26 січня 2017 р. Справа № 876/7476/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
16 вересня 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним пункту 1 наказу Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці від 13 серпня 2013 року № 257-к «Про звільнення з роботи», яким позивача, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці, звільнено з посади інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; зобов'язання начальника Івано-Франківської митниці призначити її на посаду інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідно до ст. 42 КЗпП України позивач мала порівняно з іншими працівниками реорганізованої установи переважне право на залишення на займаній посаді.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України за № К/800/37310/14 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що судом не було враховано визначене чинним законодавством переважне право ОСОБА_1 щодо залишення на роботі, як такої, що має тривалий безперервний стаж роботи в Івано-Франківській митниці та вищу кваліфікацію порівняно з іншими працівниками, яким запропоновані посади в Івано-Франківській митниці ДФС.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що наказом Івано-Франківської митниці Західної регіональної митниці державної митної служби України від 23 липня 2003 року № 176-к ОСОБА_1 була призначена на посаду інспектора вантажного відділу № 2 Івано-Франківської митниці з 31 липня 2003 року.
Наказом Державної митної служби України від 19 червня 2003 року № 404-к ОСОБА_1 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу».
Під час роботи в Івано-Франківській митниці позивач займала посади інспектора: відділу контролю митної вартості та номенклатури з 4 травня 2006 року ( наказ № 111-к від 04 травня 2006 р.); загального відділу з 11 березня 2009 року (наказ № 72-к від 11 березня 2009 року); відділу організаційного та документального забезпечення з 12 серпня 2009 року. (наказ № 300-к від 11 серпня 2009 року); митного поста «Івано-Франківськ-центральний» (наказ № 22-к від 23 січня 2012 року).
Оскаржуваним наказом голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці за № 257-к від 13 серпня 2013 року позивача звільнено з роботи з 13 серпня 2013 року в зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» затверджено та введено в дію структуру та штатний розпис Івано-Франківської митниці Міндоходів.
Згідно з вимогами наказу Держмитслужби України від 26.04.2013 року №106 «Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць» та відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, наказом Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 29.04.2013 року №123 утворено комісію з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці (том 2 а.с. 19-21). Зазначеною комісією проводились засідання, в ході яких було обговорено, які посади підлягають скороченню, а також кандидатури працівників, які підлягають звільненню у зв'язку з реорганізацією Івано-Франківської митниці ДМСУ, яка супроводжується скороченням штатної чисельності.
Так, згідно протоколу № 1 від 22 травня 2013 року засідання Ради по роботі з кадрами Івано-Франківської митниці запропоновано розглянути можливість скорочення посад згідно переліку та провести консультації з метою визначення кандидатур посадових осіб митниці для вивільнення із займаних посад (том 2 а.с. 81-82).
Комісією було визначено, що скороченню підлягають такі посади: головний інспектор з охорони праці та цивільної оборони; головний інспектор з питань протидії корупції; головний інспектор із зв'язків з громадськістю-прес-секретар; головний інспектор сектору кадрової роботи; начальник сектору митного аудиту; головний інспектор сектору митного аудиту; головний інспектор сектору митного аудиту; старший інспектор сектору митного аудиту; начальник відділу організаційного та документального забезпечення; головний інспектор відділу організаційного та документального забезпечення; головний інспектор відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності; начальник відділу оперативних чергових; головний інспектор відділу оперативних чергових; інспектор відділу оперативних чергових; інспектор відділу оперативних чергових; головний інспектор відділу митних платежів; старший інспектор відділу митних платежів; начальник відділу митних інформаційних технологій; головний інспектор відділу митних інформаційних технологій; головний інспектор відділу митних інформаційних технологій; старший інспектор відділу митних інформаційних технологій; головний інспектор відділу організації митного контролю; головний інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; головний інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; головний інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; головний інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; старший інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; старший інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; старший інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; інспектор митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; головний інспектор митного поста «Калуш»; головний інспектор митного поста «Калуш»; старший інспектор митного поста «Калуш»; старший інспектор митного поста «Калуш»; старший інспектор митного поста «Калуш»; старший інспектор митного поста "Калуш"; головний інспектор митного поста «Долина»; старший інспектор митного поста «Долина»; інспектор митного поста «Долина»; головний інспектор митного поста «Коломия» (утворено посаду старшого інспектора); головний інспектор митного поста «Ямниця» (утворено посаду інспектора); головний інспектор господарсько-експлуатаційного відділу; старший інспектор господарсько-експлуатаційного відділу.
Також встановлено, що на засіданні Ради по роботі з кадрами Івано-Франківської митниці від 24 травня 2013 року (протокол №2, том 2 а.с. 78-80) запропоновані кандидатури 38 посадових осіб митниці про наступне вивільнення із займаних посад в зв'язку із скороченням штату Івано-Франківської митниці, в тому числі інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» ОСОБА_1, вирішено також провести перестановку працівників і перевести більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочуються, з їх згоди на інші посади, звільнивши з них менш кваліфікованих працівників.
