Справа: № 826/1484/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
26 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Бєлової Л.В.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною відмови у списанні безнадійного податкового боргу та зобов'язання списати безнадійний податковий борг, -
Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників та просило визнати протиправною відмову відповідача у списанні безнадійного податкового боргу за заявою від 10.12.2015 №816 та зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг у розмірі 3 840 500 грн., що утворився станом на 31.12.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач звернувся до ТПП України про визнання існування форс-мажорних обставин не для списання податкового боргу, а на підставі п.п. 212.1.1 п.212.1 ст.212, п.п.180.1.2 п.180.1 ст.180 та абз.4 п.226.9 ст.226 ПК України, а тому правові підстави до задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 14.07.2014 позивач подав до ГУ Міндоходів у Тернопільській області попередню заявку-розрахунок №469 про потребу в марках акцизного податку на вересень 2014 року. Крім того, позивач подав попередні заяви-розрахунки про потребу в марках акцизного податку на жовтень та листопад 2014 року.
Станом на час подання вказаних заявок ставка акцизного податку на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно УКТЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00) була встановлена в розмірі 56 грн.42 коп. за 1 л 100-відсоткового спирту на період з 01.04.2014 по 31.08.2014, а з 1 вересня 2014 року мала застосовуватись ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу а в розмірі 70,53 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту.
Тому позивач замовив марки акцизного податку на вересень, жовтень та листопад 2014 року, виходячи із ставки 70,53 грн.
12 Серпня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України №1638-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм», яким ставка акцизного податку на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно УКТЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00) в розмірі 56 грн. 42 коп. за 1 л 100-відсоткового спирту була встановлена на період з 01.04.2014 по 31.12.2014.
Наведені зміни набули чинності з 04 вересня 2014 року.
Тобто у період по 31.08.2014 включно діяла ставка в розмірі 56,42 грн., у період з 01.09.2014 по 04.09.2014 - в розмірі 70,53 грн., а з 04.09.2014 по 31.12.2014 - знову 56,42 грн.
З огляду на те, що позивач завчасно подавав попередні заяви-розрахунки на марки акцизного збору на період вересень-листопад 2014 року, одночасно з ними він подав листи № 524 від 14.08.2014 до заявки № 522 на жовтень 2014 року від 18.08.2014 та № 527 від 15.08.2014 до заявки № 528 на листопад 2014 року від 15.08.2014, в яких просив врахувати уточнені дані щодо ставки акцизного податку, зазначивши суму 56,42 грн. Однак, позивач отримав надруковані на замовлення на вересень та жовтень 2014 року марки акцизного податку із сумою акцизного податку 70,53 грн.
Вказані марки акцизного податку на листопад 2014 року позивач отримав 06.11.2014.
Вказані обставини зумовили позивача повністю припинити виробництво коньяку на період з 01.09.2014 по 06.11.2014, оскільки сума акцизного податку на акцизних марках, які попередньо замовив позивач на вересень - листопад 2014 року до внесення змін до чинного податкового законодавства, не відповідала тому розміру який діяв станом на вказані періоди.
30 Листопада 2014 року позивач не зміг сплатити самостійно визначене у податковій декларації від 19.11.2014 № 9067360522 податкове зобов'язання з акцизного податку в розмірі 2 116 485, 88 грн., з огляду на що 08.12.2014 відповідач направив позивачу податкову вимогу від 01.12.2014 № 324-11 на загальну суму 2 935 329,88 грн., з яких 2 116 485,88 грн. - акцизний податок та 818 844 грн. - ПДВ.
Листом від 26.11.2015 №26040/10/28-10-23-26 Центральний офіс з обслуговування великих платників Міжрегіонального ГУ ДФС повідомив позивача, що станом на 31.12.2014 відповідно до облікових даних карток особових рахунків податковий борг позивача становить 3 840 500,27 грн.
Позивач, вважаючи наведені вище зміни до податкового законодавства форс-мажорними обставинами, з настанням яких пов'язані вимушені простій у виробництві та неможливість оплатити самостійно визначених сум податкового зобов'язання, звернувся до ТПП України про видачу сертифікату на засвідчення форс-мажорних обставин, які діяли з 01.09.2014 по 06.11.2014.
15 Жовтня 2015 року ТПП України видала Сертифікат № 5289 про форс-мажорні обставини, яким засвідчила, що позивачу діями або бездіяльністю державних органів внесеними змінами до законодавства унеможливлено виконання обов'язку платника податків, а саме: сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: сплачувати акцизний податок, а також виконувати вимоги маркування продукції у вересні 2014 року; жовтні 2014 року; листопаді 2014 року, термін сплати 10 днів після граничного стоку подання звітності: до 30.10.2014, 30.11.2014; 30.12.2014.
Період дії форс-мажорних обставин з 01.09.2014 (дата настання) по 06.11.2014 (дата закінчення).
10 Грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 816 про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 3 840 500,27 грн., який пов'язаний з настанням форс-мажорних обставин, засвідчених Сертифікатом № 5289 виданим ТПП України 15.10.2015.
Однак, Листом від 13.01.2016 № 1040/10/28-10-23-26 відповідач відмовив позивачу у списанні безнадійного податкового боргу, з огляду на те, що ТПП України у відповідь на звернення відповідача повідомила, що позивач звертався до ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до п.п. 212.1.1 п.212.1 ст.212, п.п.180.1.2 п.180.1 ст.180 та абз.4 п.226.9 ст.226 ПК України, а не для списання податкового боргу.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документ, які свідчать про наявність безнадійного податкового боргу. Відтак, зважаючи положення чинного законодавства відповідач не мав підстав відмовляти позивачу у списанні безнадійного податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з п.101.2 ст.101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п.101.2.4 п.101.2 ст.101 ПК України).
Відповідно до п.4.1 розділу 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент) Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Згідно з п. 6.1 розділу 6 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з п.6.2 розділу 6 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, 7 законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п. 6.3 розділу 6 Регламенту заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою.
Згідно з п.п. 6.3.1 п.6.3 розділу 6 Регламенту у заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).
Відповідно до п.101.5 ст.101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п.3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N577 (далі - Порядок) визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Відповідно до п.3.2 цього Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили.
Відповідно до п.4.1 Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Згідно з п.4.2 Порядку за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, факт виникнення податкового боргу позивача у розмірі 3 840 500,27 грн. внаслідок форс-мажорних обставин засвідчено ТПП України шляхом видачі Сертифікату № 5289 від 15.10.2015.
Тобто, податковий борг у розмірі 3 840 500,27 грн. згідно з п.п. 101.2.4 п.101.2 ст.101 ПК України є безнадійним податковим боргом.
В ході судового розгляду справи також було встановлено, що позивач надав відповідачу всі необхідні документ, визначені Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N577, які свідчать про наявність безнадійного податкового боргу, а відтак, зважаючи на п.4.2 наведеного вище Порядку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав правових підстав відмовляти позивачу у списанні безнадійного податкового боргу.
Посилання апелянта на те, що позивач звернувся до ТПП України про визнання існування форс-мажорних обставин не для списання податкового боргу, а на підставі п.п. 212.1.1 п.212.1 ст.212, п.п.180.1.2 п.180.1 ст.180 та абз.4 п.226.9 ст.226 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме вказані норми ПК України регулюють порядок списання зобов'язань платника податків, виконання яких стало неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2016 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Бєлова Л.В.