Справа: № 826/18807/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
26 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Бєлової Л.В.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №0005952203, №0005962203 та №0005972203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Паритет-Агро», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 03.08.2015 №459/1-26-50-22-03/37250244.
В ході проведення вказаної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: ст. 1, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 статті 44, п. 139.1.9 статті 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на суму 17 783 462 грн.; п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 9 170 804 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 669 692 грн.; п. 163.1.1 статі 163, п. 164.1.2 статті 164, п. 164.2.17 статті 164, п. 167.1 статті 167, п. «а» п. 171.2 статті 171, п. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого не враховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб на суму 4 722,30 грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.08.2015 №0005952203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 669 692 грн.; №0005962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11 463 550 грн.; №0005972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 229 327,50 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами,який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу,на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу,з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Паритет-Агро», з яким було укладено низку Договорів, предметом яких є придбання олії соняшникової нерафінованої вимороженої, а саме: №2604МАХ від 26.04.2013, №0509МАХ від 05.09.2013, №1209 МАХ від 12.09.2013, №1709МАХ від 17.09.2013, №2609 МАХ від 26.09.2013, №0310МАХ від 03.10.2013, №1710МАХ від 17.10.2013, №3009МАХ від 30.09.2013, №1704МАХ від 17.04.2014, №2005 МАХ від 20.05.2014, №0606МАХ від 06.06.2014, №2406МАХ від 24.06.2014, №0407МАХ від 04.07.2014, №2108МАХ від 21.08.2014, №1209МАХ від 12.09.2014, №0310МАХ від 03.10.2014.
Фактичне виконання договірних зобов'язань за вказаними господарськими операціями підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, та банківськими виписками за рахунками.
Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з фізичними особами - підприємцями всього на суму 45 827 603грн., а саме: з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16 за договорами про надання посередницьких послуг з реалізації товару позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.
На виконання умов яких були складені акти прийому - передачі наданих посередницьких послуг, які за формою та змістом є первинними обліковими документами, що на переконання колегії суддів, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Стосовно посилань податкового органу на Акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро», як на підставу «фіктивності» спірних відносин колегія суддів зазначає наступне.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).
Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.
Так, Актом звірки ТОВ «Паритет-Агро» встановлена неможливість проведення зустрічної звірки, тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.
Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).
Аналогічно безпідставними колегія суддів вважає посилання податкового органу на Довідки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» від 10.12.2013, 31.10.2014 та від 31.12.2014, якими встановлено неможливість підтвердження господарських операцій між ТОВ «Паритет-Агро» та його контрагентами за періоди травень, червень, вересень 2013 року, травень, вересень 2014 року, з огляду на неможливість підтвердження транспортування товару, його завантаження/розвантаження, відсутності необхідних реквізитів ТТН, відсутності необхідних підписів, тощо, оскільки право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Більше того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 по справі №820/3616/15 за позовом ТОВ «Паритет-Агро» до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, визнано протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки, за результатами якої було складено Довідку №5735/20-38-22-04-08/31642413 від 31.12.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками ПП «ТД АГРОБУД», ПВП «ОЙЛ К», ПВП «Квадро» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ними порушення податкового законодавства.
Допущені попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .
Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Стосовно посилань податкового органу на незазначення у видаткових накладних посади особи, яка їх підписала, колегія суддів зауважує, що це не є порушенням в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, допитана судом в якості свідка ОСОБА_18 підтвердила підписання видаткових накладних від імені ТОВ «Паритет-Агро».
Так само чинне законодавство України не містить заборони щодо зазначення місця складання первинних документів за місцем знаходження однієї із договірних сторін, як і не ставить вимогу щодо спів падіння місця складання первинного документу з місцем проведення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 по справі №К/9991/42950/12.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Бєлова Л.В.
Мамчур Я.С