27 травня 2013 року проведено засідання Ради по роботі з кадрами Івано-Франківської митниці (протокол № 3, том 1 а.с. 230-236). Комісія вирішила запропонувати розглянути кандидатури 93 посадових осіб митниці для переведення на посади в Івано-Франківську митницю Міндоходів та кандидатури 38 посадових осіб митниці для вивільнення із займаних посад.
Встановлено, що 28 травня 2013 року комісією з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці проведено засідання (протокол № 1, том 1 а.с. 237-240) на якому, за результатами обговорення кандидатур, запропонованих Радою по роботі з кадрами Івано-Франківської митниці для наступного вивільнення із займаних посад, всебічного розгляду їх особових справ, освітнього рівня та кваліфікації, стажу та продуктивності роботи, наявність дисциплінарних стягнень та заохочень, вирішено повідомити 37 посадових осіб митниці про наступне вивільнення із займаних посад в зв'язку із скороченням штатної чисельності Івано-Франківської митниці, в тому числі інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» ОСОБА_1
В результаті такого скорочення штату було ліквідовано сектор митного аудиту, відділ оперативних чергових, відділ митних інформаційних технологій, відділ організаційного та документального забезпечення та господарсько-експлуатаційний відділ.
Водночас у митниці було створено адміністративно-господарський відділ чисельністю 13 осіб, який об'єднав в собі функції відділу митних інформаційних технологій, відділу організаційного та документального забезпечення та господарсько-експлуатаційного відділу.
При цьому, комісією було проаналізовано рівень кваліфікації та продуктивність праці осіб, які займали посади, що підлягають скороченню, оскільки статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Крім того, комісією взято до уваги п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», яким передбачено, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
З врахуванням наведеного, комісією було визначено коло посадових осіб, які підлягають звільненню, водночас комісією було запропоновано кандидатури працівників, які можуть бути переведені на інші посади, у відповідності до їх кваліфікації та продуктивності праці з врахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 25.05.2012 року № 80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі» , в якому вказано, що законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсягів виконуваних робіт тощо.
Так, позивач - ОСОБА_1 була прийнята на роботу у Івано-Франківську митницю 31 липня 2003 року та звільнена 13 серпня 2013 року, зазначений період становить 3663 календарні дні., з них робочих днів- 2410. У вказаний період позивач: з 31 липня 2003 року по 31 грудня 2004 року (153 календарні дні) протягом 60 календарних днів була відсутня на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю; з 01 січня по 19 липня протягом 141 календарного дня була відсутня на роботі в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та у щорічній відпустці; з 19 липня до кінця 2004 року - у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , тобто 306 календарних днів не перебувала на роботі; 2005 -2006 рік - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 2007 рік - з 1 січня по 10 квітня - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; протягом 15 календарних днів перебувала у стані тимчасової непрацездатності; 19 днів - у щорічній відпустці, тобто 134 календарних дні із 365 не перебувала на роботі; 2008 рік- протягом 18 календарних днів перебувала у стані непрацездатності; 30 днів - у щорічній відпустці, а всього 48 календарних днів із 365 не перебувала на роботі; 2009 рік - протягом 273 календарних днів перебувала у стані непрацездатності; 30 днів - у щорічній відпустці, а всього 303 календарні дні з 365 не перебувала на роботі; 2010-2011 - відпустка по догляду за дитиною; 2012 рік - з 01 січня по 01 лютого - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 3 дні - щорічна відпустка; з 06 лютого 2012 по 07 листопада 2012 року - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 14 днів - перебувала у стані непрацездатності; 2013 рік - 31 календарний день перебувала у стані непрацездатності; 2 дні - щорічна відпустка,10 днів - відпустка у зв'язку з наявністю 2 дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки»), тобто 43 дні з 225 до дня звільнення не перебувала на роботі. Таким чином, за період з моменту прийняття на роботу по день звільнення позивач була відсутня на роботі 2660 календарних днів, а перебувала на роботі 1003 календарних днів, що із врахуванням вихідних та святкових днів становить біля 670 робочих днів, тобто 1 рік та 10 місяців.
Також встановлено, що з прийняттям на роботу ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора у вантажний відділ № 2, але позивач працювала у відділі протягом 93 днів, після чого протягом 3 років перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Після виходу на роботу позивача було направлено на посаду інспектора у відділ контролю митної вартості та номенклатури, але в подальшому переведено на посаду інспектора загального відділу митниці для роботи з вхідною кореспонденцією. Згодом загальний відділ був реорганізований у відділ організаційного та документального забезпечення, а позивач протягом тривалого часу була відсутня на роботі в зв'язку із тимчасововою непрацездатністю та перебуванням у відпустці по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У 2012 році позивача переведено на посаду інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний», на якій позивач не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку, а після виходу на роботу у 2013 році була направлена у відділ організаційного та документального забезпечення для виконання обов'язків, оскільки навичок митного оформлення вона так і не мала, а відтак була направлена для виконання роботи, яка не потребувала високої кваліфікації. Під час роботи на посаді інспектора відділу організаційного та документального забезпечення неодноразово допускала помилки, про що начальник відділу доповідала керівникові Івано-Франківської митниці доповідною запискою від 05 лютого 2013 року, вих. № 01-60/15. З метою запобігання можливих порушень в організації діловодних процесів в майбутньому з позивачем було проведено профілактичну бесіду, про результати якої начальник відділу організаційного та документального забезпечення ОСОБА_2 доповіла начальнику митниці 05 лютого 2013 року вих. № 01-60/16, з вказаною доповідною запискою позивач ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис. Також встановлено, що за час роботи в митниці позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, заохочень, нагород, почесних звань не має, до кадрового резерву не зараховувалась, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації не має.
