити постанови по справах про адміністративні правопорушення передбачене ст. 244-6 КУпАП та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог та законність оскаржуваної постанови № 21/1007 від 04.02.2016 року про накладення на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки таким вимогам постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2016 року відповідає, її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2016 року у справі № 308/1593/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 31 січня 2017 року.