Справа: № 810/1927/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
24 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення коштів,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення коштів задоволено, зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми у розмірі 119702,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» за червень 2015 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за червень 2015 року за період з 17 серпня 2015 року по 12 вересня 2016 року у розмірі 32108,10 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Васт Транс» відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю підстав для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, оскільки податковим органом не було надано ГУ ДКС України у Київській області висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування та відсутні підстави для стягнення пені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2015 року позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період червень 2015 року, додаток 3 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» та додаток 4 до податкової декларації з ПДВ «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)», згідно якої заявлено про бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку суми в розмірі 119702,00 грн.
Відповідно до квитанції №2 податкову декларацію ТОВ «Васт-Транс» за червень 2015 року разом з вказаними додатками було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі 20 липня 2015 року о 14:31:47 та зареєстровано за №9153322886.
06 серпня 2015 року відповідачем винесено повідомлення №9152/10/10-13-15-01, відповідно до якого позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п.200.18 ст.200 ПК України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 у справі №810/5343/15 за позовом ТОВ «Васт-Транс» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, визнано протиправним та скасовано повідомлення від 06 серпня 2015 року №9152/10/10-13-15-01. Зазначене судове рішення набрало законної сили 26 квітня 2016 року в силу вимог ст.254 КАС України.
Висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області до ГУ ДКС України у Київській області не надавався, сума ПДВ у розмірі 119702,00 грн. не відшкодовувалась.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та достовірність розрахунку заявленої ним до відшкодування суми підтверджено постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №810/5343/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, проте, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у визначений законодавством строк не подало до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а отже наявні підстави для зобов'язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості у розмірі 119702,00 грн. з ПДВ за червень 2015 року, а також стягнення суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Статтею 200 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків та відповідно до п.200.1 вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В силу п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 ст.200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Пунктом 200.18 ст.200 ПК України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст.200 ПК України та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п.200.11 ст.200 ПК України, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
Пунктами 6, 7 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом:
трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до п.9 вищезазначеного Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи, що право позивача на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ та достовірність розрахунку заявленої ним до відшкодування суми підтверджено постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №810/5343/15, яка набрала законної сили 26 квітня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області наявний обов'язок подання до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у визначений законодавством строк, який всупереч наведеним вище нормам виконано не було, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми у розмірі 119702,00 грн. за червень 2015 року, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
Твердження апелянта щодо невірного обрання позивачем способу захисту своїх прав в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт Транс» заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ є безпідставними, оскільки позивачем, з урахуванням заяви №99 від 08 серпня 2016 року, заявлено вимогу саме зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області відповідний висновок із зазначенням суми у розмірі 119702,00 грн. з ПДВ за червень 2015 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню.
Посилання апелянта на неподання податковим органом до ГУ ДКС України у Київській області висновку щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, не може бути належним обґрунтуванням апеляційної скарги, оскільки саме зазначена бездіяльність податкового органу і була підставою звернення ТОВ «Васт Транс» до суду з даним позовом та є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
При цьому, чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості з ПДВ, може здійснюватись лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно п.23 вказаного Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.
Таким чином, вищезазначеним актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення, в рамках якої особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у п.6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на день розгляду справи судом першої інстанції позивач не отримав відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 119702,00 грн., приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, вірність розрахунків суду першої інстанції та відсутність заперечень з боку апелянта щодо здійсненого розрахунку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на його користь суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, з Державного бюджету України за період з 17 серпня 2015 року по день винесення судом першої інстанції постанови у даній справі у розмірі 32108,10 грн.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 30 січня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.