Комісією з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці на посаду інспектора у митному посту «Івано-Франківськ-центральний» начальником митного поста «Івано-Франківськ-центральний» ОСОБА_3 було запропоновано призначити ОСОБА_4
Встановлено, що ОСОБА_4 за період з 01 червня 2013 року по 17 липня 2013 року, працюючи на посаді інспектора митного посту «Івано-Франківськ-центральний»: здійснював митний контроль та митне оформлення товарів, предметів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до заявлених митних режимів; здійснював митний контроль, митне оформлення товарів, транспортних засобів (номерних вузлів) та інших предметів які переміщуються через митний кордон України громадянами, митний контроль повітряних суден та вантажів, що ними переміщуються, а також митний контроль, митне оформлення товарів та інших предметів, які переміщуються в супроводжуваному не супроводжуваному багажі, вантажних міжнародних поштових та експрес відправленнях і належить громадянам; забезпечував виконання митних формальностей, передбачених порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосування митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 та нарахування митних платежів, здійснив оформлення 70 митних декларацій в різних митних режимах тощо.
Після переведення ОСОБА_4 до іншого структурного підрозділу на посаду інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» призначено ОСОБА_5, яка працює у митних органах з липня 1994 року на посадах, які безпосередньо пов'язані із забезпеченням митного оформлення та на митному оформленні вантажів. ОСОБА_5 має вищу освіту за спеціальністю «Фінанси», не має стягнень, порушень трудової дисципліни, має нагороди: Подяку начальника митниці, Почесну Грамоту голови ОДА, Грамоти начальника митниці, нагрудний знак «За сумлінну службу в митних органах України». До скорочення штату митниці працювала на посаді головного інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний».
Крім того, у митному посту «Івано-Франківськ-центральний» на посадах інспекторів працювали: ОСОБА_6, освіта вища технічна, у митних органах з 01.08.08 року; ОСОБА_7, освіта вища юридична, у митних органах з 28.04.2001 року, має досвід роботи у прикордонній митниці; ОСОБА_8, освіта вища технічна, у митних органах з 02.08.2010 року, молодий спеціаліст; ОСОБА_9, освіта вища технічна та магістратура за спеціальністю «Державна служба», у митних органах з 01.07.1994 року; ОСОБА_10, освіта вища юридична, у митних органах з 05.07.2005 року, протягом тривалого часу здійснює митний контроль та митне оформлення повітряних суден.
Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були переведені на посади інспекторів до відділу митного оформлення № 1; ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були переведені на посади старших інспекторів митного поста «Івано-Франківськ-центральний»; ОСОБА_9 був переведений на посаду старшого інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» на час відпустки основного працівника - ОСОБА_11 у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, перевіряючи дотримання відповідачем порядку звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на відповідність дотримання гарантій щодо переважного право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, передбачених статтею 42 цього Кодексу встановив відсутність порушення відповідачем зазначених гарантій при звільненні позивача.
Вирішуючи питання дотримання переважності прав працівників при скороченні чисельності штату, відповідач виходив із розуміння продуктивності праці як узагальненого показника її результативності, а кваліфікації як освітнього рівня, стажу роботи та здатності виконувати доручення. З цією метою відповідачем враховувалися відомості про спеціальне звання та дату його присвоєння, кількість перевірених декларацій та суми стягнутих платежів, стаж роботи, наявні заохочення та їх кількість, освіта, відомості про які надано суду. В сукупності цих показників, як ознак кваліфікації та продуктивності праці позивач не наділена переважним правом на залишення на роботі перед працівниками митного поста «Івано-Франківськ - Центральний», яким відповідач запропонував за згодою переведення на посади до Івано-Франківської митниці Міндоходів, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що переваги, наявністю яких позивач обґрунтовує позов на підставі частини 2 статті 42 Кодексу законів про працю України застосовуються при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації між працівниками. Відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення, а також судом не встановлено рівності умов продуктивності праці і кваліфікації позивача з працівниками митного поста «Івано-Франківськ-центральний».
З метою перевірки дотримання відповідачем вимог ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» при розгляді питання вивільнення позивача ухвалою від 16 червня 2016 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації Івано-Франківської митниці ДФС за отриманням згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин була членом первинної профспілкової організації Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України.
Частиною 1 статті 43 Кодексу законів про працю України (в редакції закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розірвання трудового договору з підстав передбачених, в тому числі, пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У матеріалах справи наявний протокол №3 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України від 23 травня 2015 року про погодження вивільнення із займаних посад осіб Івано-Франківської митниці у зв'язку із скороченням штатної чисельності (том ІІІ а.с.237-240).
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в справі № 809/2894/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Ухвалу складено в повному обсязі 31 січня 2017 року.